ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.08.2018Справа № 910/7821/18
Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в спрощеному провадженні справу
За позовом доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім"
про стягнення 18 738,25 грн.
Суддя Підченко Ю.О.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (надалі - відповідач) про стягнення 18 738, 25 грн. як відшкодування витрат, заподіяних позивачеві.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №308/17-Т/Ц2 від 18.04.2017, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 29.12.2017 за участю застрахованого транспортного засобу, здійснив виплату страхового відшкодування, а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 відкрито провадження у справі №910/7821/18. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив, а також зобов'язано Моторне (транспортне) страхове бюро України надати поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_4.
09.07.2018 від Моторного (транспортного) страхового бюро України до суду надійшла інформація про страхове покриття згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_4.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач, у свою чергу, не скористався своїм правом на подання відзиву, а тому справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
18 квітня 2017 року між Приватним акціонерним товариством "Арсенал Страхування" (за Договором - Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (за Договором - Страхувальник) було укладено договір страхування наземного транспорту № 308/17-Т/Ц2 (далі - Договір), предметом якого (п. 4 Договору) є майнові інтереси Страхувальника (Вигодонабувача), що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом (надалі - ТЗ, застрахований ТЗ) та іншим майном, вказаним у розділах 5, 6 цього Договору. Повна інформація про транспортний засіб зазначена в заяві на страхування (Додаток №1 до цього Договору).
Так, із заяви на страхування від 18.04.2017, копія якої міститься в матеріалах справи, вбачається, що автомобіль «Peugeot 301» д.н. НОМЕР_3 внесено до переліку транспортних засобів, які підлягають страхуванню.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи довідки Управління патрульної поліції у м. Києві № 3018002611796878 про дорожньо-транспортну пригоду та постанови Херсонського міського суду Херсонської області від 15.02.2018 у справі № 766/446/18, 29.12.2017 о 08.30 год. водій ОСОБА_1, керував транспортним засобом «РУТА 20» д.н. НОМЕР_2, у м. Херсон, перехрестя вул. Університетська та просп. Текстильників, рухаючись у крайній правій смузі перед перестроюванням не переконався що це буде безпечно та не надав дорогу транспортному засобу, що рухався в попутній смузі, на яку він мав намір перестроїтись, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Peugeot 301» д.н. НОМЕР_3, в результаті чого останній отримав механічні пошкодження
При цьому, відповідно до вищезазначеної постанови Херсонського міського суду Херсонської області від 15.02.2018 у справі № 766/446/18, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Як вбачається з рахунку на рахунку-фактури № 43716 від 09.01.2018 та акту надання послуг 43716 від 06.02.2018, копії яких містяться в матеріалах справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ампір» здійснено відновлювальний ремонт автомобіля «Peugeot 301» д.н. НОМЕР_3, вартість якого склала 18 738,25 грн.
Так, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування та страхового акту від 21.03.2018, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 18 735,25 грн., що підтверджується відповідним платіжними дорученнями № 988047 від 22.03.2018, копія якого міститься в матеріалах справи.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), виплата страхового відшкодування страхувальнику є юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення у страховика у межах фактичних витрат права вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні норми містить стаття 27 Закону України "Про страхування", за приписами якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таке право позивач може реалізувати, звернувшись за виплатою і до страхової компанії (відповідача), яка застрахувала цивільну відповідальність особи, яка завдала шкоди, на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", адже за змістом статті 3 цього Закону одним із принципів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є гарантоване забезпечення відшкодування шкоди потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Так, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 - водія транспортного засобу «РУТА 20» д.н. НОМЕР_2, який є винною особою у скоєнні ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Київський страховий дім" на підставі полісу № НОМЕР_4 зі строком дії з 23.09.2017 по 23.03.2018, цим полісом встановлено ліміт по майну у розмірі 100 000,00 грн. франшизу в розмірі 00,00 грн.
Отже, в даному випадку відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності водія автомобіля «РУТА 20» д.н. НОМЕР_2 - ОСОБА_1, тобто особи, яка визнана винною у ДТП, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок ДТП, набув право вимоги, яке ця особа має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Відтак, розмір шкоди (як оціненої так і фактично завданої) та коефіцієнт фізичного зносу застрахованого автомобіля підлягають доведенню перед судом сторонами спору належними засобами доказування відповідно до статей 74, 76 ГПК України.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Водночас, суд враховує, що Закони України "Про страхування" та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачають зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, на що також вказує Верховний Суд України у постанові від 15.04.2015 р. у справі № 3-50гс15, проте, відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при здійсненні відшкодування обов'язковим є врахування зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Стаття 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надає визначення поняття "шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого". Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:
- з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
- з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
- з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
- з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
- з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
- з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відтак, оскільки страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП транспортним засобом, власник якого застрахував свою цивільно-правову відповідальність, на умовах спеціального нормативно-правого акта, а саме Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", то в даному випадку застосовуються норми цього Закону, а саме статті 29.
Згідно з п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395) (надалі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до пункту 7.38 Методики, значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
Так, оскільки ДТП сталося у 2018 році, а як вбачається з наявного в матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль «Peugeot 301» д.н. НОМЕР_3 - 2017 року випуску, тобто на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди строк експлуатації автомобіля «Peugeot 301» д.н. НОМЕР_3 не перевищував 7 років, а отже - коефіцієнт фізичного зносу не має враховуватися при розрахунку страхового відшкодування.
Таким чином, у зв'язку із настанням страхового випадку, у відповідача виник обов'язок відшкодувати позивачу витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом автомобіля «Peugeot 301» д.н. НОМЕР_3 у розмірі фактичних витрат на суму 18 738,25 грн., приймаючи до уваги те, що розмір франшизи згідно полісу № НОМЕР_4 становить 00,00 грн.
Окрім того, суд враховує положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Закріплене зазначеним положенням право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18).
Так, в матеріалах справи міститься копія претензії позивача на суму 18 738,25 грн., що була надіслана відповідачеві 11.04.2018 та отримана відповідачем 14.04.2018, а тому суд приходить до висновку, що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування виплаченого ним у із настанням описаної вище дорожньо-транспортної протягом одного року, тобто з дотриманням терміну, що визначений приписами статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Разом з тим, доказів сплати зазначених коштів позивачеві відповідачем суду не надано.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача за захистом яких він звернувся до суду - порушені відповідачем, а отже - вимоги позивача про стягнення з відповідача суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 18 738,25 грн. є обґрунтованими та позов підлягає задоволенню.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 237, п. 2. ч. 5. ст. 238, 240, 241, 247, ч. 1. ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (04053 , м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37-41; код ЄДРПОУ 25201716) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154; код ЄДРПОУ 33908322) понесені витрати у розмірі 18 738 грн. 25 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 762 грн. 00 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Згідно з п. п. 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 29.08.2018 року.
Суддя Ю.О. Підченко