ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.08.2018Справа № 910/5389/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 22; код ЄДРПОУ 21560045)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техойл ТК» (01030, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВІВ ВАЛ, будинок 5-В; код ЄДРПОУ 40955753)
про стягнення 415 025,81 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
02.05.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" до Товариства обмеженою відповідальністю «Техойл ТК» про стягнення 415 025,81 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач, в порушення умов Договору поставки №081217-02/12Р200 від 08.12.2016 року не поставив замовлений позивачем товару, в зв'язку з чим позивачем відповідачу нараховано штрафні санкції.
З цих підстав, позивач просив задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь: 251 789,06 грн. - пені, 163 236,75 грн. - штрафу, 6 225,39 грн. - судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2018 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).
Крім того, ухвалою Господарського суд міста Києва від 30.05.2018 року встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Докази направлення відзиву та заперечень позивачу надати суду.
Відповідачем без поважних причин письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано, ухвалу суду від 30.05.2018 року отримано 04.06.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.
При цьому суд зазначає, що у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, оскільки відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в зв'язку з чим справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.
При цьому, зважаючи на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
08.12.2017 року між Публічним акціонерним товариством «Укрпошта» (далі по тексту - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техойл ТК» (далі по тексту - відповідач, постачальник) укладено Договір поставки №081217-02/12Р200 (далі по тексту - Договір), відповідно до якого (п.1.1.) відповідач зобов'язується поставити у власність позивача бензин та дизельне паливо дрібним оптом - партіями для потреб дирекції «Автотранспошта» ПАТ «Укрпошта», а Позивач - прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах цього Договору.
Згідно із пунктом 1.3. Договору найменування товару (асортимент, технічні характеристики, кількість, ціна) наведені у Додатку №1 до цього Договору (Технічна специфікація), який є невід'ємною частиною Договору.
Пунктом 3.1. Договору визначено, що ціна Договору складає: без ПДВ 2 991 000,00 грн. (два мільйони дев'ятсот дев'яносто одна тисяча гривень 00 копійок), крім того ПДВ 598 200,00 грн. (п'ятсот дев'яносто вісім тисяч двісті гривень 00 копійок), ціна з врахуванням ПДВ та непрямих податків та зборів складає 3 589 200,00 грн. (три мільйони п'ятсот вісімдесят дев'ять тисяч двісті гривень 00 копійок).
Відповідно до пункту 5.1. Договору поставка товару (відпуск товару) здійснюється Постачальником за заявкою Покупця в особі дирекції (ій) ПАТ «Укрпошта».
Згідно із пунктом 5.2. Договору постачальник зобов'язаний поставити товар протягом 5-ти календарних днів з дати направлення Постачальнику заявки в порядку визначеному пунктом 5.4. Договору, а відпуск товару на АЗС здійснити у період, вказаний у заявці.
У відповідності до пункту 5.4. Договору заявка на поставку товару направляється Покупцем в особі Дирекції (ій) ПАТ «Укрпошта» шляхом відправлення електронного листа з електронної пошти Покупця padalka-ai@ukrposhta.ua та/або bilozor-vv@ukrposhta.ua (далі - електронна адреса Покупця) на електронну пошту Постачальника ІНФОРМАЦІЯ_1. з подальшим надсиланням оригіналу письмової заявки на адресу Постачальника, зазначену у розділі 14 цього Договору. Електронний лист зі скан-копією заявки підтверджує факт подачі Покупцем такої заявки, та така заявка має юридичну силу для Постачальника до заміни її оригіналом. Сторони погодили, що Постачальник вважається повідомленим про зміст заявки (обсяг, строки поставки та іншу інформацію, що зазначається в заявці) з дати її направлення електронною поштою з електронної адреси Покупця на електронну адресу Постачальника та є обов'язковою до виконання Постачальником.
Пунктом 5.5. Договору передбачено, що додатково Покупець направляє Постачальнику письмову заявку на поставку товару поштовим відправленням з оголошеною цінністю з описом вкладення та повідомленням про вручення або за допомогою кур'єрської служби доставки на адресу Постачальника, зазначену у розділі 14 цього Договору або передає під підпис уповноваженій особі Постачальника (ОСОБА_1, менеджер зі збуту). Підтвердженням отримання письмової заявки Постачальником від Покупця є оригінальний підпис (розписка) про отримання заявки уповноваженої особи Постачальника або повідомлення про вручення поштового відправлення. В будь-якому випадку у разі направлення письмової заявки засобами поштового зв'язку, письмова заявка вважається одержаною Постачальником на 11 календарний день після її направлення Покупцем засобами поштового зв'язку.
Відповідно до п. 6.3.2. Договору Постачальник зобов'язаний своєчасно поставляти товар для Дирекції (їй) ПАТ «Укрпошта» в строки встановлені в пункті 5.2. Договору.
Згідно з п.6.3.6. Договору Постачальник зобов'язаний виконувати взяті на себе зобов'язання за цим Договором та добросовісно користуватися своїми правами визначеними цим Договором.
26.01.2018р. між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до якої було змінено піну за одиницю товару в бік збільшення із зменшенням обсягів закупівлі та викладено в новій редакції Додаток №1 (із зазначенням обсягу та вартості палива, який Відповідач повинен поставити Позивачу після укладення Додаткової угоди №1). Проте, зобов'язання Відповідача щодо обсягу та строків поставки вже замовленого товару залишилися незмінними.
Позивачем, в порядку пунктів 5.4. та 5.5. Договору передано Відповідачу наступні заявки на поставку товару:
1) Заявка №10-1144 від 22.12.2017р. на поставку товару у кількості 20000 л. дизельного палива.
Направлена Відповідачу 22.12.2017р. на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 (як це передбачено пунктом 5.4. Договору).
Вручена під підпис уповноваженій особі Відповідача ОСОБА_1 09.01.2018р. (як це передбачено пунктом 5.5. Договору).
Враховуючи пункти 5.2. та 5.4. Договору останнім днем поставки товару за заявкою №10-1144 від 22.12.2017р. є 27.12.2017р.
2) Заявка №10-07 від 04.01.2018р. на поставку товару у кількості 50000 л. дизельного палива.
Направлена Відповідачу 04.01.2018р. на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 (як це передбачено пунктом 5.4. Договору).
Вручена під підпис уповноваженій особі Відповідача ОСОБА_1 16.01.2018р. (як це передбачено пунктом 5.5. Договору).
Враховуючи пункти 5.2. та 5.4. Договору останнім днем поставки товару за заявкою №10-07 від 04.01.2018р. є 09.01.2018р.
3) Заявка №10-20 від 09.01.2018р. на поставку товару у кількості 30000 л. дизельного палива, 10 000 л. бензину А-92,10 000 л. бензину А-95.
Вручена під підпис уповноваженій особі Відповідача ОСОБА_1 16.01.2018р. (як це передбачено пунктом 5.5. Договору).
Враховуючи пункти 5.2. та 5.5. Договору останнім днем поставки товару за заявкою є 22.01.2018р.
Загальний обсяг дизельного палива, передбачений умовами Договору становить 90000 літрів, а згідно умов Додаткової угоди № 1 від 26.01.2018 - 82845 літрів.
Враховуючи, що попередніми заявками вже замовлено 70 000 літрів дизельного палива, слід вважати, що даною заявкою замовлено 20 000 дизельного палива (на час дії умов самого Договору, який передбачав обсяг дизельного палива 90000 літрів, тобто до 26.01.2018).
З 26.01.2018 р. (з дня набуття чинності Додатковою угодою № 1, яка передбачає загальний обсяг 82845 літрів дизельного палива) слід вважати, що даною заявкою замовлено 12 845 літрів дизельного палива (залишок обсягу).
Крім того, враховуючи, що умовами вказаної Додаткової угоди №1 від 26.01.2018 передбачається загальний обсяг бензину А-95 обсягом 9435 літрів, слід вважати, що даною заявкою з 26.01.2018року (дня набуття чинності вказаною Додатковою угодою №1) замовлено 9 435 л бензину А-95 . Таким чином, частина обсягу замовленого палива за даною заявкою, а саме: 565 літрів, з 26.01.2018 року є такою, що замовлена помилково.
4) Заявка №10-64 від 23.01.2018р. на поставку товару у кількості 30000 л. дизельного палива, 5 000 л. бензину А-92, 5 000 л. бензину А-95.
Вручена під підпис уповноваженій особі Відповідача ОСОБА_1 23.01.2018р. (як це передбачено пунктом 5.5. Договору).
Враховуючи пункти 5.2. та 5.5. Договору останнім днем поставки товару за заявкою є 29.01.2018р.
Загальний обсяг дизельного палива, передбачений умовами договору становить 90000 літрів, а згідно умов Додаткової угоди №1 від 26.01.2018 - 82 845 літрів, загальний обсяг бензину А-95 згідно умов Договору - 10000 літрів, а згідно умов Додаткової угоди №1 від 26.01.2018 - 9435 літрів. Враховуючи, що зазначений обсяг вказаного палива вже було замовлено попередніми заявками, слід вважати, що дана заявка в частині замовлення дизельного палива та бензину А-95 є помилковою.
5) Заявка № 10-71 від 25.01.2018р. на поставку товару у кількості 40000 л. дизельного палива.
Вручена під підпис уповноваженій особі Відповідача ОСОБА_1 23.01.2018р. (як це передбачено пунктом 5.5. Договору).
Враховуючи пункти 5.2. та 5.5. Договору останнім днем поставки товару за заявкою є 29.01.2018р.
Враховуючи, що передбачений Договором з врахуванням Додаткової угоди №1 до нього обсяг вказаного палива вже було замовлено попередніми заявками, слід вважати, що дана заявка є такою, що подана помилково.
6) Заявка № 10-254 від 28.03.2018р. на поставку товару у кількості 18000 л. дизельного палива.
Вручена під підпис уповноваженій особі Відповідача ОСОБА_1 29.03.2018р. (як це передбачено пунктом 5.5. Договору).
Враховуючи пункти 5.2. та 5.5. Договору останнім днем поставки товару за заявкою є 03.04.2018р.
Однак, відповідачем зобов'язань за Договором виконано не було та товар в обумовлений строк та в обумовлених в заявках обсягах поставлений не був.
Так, зокрема, з всього замовленого за вищевказаними Заявками товару, Постачальник поставив Покупцю лише 11104 л. дизельного палива, а саме:
- 02.01.2018р. поставлено 7004 л. дизельного палива, що підтверджується видатковою накладною ЖГПН-000002 від 02.01.2018 p.;
- 04.01.2018р. поставлено 4100 л. дизельного палива, що підтверджується видатковою накладною ЖГПН-000011 від 04.01.2018 р.
06.03.2018 позивачем на адресу відповідача направлено претензію №421-900, в якій вимагалося виконання зобов'язання згідно Договору та перерахувати на рахунок позивача пеню та штраф. Вказана претензія отримана відповідачем 07.03.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, випалу поштового переказу. Однак, відповідач залишив вказану претензію без відповіді.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо поставив в обумовлений договором строк замовлений позивачем товару, в зв'язку з чим позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції за порушення зобов'язання.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач в порушення умов Договору та заявок позивача не в повному об'ємі поставив позивачу замовлений товар, чим порушив зобов'язання за договором в частині строків поставки товару.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 року «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що відповідачем порушено зобов'язання за договором в частині строків поставки товару.
Відповідач припустився порушення зобов'язання, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф, які за розрахунками позивача становлять: 251 789,06 грн. (пені) та 163 236,75 грн. (штрафу).
Відповідно до п.7.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.
Згідно із пунктом 7.2. Договору за порушення строків поставки партії товару (в тому числі нездійснення/несвоєчасне здійснення поставки партії товару) Постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості непоставленого/невчасно поставленої партії товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).
Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 251 789,06 грн. (пені) та 163 236,75 грн. (штрафу), нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 255, 256 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техойл ТК» (01030, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВІВ ВАЛ, будинок 5-В; код ЄДРПОУ 40955753) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 22; код ЄДРПОУ 21560045) 251 789 (двісті п'ятдесят одну тисячу сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 06 коп. - пені, 163 236 (сто шістдесят три тисячі двісті тридцять шість) грн. 75 коп. - штрафу, 6 225 (шість тисяч двісті двадцять п'ять) грн. 39 коп. - судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України)
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (абзац 2 ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 року №147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя М.М. Якименко