Іменем України
21 серпня 2018 року
м. Київ
справа №2а-230/12/2670
касаційне провадження №К/9901/2762/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2012 (суддя Пащенко К.С.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 (головуючий суддя - Федотов І.В., судді: Ісаєнко Ю.А., Епель О.В.) у справі № 2а-230/12/2670 за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Дочірня компанія «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області Державної податкової служби, в якому просила: визнати протиправною відмову відповідача в списанні податкового боргу в сумі 263181,78 грн., а саме - податкового боргу із плати за користування надрами в розмірі 68636,20 грн., податкового боргу з рентної плати за природний та газовий конденсат у сумі 123933,81 грн., податкового боргу з плати за користування надрами в розмірі 70611,77 грн.; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Краснокутському районі Харківської області Державної податкової служби прийняти рішення про списання зазначеного податкового боргу в сумі 263181,78 грн.; визнати протиправною відмову відповідача в списанні визначених контролюючим органом станом на 01.01.2011 неузгоджених грошових зобов'язань, за якими триває процедура судового оскарження з рентної плати за нафту, природний та газовий конденсат у сумі 62486,90 грн.; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Краснокутському районі Харківської області Державної податкової служби прийняти рішення про списання визначених контролюючим органом станом на 01.01.2011 неузгоджених грошових зобов'язань, за якими триває процедура судового оскарження з рентної плати за нафту, природний та газовий конденсат у сумі 62486,90 грн.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 16.04.2012 позов задовольнив частково. Визнав протиправною відмову контролюючого органу в списанні податкового боргу в сумі 194545,58 грн., а саме: податкового боргу з рентної плати за природний та газовий конденсат у розмірі 123933,81 грн.; податкового боргу з плати за користування надрами в сумі 70611,77 грн. Зобов'язав Державну податкову інспекцію у Краснокутському районі Харківської області Державної податкової служби прийняти рішення про списання зазначеного податкового боргу в сумі 194545,58 грн. Визнав протиправною відмову відповідача в списанні визначених контролюючим органом станом на 01.01.2011 неузгоджених грошових зобов'язань, за якими триває процедура судового оскарження, з рентної плати за нафту, природний та газовий конденсат у сумі 62486,90 грн. Зобов'язав орган доходів і зборів прийняти рішення про списання визначених контролюючим органом станом на 01.01.2011 неузгоджених грошових зобов'язань, за якими триває процедура судового оскарження, з рентної плати за нафту, природний та газовий конденсат у сумі 62486,90 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Крім того, зобов'язав відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 21,17 грн. на користь Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.05.2014 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2012 без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Богодухівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області (правонаступник Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області Державної податкової служби) оскаржила їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2012, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог Богодухівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області (правонаступник Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області Державної податкової служби) посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 2-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, наголошує, що судові інстанції належним чином не перевірили та не надали оцінки доказам та доводам відповідача.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.10.2011 позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області Державної податкової служби із заявою № 19/1-1380 про списання: податкового боргу з плати за користування надрами у сумі 68636,20 грн., який обліковувався станом на 01.01.2011; податкового боргу в загальному розмірі 194545,58 грн., який є предметом судового оскарження у справах № 8/193 та № 2-а-42898/09/2070; неузгоджених грошових зобов'язань, щодо яких тривають процедури адміністративного або судового оскарження на загальну суму 62486,90 грн., які є предметом перегляду у справі № 2а-12782/09/2670.
Листом від 20.10.2011 № 577/10/24-12 відповідач відмовив у списанні відповідної податкової заборгованості у зв'язку з тим, що в Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та її філій станом на 01.01.2011 відсутній податковий борг, а також визначені контролюючими органами неузгоджені грошові зобов'язання та пеня, що залишились несплаченими, станом на перше число місяця, в якому набрав чинності Закон України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електроенергію» від 12.05.2011 № 3319-VI.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
За правилами пункту 2-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 04.06.2011) підлягають списанню, зокрема:
податковий борг станом на 1 січня 2011 року Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (крім податкового боргу з податку на додану вартість при здійсненні митного оформлення природного газу, ввезеного на митну територію України у минулих періодах) та її дочірніх підприємств ДК «Газ України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Укргазвидобування», ДАТ «Чорноморнафтогаз», суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, перед бюджетом (у тому числі податковий борг, який виник у зв'язку із порушеннями податкового, валютного та митного законодавства), а також грошові зобов'язання, які виникнуть у зв'язку із застосуванням механізму списання відповідно до статті 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»;
визначені контролюючими органами станом на 1 січня 2011 року неузгоджені грошові зобов'язання та пені Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (крім зобов'язань з податку на додану вартість при здійсненні митного оформлення природного газу, ввезеного на митну територію України у минулих періодах) та її дочірніх підприємств ДК «Газ України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Укргазвидобування», АТ «Чорноморнафтогаз» та ДП «Енергоринок», за якими тривають процедури адміністративного або судового оскарження.
Системний аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що списанню підлягає, по-перше, податковий борг позивача, який виник у зв'язку з порушенням ним податкового, валютного та митного законодавства до 01.01.2011 та залишився несплаченим станом на 01.06.2011 (набрання чинності Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електроенергію» від 12.05.2011 № 3319-VI).
У справі, що розглядається, суди встановили, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.07.2008 у справі № 8/193, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2009, а також постановою Харківського окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2010 у справі № 2-а-42898/09/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010, відмовлено у задоволенні позовних вимог Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про скасування податкових повідомлень-рішень, на підставі яких у позивача виникла податкова заборгованість у розмірі 194545,58 грн.
Тобто, податковий борг у сумі 194545,58 грн. виник у Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до 01.01.2011 та залишався несплаченим нею станом на 01.06.2011, що не заперечується контролюючим органом, а відтак доводи судових інстанцій про наявність правових підстав для списання цього податкового боргу в порядку пункту 2-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 04.06.2011) ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.
Доводи відповідача про оскарження судових рішень у справах № 8/193 та № 2-а-42898/09/2070 у касаційному порядку та відкриття Вищим адміністративним судом України касаційного провадження у цих справах як на підставу для висновку про неузгодженість відповідних сум податкових зобов'язань суд відхиляє, адже за правилами підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III (в редакції, чинній до 01.01.2011) при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Відповідно ж до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Таким чином, подання органом доходів і зборів касаційних скарг у справах № 8/193 та № 2-а-42898/09/2070 не обумовлює неузгодженість податкового боргу, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень, що були предметом судового перегляду у цих справах.
По-друге, списанню підлягають також визначені контролюючими органами станом на 01.01.2011 неузгоджені грошові зобов'язання та пені, за якими тривають процедури адміністративного або судового оскарження.
Грошовим зобов'язанням платника податків відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Таким чином, на підставі пункту 2-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 04.06.2011) може бути списане грошове зобов'язання, яке об'єктивно існує на момент звернення платника із заявою про його списання.
Підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Згідно з підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Відповідно до частин першої, третьої, п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Як з'ясовано судами, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2009 у справі № 2а-12782/09/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2011, задоволено позовні вимоги Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про скасування податкових повідомлень-рішень, згідно з якими до позивача застосовано штрафні санкції за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань у загальному розмірі 62486,90 грн.
Отже, на момент звернення 03.10.2011 Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області Державної податкової служби із заявою № 19/1-1380 про списання, зокрема, неузгоджених грошових зобов'язань на загальну суму 62486,90 грн., які є предметом оскарження у справі № 2а-12782/09/2670, останні об'єктивно не існували, оскільки податкові повідомлення-рішення, згідно з якими ці грошові зобов'язання збільшено, вважались відкликаними відповідно до підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За таких обставин, висновок судових інстанцій про можливість списання грошових зобов'язань на загальну суму 62486,90 грн. в порядку пункту 2-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 04.06.2011) є помилковим.
Крім того, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд першої інстанції, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції, не врахував, що за правилами частин першої, третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно з частиною першою статті 25 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду здійснює Державна казначейська служба України.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції).
Безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Враховуючи те, що за правилами Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України і управління наявними коштами Державного бюджету України, зокрема безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду входить до компетенції Державної казначейської служби України, рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, в частині стягнення на користь Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» понесених нею судових витрат шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області Державної податкової служби не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Таким чином, оскільки суди попередніх інстанцій неправильно застосували (тлумачили) норми матеріального права при вирішенні питання про можливість списання грошових зобов'язань на загальну суму 62486,90 грн. в порядку пункту 2-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 04.06.2011), а також обрали неправильний спосіб стягнення судових витрат, вказані судові рішення слід скасувати в частині задоволення позовних вимог про: визнання протиправною відмови Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області Державної податкової служби в списанні визначених контролюючим органом станом на 01.01.2011 неузгоджених грошових зобов'язань, за якими триває процедура судового оскарження, з рентної плати за нафту, природний та газовий конденсат у сумі 62486,90 грн.; зобов'язання Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області Державної податкової служби прийняти рішення про списання визначених контролюючим органом станом на 01.01.2011 неузгоджених грошових зобов'язань, за якими триває процедура судового оскарження, з рентної плати за нафту, природний та газовий конденсат у сумі 62486,90 грн. з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову в позові, а також змінити відповідний пункт резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2012, стягнувши судові витрат на користь позивача з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.
У частині відмови в задоволенні позову рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.
Керуючись статтями 341, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 у справі № 2а-230/12/2670 скасувати в частині задоволення позовних вимог про: визнання протиправною відмови Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області Державної податкової служби в списанні визначених контролюючим органом станом на 01.01.2011 неузгоджених грошових зобов'язань, за якими триває процедура судового оскарження, з рентної плати за нафту, природний та газовий конденсат у сумі 62486,90 грн.; зобов'язання Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області Державної податкової служби прийняти рішення про списання визначених контролюючим органом станом на 01.01.2011 неузгоджених грошових зобов'язань, за якими триває процедура судового оскарження, з рентної плати за нафту, природний та газовий конденсат у сумі 62486,90 грн.
Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2012 у справі № 2а-230/12/2670 змінити, виклавши пункт сьомий її резолютивної частини в такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» судові витрати в сумі 10,59 грн. (десять гривень 59 коп.)».
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 у справі № 2а-230/12/2670 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк