ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.08.2018Справа № 910/7395/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В. розглянув матеріали господарської справи
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТАЛ ПАВЕР"
до товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЕКС БУД"
про стягнення 153 649,31 грн.
Представники учасників справи:
від позивача: Пряміцин К.Ю. (довіреність № 4 від 01.04.18)
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕНТАЛ ПАВЕР" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЕКС БУД" (далі - відповідач) про стягнення 153 649,31 грн., з яких: 150 000,00 грн. - заборгованість з оплати послуг оренди об'єкта оренди, 3 353,42 грн. - пеня та 295,89 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди обладнання № 7 від 19.01.2018 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за користування об'єктом оренди.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.06.2018 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у п'ять днів з дня вручення цієї ухвали.
Через відділ автоматизованого діловодства суду позивач подав заяви про усунення недоліків позову.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2018 відкрито провадження у справі № 910/7395/18 та призначено судове засіданні у порядку спрощеного позовного провадження на 24.07.2018.
Представники сторін у судове засідання 24.07.2018 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про день та час судового засідання повідомлені належним чином.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2018 відкладено розгляд справи на 24.07.2018.
07.08.2018 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника.
У судовому засіданні 14.08.2018 відкладено розгляд справи на 21.08.2018 та викликано відповідача в наступне судове засідання.
21.08.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі.
У судовому засіданні 21.08.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 21.08.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином ухвалами суду, направленими на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
З огляду на неявку відповідача, оскільки останній у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
19.01.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю "РЕНТАЛ ПАВЕР" (далі - орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ІНЕКС БУД" (далі - орендар) укладено договір оренди обладнання № 7 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування наступне майно, а саме дизельний генератор CATERPILLAR 3208 у кількості 1 - шт., серійний номер двигуна об'єкта оренди, серійний номер станції об'єкта оренди вказується сторонами в акті приймання-передачі об'єкта оренди в оренду, який є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно по п. 1.5 договору сторони визначили та погодились, що вартість об'єкта оренди станом на дату підписання сторонами цього договору, складає: 28000,00 дол. США, що становить еквівалент 805560,00 грн., по курсу Національного Банку України на дату підписання сторонами цього договору, з розрахунку 28,77 грн. за 1 (один дол. США).
Згідно з п. 2.1 договору, об'єкт оренди передається в оренду з метою використання за цільовим призначенням, а саме для забезпечення роботи електроприладів максимальною потужністю 160 кВт (з урахуванням пускового навантаження).
Строк оренди об'єкта оренди складає: з 22 січня 2018 року і до моменту повернення об'єкта оренди з оренди (п. 3.1 договору).
Згідно з п. 4.1, п. 4.2 договору розмір орендної плати за одну добу використання об'єкта оренди становить: - 1600,00 грн. в т.ч. ПДВ за один об'єкт оренди, при умові роботи об'єкта оренди не більше 12 годин на одну добу. У випадку, якщо об'єкт оренди буде працювати більше, ніж 12 годин на одну добу, то вартість орендної плати об'єкта оренди за одну добу оренди збільшується на 20%.
Оплата орендної плати здійснюється шляхом попередньої її оплати в 100% розмірі на підставі виставленого орендодавцем рахунку на оплату в тому числі надісланого засобами електронного зв'язку з подальшим наданням/надсиланням оригіналу такого рахунку або іншим способом, за домовленістю сторін (п. 4.5 договору).
Пунктом 5.4. договору встановлено, що з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта оренди в оренду, орендар несе ризики випадкового знищення, втрати або пошкодження об'єкта оренди.
Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та дії до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 13.1 договору).
На виконання умов укладеного сторонами договору, 22.01.2018 позивач передав, а відповідач прийняв у користування обумовлене обладнання, що підтверджується актом № 1 прийому-передачі об'єкта оренди в оренду.
16.05.2018 відповідач повернув позивачу з оренди вказане обладнання, що підтверджується актом № 2 прийому-передачі про повернення об'єкта оренди з оренди.
Крім того, між сторонами були погоджені та підписані наступні акти надання послуг: № 39 від 20.02.2018, № 52 від 28.02.2018, № 84 від 31.03.2018, № 98 від 30.04.2018, № 109 від 16.05.2018, відповідно до яких позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги з оренди обладнання на загальну суму 190 000,00 грн.
Проте, в порушення прийнятих на себе зобов'язань, відповідач сплатив орендну плату за користування обладнанням частково, а саме в розмірі 40 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 38 від 28.02.2018 та № 3 від 15.02.2018.
Враховуючи те, що відповідач лише частково сплатив орендну плату, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 150 000,00 грн. основного боргу. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача крім суми основного боргу також 3 353,42 грн. пені та 295,89 грн. 3% річних, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, господарський суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 283 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1, 4 статті 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, що у період січня 2018 року по 16 травня 2018 відповідач користувався об'єктом оренди, то суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нарахована орендна плата у розмірі 190 000,00 грн.
До звернення позивача з даним позовом до суду, відповідачем частково сплачено орендну плату у розмірі 40 000,00 грн., у зв'язку з чим позивачем правомірно заявлено до стягнення 150 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.5 договору встановлено, що оплата орендної плати здійснюється шляхом попередньої її оплати в 100% розмірі на підставі виставленого орендодавцем рахунку на оплату в тому числі надісланого засобами електронного зв'язку з подальшим наданням/надсиланням оригіналу такого рахунку або іншим способом, за домовленістю сторін.
Позивачем зазначено про направлення рахунків на електронну адресу відповідача.
Крім того, суд зазначає, що за своєю правовою природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати та ніяким чином не засвідчує обсяг наданих послуг. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 якої особи, що вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина) та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 вказаного нормативно-правового акту, яка передбачає, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Платіжні реквізити орендаря зазначені в розділі 14 договору, а щомісячна плата узгоджена сторонами у п. 4.1 договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Оскільки невиконане зобов'язання за договором у розмірі 150 000,00 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 150 000,00 грн. Вказаний розмір заборгованості також підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків від 17.05.2018.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 353,42 грн. пені та 295,89 грн. 3% річних.
Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що відповідач плату за користування обладнанням оплатив частково, відтак допустив порушення зобов'язання.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Пунктом 9.2.1 договору встановлено, що за порушення орендарем строків оплати за цим договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення.
Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що він є вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 3 353,42 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 295,89 грн. підлягають задоволенню.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у розмірі 2304,74 грн.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЕКС БУД" (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 77, ідентифікаційний код 39173612) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТАЛ ПАВЕР" 02002, м. Київ, вул. Плеханова, б. 4-Б, кв. 55, ідентифікаційний код 41604222) основний борг у розмірі 150 000,00 грн. (сто п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.), три проценти річних в розмірі 295,89 грн. (двісті дев'яносто п'ять грн. 89 коп.), пеню у розмірі 3353,42 грн. (три тисячі триста п'ятдесят три грн. 42 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2304,74 грн. (дві тисячі триста чотири грн. 74 коп.).
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 29.08.2018.
Суддя О.Г. Удалова