Іменем України
21 серпня 2018 року
м. Київ
справа №2а-9408/10/0870
касаційне провадження №К/9901/4567/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.09.2013 (суддя Нестеренко Л.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 (головуючий суддя - Щербак А.А., судді: Баранник Н.П., Малиш Н.І.) у справі № 2а-9408/10/0870 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький сталеливарний завод» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький сталеливарний завод» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.09.2010 № 0092871600/0.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 02.09.2013 позов задовольнив.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.03.2014 залишив постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.09.2013 без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (правонаступник Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя) оскаржила їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.09.2013, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (правонаступник Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя) посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, наголошує, що на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення правомірність формування Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький сталеливарний завод» податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджена не була.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький сталеливарний завод» з податку на додану вартість за червень 2010 року, результати якої оформлено актом від 19.08.2010 № 625/16-33920601.
За її наслідками орган доходів і зборів дійшов висновку про порушення позивачем підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктів 5.10, 5.11, підпунктів 5.12.2, 5.12.3, 5.12.4 пункту 5.12 розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), з огляду на безпідставне неврахування при формуванні показників податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2010 року висновків акта перевірки від 28.07.2010 № 103/23-5/33920601 про неправомірність віднесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький сталеливарний завод» до складу податкового кредиту за травень 2010 року суми податку на додану вартість у розмірі 1124968,04 грн., сплаченої в ціні придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс-Пром Компані» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Форте-С» товарно-матеріальних цінностей за нікчемними правочинами, та прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення від 19.08.2010 року № 0000222305/0.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.09.2010 № 0092871600/0, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за червень 2010 року в розмірі 663986,00 грн.
Задовольняючи позов, судові інстанції врахували постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.12.2010 у справі № 2а-7252/10/0870, залишену без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2012, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.08.2010 № 0000222305/0, а також встановлено товарний (реальний) характер господарських операцій, здійснених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс-Пром Компані», Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Форте-С».
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, за змістом цієї норми процесуального права учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.
Водночас передбачене частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.
Проте, для спростування преюдиційних обставин, передбачених зазначеною нормою, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази.
Як з'ясовано судами, органом доходів і зборів у розглядуваній ситуації на підтвердження своєї позиції щодо удаваного характеру поставок, здійснених на адресу позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс-Пром Компані» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Форте-С», не представлено жодного іншого доказу, оцінка якому б не надавалась судами у справі № 2а-7252/10/0870.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.09.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 у справі № 2а-9408/10/0870 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк