ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.08.2018Справа № 910/6201/18
За заявою: Державного підприємства "Київський бронетанковий завод"(02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 34-А)
про відстрочення та розстрочення виконання рішення Господарського суду м. Києва від 04.07.2018 у справі №910/6201/18
За позовом Військового прокурора Київського гарнізону (01014, м. Київ, вул. Петра Болбочана,8-а) в інтересах держави в особі:
Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця,10);
Головного управління Національної гвардії України (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення,9 а);
Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 )
до Державного підприємства "Київський бронетанковий завод"(02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 34-А)
про стягнення 10 260 160,15 грн.
Суддя Мандичев Д.В.
При секретареві судового засідання Хілько М.Є
Представники сторін:
Від прокуратури-Спора Г.І ., дов.№034726 від 05.08.2015
Від позивача -Саіян Н.Г., дов. №18/10/5-420 від 22.03.2018
Від відповідача -Чубар С.В., дов №1477/81 від 14.06.2018
Військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства “Київський бронетанковий завод” про стягнення 10 260 160,15 грн. та витребування у Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України доказів, а саме державний контракт № 9 від 21.06.2017 зі Специфікацією, яка містить нформацію з обмеженим доступом “Таємно” і додатки до нього.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.07.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Київський бронетанковий завод"(02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 34-А; код ЄДРПОУ 14302667) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ) штрафні санкції на суму 5 130 080 (п'ять мільйонів сто тридцять тисяч вісімдесят)грн., 08 коп. Стягнуто з Державного підприємства "Київський бронетанковий завод"(02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 34-А; код ЄДРПОУ 14302667) на користь військової прокуратури Центрального регіону України (01014, м. Київ, вул. Болбочана Петра, будинок 8; код ЄДРПОУ 38347014) 153 902 (сто п'ятдесят три тисячі дев'ятсот дві) грн. 40 коп. судового збору.
На виконання вказаного рішення видано наказ.
20.08.2018 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Державного підприємства "Київський бронетанковий завод" про відстрочення та розстрочення виконання рішення Господарського суду м. Києва від 04.07.2018 у справі №910/6201/18.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.08.2018 р. вказану заяву призначено до розгляду на 27.08.2018 р.
27.08.2018 до Господарського суду м. Києва надійшли письмові пояснення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на заяву ДП «Київський бронетанковий завод» про відстрочення та розстрочення виконання рішення Господарського суду м. Києва від 04.07.2018 у справі №910/6201/18, відповідно до яких стягувач заперечив у повному обсязі проти вказаної заяви
Представник заявника в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, подану заяву підтримав, виконання рішення у даній справі просив відстрочити на 3 місяці та розстрочити на 5 місяців.
Представники прокуратури та позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення по справі, проти задоволення заяви про відстрочення та розстрочення виконання рішення заперечував.
Представник стягувача, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
В судовому засіданні 27.08.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною 4 вказаної статті передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Як на підставу для розстрочення виконання рішення суду у даній справі відповідач вказує на те, що стягнута таким рішенням сума є досить великою і сплата всієї суми одразу може призвести до виникнення додаткових зобов'язань та витрат по організації виробничих процесів.
Також заявник зазначає, що стягнення коштів згідно рішення господарського суду м. Києва від 04.07.2018 призведе до неможливості сплати обов'якових платежів та зборів до державного бюджету, призведе до звільнення працівників, зменшення обсягів виробництва та негативно позначиться на подальшій господарській діяльності.
З урахуванням викладених обставин, відповідач просить суд відстрочити виконання рішення на 3 місяці та розстрочити виконання рішення на 5 місяців зі сплатою грошових коштів згідно визначеного графіку.
Так, статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Суд відзначає, що відповідачем не надано належних доказів того, що на момент розгляду даної заяви дійсно існують виняткові обставини, які спричинюють ускладнення або унеможливлюють виконання судового рішення відповідно до вимог ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач просить суд розстрочити виконання рішення у даній справі на 5 місяців зі сплатою грошових коштів згідно визначеного графіку, проте жодним чином не обґрунтовує запропонованого графіку погашення та не надає жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого розстрочення рішення суду у даній справі буде виконане.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 30.06.2016 р. у справі № 908/4247/14.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд відзначає, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту гарантованого надходження до відповідача грошових коштів у строк, вказаний у заяві про розстрочку виконання рішення у даній справі, відповідачем не було надано.
Суд відзначає, що стаття 331 Господарського процесуального кодексу України вимагає наявність конкретних обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Перелічені відповідачем обставини не є виключними та такими, що не унеможливлюють виконання рішення.
При цьому, твердження заявника про скрутне матеріальне становище та відсутність відповідної ліцензії на оптову торгівлю лікарськими засобами не є тими обставинами, з якими приписи ст. 331 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість надання розстрочки, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.
Європейський суд з прав людини у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії» (заява № 22774/93) наголосив, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні (див., mutatis mutandis, рішення у згадуваній вище справі Горнсбі, с. 510, п. 40). Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.
З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, заява Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» відстрочення та розстрочення виконання рішення Господарського суду м. Києва від 04.07.2018 у справі №910/6201/18 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -
1. В задоволенні заяви Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» відстрочення та розстрочення виконання рішення Господарського суду м. Києва від 04.07.2018 у справі №910/6201/18 відмовити.
Дана ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена.
Повний текст ухвали складено 29.08.2018
Суддя Д.В. Мандичев