29 серпня 2018 року
Київ
справа №9901/757/18
адміністративне провадження №П/9901/757/18
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Бившевої Л.І. розглянув матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до Верховної Ради України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 23.08.2018 (згідно з відбитком календарного штемпелю поштового відправлення) подав до Верховного Суду позов до Верховної Ради України, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України та зобов'язати вчинити передбачені законодавством України дії, направлені на захист прав, свобод та інтересів, зокрема судді Верховного Суду України ОСОБА_2, та відновлення вже порушених прав ОСОБА_2.
Відповідно до змісту позовної заяви позивач вважає, що Верховна Рада України допустила протиправну бездіяльність, оскільки не прийняла передбаченого в пункті 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII закону, яким би визначався порядок припинення діяльності та ліквідації, зокрема, Верховного Суду України. За наслідками такої бездіяльності з 30.09.2016 по теперішній час порушено право позивача на гідне матеріальне забезпечення, чим порушуються гарантії незалежності його як судді найвищої судової інстанції України - Верховного Суду України, який припинив свою діяльність, проте не є ліквідованим. Окрім того, позивач зазначає, що приймаючи Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, Верховна Рада України не запропонувала Президентові України видати передбачений підпунктом 6 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України розпорядчий акт про утворення Верховного Суду.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, зокрема з'ясовуючи на підставі пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У частині четвертій статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України визначені у статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 266 цього Кодексу правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України.
За принципом поділу державної влади в України, закріпленому у статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах відповідно до законів України.
Відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
Згідно зі статтю 91 Конституції України Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти.
Відповідно до Розділу ІV Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10.02.2010 №1861-VI, стадіями законодавчої процедури є: вияв законодавчої ініціативи, реєстрація законопроекту, розгляд законопроекту, прийняття закону, його підписання та оприлюднення.
Згідно з частиною першою статті 89, частиною другою статті 90 Розділу ІV зазначеного Регламенту право законодавчої ініціативи у Верховній Раді належить Президенту України, народним депутатам, Кабінету Міністрів України і Національному банку України. Законопроект, проект іншого акта подається до Верховної Ради за підписом особи, яка має право законодавчої ініціативи або представляє орган, наділений таким правом.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник в зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Верховний Суд зазначає, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових відносинах із суб'єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій.
Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Зважаючи на викладене, до підсудності Верховного Суду як суду першої інстанції належать спори щодо оскарження дій чи бездіяльності Верховної ради України, що виникають з правовідносин, в яких Верховна Рада України як орган законодавчої влади реалізовує свої владні повноваження (крім законодавчої діяльності).
Верховна Рада України - єдиний орган законодавчої влади в Україні, здійснюючи нормотворчу діяльність, не виконує владних управлінських функцій.
Отже, юрисдикція Верховного суду не поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із Верховною Радою України щодо вчинення нею дій чи бездіяльності в рамках процедур нормотворчого процесу.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі належить відмовити.
Керуючись статтями 19, 170, 248, 266, Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Верховної Ради України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала Верховного Суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвалу може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття.
Суддя
Верховного Суду Л.І. Бившева