Справа № 202/2619/17
Провадження № 2/202/186/2018
15 серпня 2018 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Волошина Є.В.,
за участю секретаря Шишляннікова О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Індустріального районного суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: служба у справах дітей Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради, служба у справах дітей Самарської районної у місті Дніпропетровську ради, про визначення проживання дитини з батьком -
В квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини. В обґрунтування позову зазначив, що позивач з червня 2009 року по квітень 2014 року перебував у цивільному шлюбі з відповідач. Під час шлюбу у сторін народилась донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на час подання позову проживає із відповідачем. У зв'язку із протиправною поведінкою відповідача, позивач тривалий час був позбавлений можливості бачитись з донькою та приймати участь в її вихованні. Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 11 листопада 2015 року було визначено способи участі позивача у вихованні та спілкуванні з донькою та встановлено порядок та час для спілкування. Разом із цим, відповідач наполегливо відмовляється виконувати рішення суду. Дитина більшість часу, що знаходилась із відповідачем у найманому житлі, дивиться мультики, адже граючись іграшками вона шумить, чим заважає матері та іншим мешканцям, бо таким чином дитина привертає на себе увагу, що зумовлено браком уваги зі сторони матері. Внаслідок того, що відповідач не має постійного місця роботи та стабільного заробітку вже більше ніж три роки, вона не має можливості забезпечити відвідування донькою дитячого закладу, що дуже негативно впливає на розвиток дитини. Позивач докладав багато зусиль щоб записати доньку до дитячого садку, однак відповідач немає ні бажання, ні можливості наладити відвідування донькою дитячого закладу. Дитина з відповідачем проживають де прийдеться, все літо перебувають десь на дачах, де, зі слів дитини, немає ніяких побутових умов, навіть помитись. Дитина знаходиться у незадовільних санітарно-гігієнічних умовах та ходить у брудній одежі. Відповідач проживає з якимись чоловіками, з якими періодично б'ється на очах дитини. Також відповідач вважає за норму регулярно вживати спиртні напої. Державні виконавці неодноразово здійснювали виклик відповідача, складали відповідні акти та виходили за різними адресами її перебування, спілкувались з нею по телефону, однак ніякого впливу на відповідачку це не дало. З восени 2016 року відповідач знаходиться у розшуку за поданням державного виконавця Індустріального ВДВС м.Дніпра. Єдиним виходом із ситуації, з метою збереження здоров'я та життя дитини та подальшого навчання, є вирішення питання місця проживання доньки сторін разом із позивачем. Зазначає, що позивач є дієздатним, працездатним, здоровою та порядною особою, займається спортом, має постійне місце роботи . позивач також має в особистій та сумісній власності нерухоме майно (житло) - п'ятикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Для більш комфортного перебування дитини, позивач також орендував квартиру за адресою: АДРЕСА_2. таким чином у позивача наявні належні соціально-побутові умови для спілкування, виховання та проживання дитини, що підтверджується відповідним висновком. Позивач також не має протипоказань із медичного боку. Винятковість обставин, які обґрунтовують позовні вимоги, позивача зазначає те, що відповідач тривалий час не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. На підставі викладеного просить суд зобов'язати ОСОБА_2 передати малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, її батьку - ОСОБА_1 та змінити місце проживання малолітньої ОСОБА_3, визначивши місце її проживання разом із батьком - ОСОБА_1 за адресою: м.Дніпро, пр.О.Поля (до перейменування - Кірова)АДРЕСА_3.
В судове засідання позивач зі своїм представником не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Через канцелярію суду представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про час і місце судового розгляду була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у її відсутність не подавала, у зв'язку із чим, суд, враховуючи заяву представника позивача, відповідно до ст.ст.280,289 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення суду.
Представники служби у справах дітей Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради та служби у справах дітей Самарської районної у місті Дніпропетровську ради в судове засідання не з'явились, про час і місце судового розгляду була повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Суд, дослідивши докази, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 141 Сімейного Кодексу України мати, батько, мають рівні права та обов'язки щодо дитини, розірвання шлюбу між батьками не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до права та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, зобов'язані також піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, моральний та духовний розвиток (ст. 150 СК України). Батьки мають рівні права на виховання дитини та спілкування з нею, батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Згідно з ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки і піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
В судовому засіданні встановлено, що батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого повторне, Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції 09 вересня 2014 року.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з вимогами ст.157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.
Як передбачено ч.4 ст.19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини та відібрання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який надає письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, а також на підставі інших документі, які стосуються справи.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року зі змінами та доповненнями № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», відповідно якого вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому, суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
За частинами першою, другою статті 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 грудня 2016 року по справі №6-2445цс16.
На час розгляду справи, ОСОБА_3, яка є малолітньою дитиною, оскільки не досягла чотирнадцяти років проживає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_2 (відповідач по справі).
Своїм листом від 06 червня 2018 року №1302 служба у справах дітей виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпрі ради повідомила Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська про неможливість підготувати висновок органу опіки та піклування Індустріальної районної у місті Дніпрі ради про визначення місця проживання дитини, через те, що малолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, 08 липня 2015 року була знята з обліку служби у справах дітей Індустріальної районної у місті Дніпрі ради у зв'язку зі зміною місця мешкання.
Листом від 11 червня 2018 року за №7/03-20-1013/1 управління-служба у справах дітей Самарської районної у мсті Дніпрі ради повідомила суд про те, що управління-служба у справах дітей Самарської районної у мсті Дніпрі ради не має можливості надати висновок про визначення місця проживання дитини, через те, що малолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не мешкає на території Самарського району м.Дніпра.
У вищезазначених листах будь-яких виняткових обставин, у розумінні положень статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання дітей разом з матір'ю, не зазначено.
Не надано доказів таких виняткових обставин і позивачем.
Суд також враховує, що відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, вимоги позивача про визнання малолітньої ОСОБА_3 разом із батьком є необґрунтованими, а тому позов не підлягає до задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються із сплаченого позивачем судового збору за подання позову. З огляду на те, що позов не підлягає до задоволення, то понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,5,81,141, 263-265,28,289 ЦПК України, ст.ст. 19,157, 160-161 СК України, ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: служба у справах дітей Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради, служба у справах дітей Самарської районної у місті Дніпропетровську ради, про визначення проживання дитини з батьком - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Волошин Є.В.