г Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/746/18
Номер провадження 2/213/666/18
20 серпня 2018 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі у складі:
головуючого судді Алексєєва О.В.,
за участі секретаря судового засідання Цапенко О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 22.12.2016 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 29900,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором, відповідач станом на 27.02.2018 року має заборгованість у розмірі 77176,17 грн, яка складається з такого: 29815,00 грн - тіло кредиту; 9109,85 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 34100,07 грн - заборгованість за пенею, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 3651,25 грн - штраф (процентна складова), яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача.
У відкрите судове засідання представник позивача не з'явився, але до його початку надав суду заяву в якій просить справу розглянути без його участі.
Відповідач у відкрите судове засідання не з'явився з невідомої суду причини, був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.
Враховуючи вищенаведене справа підлягає розгляду в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ч.1, ч.5 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Судом досліджені всі докази надані сторонами, клопотань про витребування та дослідження інших доказів до суду не надходило. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22.12.2016 року за заявою ОСОБА_1, ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 уклали договір про надання банківських послуг б/н від 22.12.2016 року, який складається з Заяви, Тарифів банку, Умов і правил надання банківських послуг, Правил користування основними умовами обслуговування та кредитування, та відповідно до якого позивач зобов'язався надати кредит у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок відповідача. Відповідач підтвердив свою згоду з умовами договору та те, що він був ознайомлений з договором про надання банківських послуг. Крім того, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку та Правилами користування основними умовами обслуговування та кредитування складають між ним та банком договір, що підтверджується його підписом в Заяві.
Згідно з пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку сторони погодили, що Банк самостійно може змінювати розмір ліміту кредиту на картці. Розмір кредитного ліміту за кредитом змінювався, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором б/н від 22.12.2016 року.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, сплачувати відсотки та комісію на умовах, передбачених договором.
За змістом ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При укладенні кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до норм якої, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропоновувати свої умови договору.
Відповідно до ст.ст. 526 та 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Стаття 536 ЦК України зазначає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У статті 1048 ЦК України вказано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав повністю, надавши ОСОБА_1 кредит у вигляді відновлювального встановленого ліміту на платіжну картку.
Згідно розрахунку, станом на 27.02.2018 року відповідач має заборгованість у розмірі 77176,17 грн, яка складається з такого: 29815,00 грн - тіло кредиту; 9109,85 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 34100,07 грн - заборгованість за пенею; 4151,25 грн. - заборгованість по штрафам.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 було порушено вимоги Умов та правил надання банківських послуг, тобто укладеного сторонами договору, та ст.ст. 1049, 1054 ЦК України, а саме: прострочено повернення заборгованості по кредиту, в зв'язку з чим, позивач має право вимагати погашення наданого відповідачу кредиту, відсотків та неустойки.
Згідно з п. 2.1.1.12.6.1 Умов у разі виникнення прострочених зобов'язань за борговими зобов'язаннями на суму від 100 грн., Клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту.
Згідно з п. 2.1.1.7.6 Умов, Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань більше ніж на 30 днів, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 500 грн. та 5% від ціни позову.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Статтею 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Отже, враховуючи положення ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому заявлені позивачем вимоги про одночасне їх стягнення з відповідача за прострочення сплати суми кредиту та відсотків суперечать вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст.509 ЦК, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, та зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення постановою у справі № 6-2003цс 15 від 21.10.2015 року.
Враховуючи встановлені обставини, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення штрафів такими, що суперечать наведеним вище законодавчим актам і правовим позиціям Верховного суду України, а тому останні задоволенню не підлягають.
Проаналізувавши встановлені обставини по справі, суд приходить до висновку, що укладений між сторонами договір відповідає вимогам закону, зобов'язання по договору відповідачем у встановлений строк не виконані, сума заборгованості по тілу, відсоткам і пені підтверджена документально і підлягає стягненню на користь позивача.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, оскільки доводи позивача щодо невиконання відповідачем зобов'язань за договором, а також розміру прострочених платежів нічим не спростовуються і ці обставини слід вважати доведеними, суд вважає доведеним факт утворення відповідачем по справі заборгованості станом на 27.02.2018 року у розмірі 73024,92 грн, яка складається з такого: 29815,00 грн - тіло кредиту; 9109,85 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 34100,07 грн - заборгованість за пенею, яка підлягає стягненню на користь позивача.
Також, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, що був сплачений ним при зверненні до суду у розмірі 1667,22 грн., адже відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 81, 89, ч.1 ст. 141, ст.ст. 223, 247, 263, 265, 280, 282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 22.12.2016 року станом на 27.02.2018 року в розмірі 73024 (сімдесят три тисячі двадцять чотири) грн 92 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в розмірі 1667 (одна тисяча шістсот шістдесят сім) грн. 22 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 26 серпня 2018 року.
Суддя: О.В. Алексєєв