Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" серпня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/1658/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толока", 03058, м. Київ, вул. Миколи Голего, 5, код 32955460
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-КАПІТАЛ-ІНВЕСТ", 61003, м. Харків, вул. Університетська, 33, код 36797867
про стягнення 1 976 448,56 грн.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_2 згідно ордеру ХВ №1777 від 16.08.18
відповідача - не з'явився
До господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толока" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-КАПІТАЛ-ІНВЕСТ" (відповідач) в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором від 30.12.2009 № 1 про будівництво житлового комплексу по вулиці Вітянській, 2 у місті Вишневе Киево-Святошинського району Київської області у розмірі 1 976 448 (один мільйон дев'ятсот сімдесят шість тисяч чотириста сорок вісім) гривень 56 копійок.
Судові витрати просить покласти на відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2018, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.
Ухвалою суду від 21.06.2018 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 16.07.2018.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву (вх. № 20328 від 16.07.2018) відповідно до якого відповідач не заперечує проти наявної заборгованості перед позивачем в сумі 1 976 448,56 грн., однак посилається на те, що позивачем не було вжито заходів досудового врегулювання спору, відповідно до п. 6.5 договору, а тому просить відмовити у задоволенні вимог позивача в повному обсязі.
В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 16.07.2018 про відкладення підготовчого засідання на 30.07.2018 року.
Ухвалою суду від 30.07.2018 було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 14.08.2018.
14.08.2018 судом було відкрито судове засідання та розпочато розгляд справи по суті.
Представники сторін в судове засідання 14.08.2018 не з'явилися.
В підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 14.08.2018 про оголошення в судовому засіданні перерви до 27.08.2018 у зв'язку з неявкою представників сторін.
Представник позивача в судовому засіданні 27.08.2018 підтримав позовні вимоги.
Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”).
Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 27.08.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
30 грудня 2009 року між сторонами укладено договір №1 про будівництво житлового комплексу по вулиці Вітянській, 2 у місті Вишневе Києво-Святошинського району Київської області.
Відповідно до п. 2.1 договору управитель (позивач) передає забудовнику (відповідачу) майно та майнові права на нерухомість, яка є об'єктом будівництва, та замовляє завершення будівництва житлового комплексу по вулиці Вітянській 2 у місті Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, а забудовник приймає майно та майнові права та зобов'язується добудувати об'єкт будівництва відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, своєчасно ввести його в експлуатацію незалежно від обсягу його фінансування управителем та передати довірителям у власність об'єкти інвестування за ціною, в строки та на умовах, встановлених цим договором, правилами ФФБ та договорами про участь у ФФБ.
Відповідно до п. 1.4 договору довірителем є фізична або юридична особа, яка надає кошти в управління управителю (позивачу) на підставі договору про участь у ФФБ.
Відповідно до п. 1.4 договору фонд фінансового будівництва (ФФБ) - це фонд виду А, що створений ФК «Толока» з коштів, переданих управителю в управління довірителями, що використані чи будуть використані управителем в майбутньому на умовах правил ФФБ, договорів про участь у фонді фінансування будівництва та інших договорів, пов'язаних із спорудженням об'єкта будівництва.
Згідно із п. 8.1 договору цей договір вважається укладений при умові одночасного укладання сторонами іпотечного договору майнових прав на об'єкт будівництва, договору уступки майнових прав на об'єкт будівництва з відкладапьними умовами та договору доручення на виконання функцій Забудовника з відкладальними умовами.
30.12.2009 між сторонами укладено договір іпотеки майнових прав на об'єкт будівництва.
30.12.2009 між сторонами укладено договір доручення на виконання функцій Забудовника з відкладальними умовами.
30.12.2009 між сторонами укладено договір уступки майнових прав на об'єкт будівництва з відкладальними умовами.
Згідно із п. 2.8 договору відповідач сплачує на користь позивача винагороду за виконання функцій управителя.
Відповідно до п. 4.2.11 договору договірна вартість спорудження об'єкта будівництва включає в себе витрати на виплату винагороди управителю (позивачу) у розмірі 4 відсотків від суми перерахованих коштів забудовнику (відповідачу).
Згідно із п. 5.3.19 договору забудовник зобов'язаний сплачувати винагороду управителю до 5 числа місяця наступного за звітним.
Співпраця між сторонами будувалась таким чином, що позивач отримував від довірителів грошові кошти та перераховував їх відповідачу для здійснення спорудження об'єкта будівництва. В свою чергу, відповідач перераховував позивачу винагороду за залучення відповідних грошових коштів для будівництва за рахунок довірителів.
20.01.2010 між сторонами укладено додаткову угоду №20/1 до договору, відповідно до якої розмір винагороди управителя визначено на рівні 2 % від перерахованих коштів забудовнику.
23.05.2011 між сторонами укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої внесено зміни до основних параметрів об'єкта будівництва.
01.04.2014 між сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору, відповідно до якої розмір винагороди управителя визначено на рівні 12 % від перерахованих коштів забудовнику.
15.04.2014 між сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору, відповідно до якої розмір винагороди управителя визначено на рівні 15 % від перерахованих коштів забудовнику.
04.01.2016 між сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору, відповідно до якої розмір винагороди управителя визначено на рівні 20 % від перерахованих коштів забудовнику.
Між сторонами складено та підписано акти здачі-прийняття робіт щодо винагороди управителю за період з січня 2012 року по жовтень 2017 року на загальну суму 35 837 891,46 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи, за період співробітництва між сторонами відповідачем сплачено на користь позивача винагороду за договором від 30.12.2009 у загальній сумі 33 861 442,90 гривень. Залишок заборгованості відповідача перед позивачем складає 1 976 448,56 гривень, що додатково підтверджується актом звірки розрахунків від 31.12.2017.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 265, ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
При цьому, суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що позивачем не було вжито заходів досудового врегулювання спору, відповідно до п. 6.5 договору виходячи з того, що з огляду на положення ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, яке виникає на підставі договору, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того згідно ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
При цьому, по суті відповідач не оспорює наявність самого зобов'язання перед позивачем щодо сплати 1 976 448,56 грн. та заборгованості перед позивачем по сплаті цих коштів.
Суд ураховує правову позицію, висловлену ЄСПЧ при розгляді справи "Серявін проти України", а саме те, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 р.). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003 р.). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів погашення заборгованості не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судовий збір, відповідно приписів ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толока" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-КАПІТАЛ-ІНВЕСТ" задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-КАПІТАЛ-ІНВЕСТ" (61003, м. Харків, вул. Університетська, 33, код 36797867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толока" (03058, м. Київ, вул. Миколи Голего, 5, код 32955460) заборгованість за договором від 30.12.2009 № 1 про будівництво житлового комплексу по вулиці Вітянській, 2 у місті Вишневе Киево-Святошинського району Київської області у розмірі 1 976 448 (один мільйон дев'ятсот сімдесят шість тисяч чотириста сорок вісім) гривень 56 копійок.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-КАПІТАЛ-ІНВЕСТ".
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-КАПІТАЛ-ІНВЕСТ" (61003, м. Харків, вул. Університетська, 33, код 36797867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толока" (03058, м. Київ, вул. Миколи Голего, 5, код 32955460) 29 646,73 грн. судового збору.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толока" (03058, м. Київ, вул. Миколи Голего, 5, код 32955460).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА-КАПІТАЛ-ІНВЕСТ" (61003, м. Харків, вул. Університетська, 33, код 36797867) .
Повне рішення складено 27.08.2018 р.
Суддя ОСОБА_1