г Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/1114/18
Номер провадження 2/213/771/18
23 серпня 2018 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Алексєєва О.В.,
за участі секретаря судового засідання - Цапенко О.С.,
представника позивача - ОСОБА_1,
розглянув заочно у відкритому судовому засіданні в залі Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії,
Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що позивач, засновником та власником якого є орган місцевого самоврядування в особі Криворізької міської ради, створене з метою отримання прибутку в результаті діяльності з виробництва, транспортування, постачання та реалізації теплової енергії споживачам м.Кривого Рогу для потреби опалення та гарячого водопостачання.
На виконання статутної мети КПТМ "Криворіжтепломережа" здійснює постачання теплової енергії відповідачеві за адресою: вул. Сім'ї Демиди, 5/30, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область. Так як будинок №5 по вул. Кармелюка в м. Кривому Розі Дніпропетровської області є багатоповерховим, опалення до квартири №30 здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку і є невід'ємною частиною системи опалення зазначеного будинку, це свідчить про те, що відповідач отримує теплову енергію.
Відповідачу проводились нарахування відповідно до тарифів на теплову енергію, встановлених: з 01 січня 2011 року затверджено Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №1844 від 14 грудня 2010 року, тариф на теплову енергію для населення - 269,50 грн. за 1 Гкал; з 01 липня 2014 року затверджено Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №650 від 06 червня 2014 року та з 21 листопада 2014 року затверджено постановою Національної комісії у сфері енергетики та комунальних послуг №146 від 31 жовтня 2014 року, для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії 427,83 грн/Гкал (з податком на додану вартість); для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії 12,94 грн. за 1 кв.м за місяць протягом періоду надання послуг з централізованого опалення (з податком на додану вартість); з централізованого постачання гарячої води: за умови підключення рушникосушильників до системи гарячого водопостачання 27,21 грн. за 1 куб.м, (з податком на додану вартість); за відсутності рушникосушильників 25,29 грн. за 1 куб.м (з податком на додану вартість); з 01 травня 2015 року затверджено Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №1171 від 31 березня 2015 року з централізованого опалення; для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії 720,15 грн/Гкал (з податком на додану вартість); для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії 21,77 грн. за 1 кв.м за місяць протягом періоду надання послуги з централізоване опалення (з податком на додану вартість).
Відповідач оплату за отримані послуги належним чином не здійснював, у зв'язку з чим за період з 01 квітня 2015 року по 01 лютого 2018 року виникла заборгованість за послугу з централізованого опалення в сумі 12920,33 грн. Просить стягнути з відповідача зазначену суму боргу.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, відзив не подав.
На підставі наявних у справі доказів, зі згоди позивача, суд постановляє заочне рішення, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Вислухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку.
Згідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Пунктом 1 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Таким чином споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов'язком споживача.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрованим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 не значиться (а.с.21).
На підставі ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Позивачем не надано доказів належності квартири АДРЕСА_1 відповідачу по справі - ОСОБА_2 та не підтверджено, що він у період з 01 квітня 2015 року по 01 лютого 2018 року була споживачем послуг позивача щодо постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір у разі відмови в позові покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 128, 141, 223, 263-265, 268, 273, 280, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (пров. Дежньова, 9, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область) до ОСОБА_2 (АДРЕСА_3) про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання повного судового рішення - 28 серпня 2018 року.
Суддя О.В. Алексєєв