ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.08.2018 м. Київ Справа № 910/2084/18
За позовом: державної організації "УКРАЇНСЬКЕ АГЕНТСТВО З АВТОРСЬКИХ ТА СУМІЖНИХ ПРАВ" в інтересах PERFORMING RIGHT SOCIETY LIMITED (PRS);
до приватного акціонерного товариства "ТЕЛЕКАНАЛ ІНТЕР";
про стягнення 74.460,00 грн.
Суддя Балац С.В.
Секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники:
позивача: Мельник В.А.;
відповідача: Дворцов В.І.
Державна організація "УКРАЇНСЬКЕ АГЕНТСТВО З АВТОРСЬКИХ ТА СУМІЖНИХ ПРАВ" (далі - Організація) звернулося до господарського суду міста Києва в інтересах PERFORMING RIGHT SOCIETY LIMITED (PRS) (далі - позивач) до приватного акціонерного товариства "ТЕЛЕКАНАЛ ІНТЕР" (далі - відповідач) про стягнення 74.460,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені майнові авторські права позивача у вигляді використання музичних творів: ІНФОРМАЦІЯ_2, виконавець ОСОБА_6 та ІНФОРМАЦІЯ_1; виконавець - ОСОБА_5 шляхом їх публічного сповіщення без належного дозволу та без сплати авторської винагороди, майнові авторські права на які належать позивачу.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.02.2018 № 910/2084/18 вказану позовну заяву повернуто заявнику на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 ухвалу господарського суду м. Києва від 26.02.2018 скасовано, справу № 910/2084/18 передано до господарського суду м. Києва для розгляду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.05.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2084/18 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 11.06.2018.
Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив повністю з урахуванням того, що громадянин ОСОБА_4 не є посадовою особою мінекономрозвитку, якому відповідно до вимог закону надано право проведення перевірок із наступним складанням акту. Акт фіксації 18.07.2017 не є доказом порушення відповідачем майнових авторських прав позивача. Крім того, в поданому позивачем договорі від 09.06.2006 не вказано переліку музичних творів, на які передано авторські права.
В підготовчому судовому засіданні 11.06.2018 оголошено перерву до 02.07.2018.
Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзив, в якій вказано про те, що жодним нормативним актом не визначено, що виключно державний інспектор з питань інтелектуальної власності може здійснювати контроль за дотриманням суб'єктами господарювання вимог закону у сфері авторського права. В свою чергу, законодавчо закріплених вимог до порядку фіксації та вимог до форми і змісту акту фіксації не існує.
Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, надав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких знову вказав про те, що: котроль за дотриманням авторського права суб'єктами господарювання під час публічного сповіщення та (або) виконання музичних творів здійснюється саме державним інспектором з питань інтелектуальної власності; акт фіксації від 18.07.2017 є неприпустимим доказом; за відсутності офіційного запису ефіру телеканалу ІНТЕР за 18.07.2018 неможливо встановити, які саме передачі фактично сповіщувалися у такий день.
В підготовчому судовому засіданні 02.07.2018 суд на місці ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 11.07.2018.
В судовому засіданні 11.07.2018 оголошено перерву до 30.07.2018.
Ухвалами-повідомленнями від 20.07.2018 сторони процесу повідомлені про призначення судового засідання на 13.08.2018.
В судовому засіданні 13.08.2018 оголошено перерву до 15.08.2018.
В судовому засіданні 15.08.2018 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши доводи уповноважених представників сторін по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,
Між позивачем та Організацією 01.06.2006 (дата підписання в м. Києві 01.08.2006) укладено договір про взаємне представництво інтересів (далі - Договір від 09.06.2006), за умовами якого позивач надає надає Організації невиключне право видавати на території, на якій діє остання, необхідні дозволи на всі види публічного виконання музичних творів з текстом або без тексту, що охороняються згідно з національним законодавством, двосторонніми угодами та багатосторонніми міжнародними конвенціями в галузі авторського права (копірайт, інтелектуальна власність і т.п.), як тих, що діють нині, так і таких, що будуть прийняті і наберуть чинності під час дії цього Договору (пункт 1 статті 1 Договору від 09.06.2006).
Кожна із договірних сторін надає в розпорядження іншої всю необхідну документацію для того, щоб остання могла обґрунтувати роялті, за збір яких вона відповідає згідно з цим Договором, а також для надання можливості подавати будь-які позови та вживати інших заходів (п. 1 ст. 4 Договору від 09.06.2006);
Позивач - це юридична особа Великобританії, яка заснована в 1914 (зареєстрована 06.03.1914 та знаходиться за адресою: 29-33 Berners Street, London WT 3 AB, United Kingdom) групою музичних видавців з метою захисту авторського права і надання допомоги у забезпеченні отримання доходів для композиторів, авторів і музичних видавців.
Вказана юридична особа має право видавати ліцензії на використання музичних творів, у тому числі на публічне сповіщення.
При цьому, система управління майновими авторськими правами "на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів" існує в рамках міжнародної неурядової організації - міжнародної конфедерації авторських та композиторських товариств (CISАС), заснованої у 1926 з метою забезпечення захисту творців духовних цінностей і координації технічної діяльності між товариствами авторів та композиторів. Дана організація підпорядковується і координується Всесвітньою організацією інтелектуальної власності.
Організація є організацією колективного управління відповідно до свідоцтва від 22.08.2003 № 3/2003 та є постійним і повноважним членом міжнародної конфедерації авторських та композиторських товариств (CISAC).
Кожна організація, що є членом CISAC, має повну детальну інформацію щодо кожного члена та кожного твору, створеного його членами. Кожне товариство-член CISAC надає іншим членам CISAC імена своїх членів, а також іншу інформацію, згідно якої їх члени можуть бути ідентифіковані.
Товариства можуть отримати такі дані за допомогою юридично дійсних та аутентичних електронних баз даних, які складають частину мережевого проекту Загальна Інформаційна Система CISAC ("Cis-Net"), в тому числі системи ІРІ.
Згідно з Угодою користувачів ІРІ від 30.01.2006, укладеною Швейцарським товариством з прав авторів на музичні твори SUISА (як адміністратором системи ІРІ) та Організацією (як користувачем), SUISA надав користувачеві доступ до системи ІРІ, тобто міжнародної бази даних та інформаційної система, яка є підсистемою Загальної інформаційної системи (CIS), в якій містяться дані щодо правовласників авторських майнових прав на музичні твори, передані в колективне управління авторсько-правовим організаціям - членам CISAC.
Відповідно до п. 4.1. Угоди Користувачів ІРІ, користувач має право вести пошук даних використовуючи інструментарій (інформаційну-довідкову службу тощо), доступний для цих цілей і використовувати дані одноособово відповідно до цілей, визначених статутом. З метою здійснення захисту суб'єкта авторського права Користувач має право пред'являти в усі судові та правоохоронні органи тільки ту частину даних Системи ІРІ, яка стосується цього суб'єкта авторського права.
В матеріалах справи наявна виписка із системи ІРІ, з якої вбачається, що майновими авторськими правами на музичні твори: "ІНФОРМАЦІЯ_2" та "ІНФОРМАЦІЯ_1" управляє позивач.
В свою чергу, на території України Організація, як організація колективного управління, управляє майновими авторськими правами іноземних суб'єктів авторського права, зокрема правом дозволяти чи забороняти публічне виконання/сповіщення музичних творів "ІНФОРМАЦІЯ_2" та "ІНФОРМАЦІЯ_1" та несе зобов'язання щодо захисту таких прав у судовому порядку на підставі Договору про взаємне представництво інтересів укладеного між Організацією та позивачем від 01.06.2006.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що Організація здійснює колективне управління виключними майновими авторськими правами на спірний музичний твір, а отже довела належність позивачу авторського права на музичні твори "ІНФОРМАЦІЯ_2" та "ІНФОРМАЦІЯ_1".
До майнових прав інтелектуальної власності на твір, відповідно до ст. 440 Цивільного кодексу України, відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання творів.
Як зазначено в пункті 41 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.
Відповідно до приписів статті 1 Закону, публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.
За змістом статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку; використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).
Відповідно до пункту 3 статті 426 Цивільного кодексу України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
Вважаючи права позивача на музичні твори "ІНФОРМАЦІЯ_2" та "ІНФОРМАЦІЯ_1" порушеними, з огляду на їх використання відповідачем у власній господарській діяльності без належного дозволу та без сплати авторської винагороди, Організація звернулася з позовом про стягнення з відповідача компенсації в сумі 74.460,00 грн.
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.
Пунктом 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" визначено, що з огляду на приписи статті ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;
2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
В підтвердження факту використання відповідачем спірних музичних творів, позивач зазначив, що 18.07.2017 представником Організації ОСОБА_4 проведено фіксацію факту публічного сповіщення музичних творів в ефірі телеканалу "ІНТЕР", а саме: в період з 20:32 год. до 22:48 год., що підтверджується даними моніторингу: записом використання музичних творів, фіксація здійснювалась з використанням відеокамери Sony HDR AS 50 на карту пам'яті Goodram № 1646HJ39616 та актом фіксації публічного сповіщення творів від 18.07.2017.
В процесі розгляду справи, судом здійснено дослідження наявних речових доказів, зокрема, відеозапис, що міститься серед додатків до позовної заяви Організації.
Так, судом встановлено, що в ефірі телеканалу "ІНТЕР" 18.07.2017 в період з 20:32 год. до 22:48 год. здійснювалось публічне сповіщення програми "Словянський базар у Вітебську" зокрема, музичних творів "ІНФОРМАЦІЯ_2" та "ІНФОРМАЦІЯ_1".
Вищезазначений акт та відеозапис суд вважає належним та допустимим доказом у справі, що підтверджує факт використання відповідачем об'єкту авторського права (музичних творів "ІНФОРМАЦІЯ_2" та "ІНФОРМАЦІЯ_1"), оскільки сторони вільні у виборі засобів доказування, окрім випадку, коли законом встановлені чіткі вимоги до таких засобів доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідачем не наведено норм законодавства, які б встановлювали певний виключний засіб доказування фактів використання авторських прав на музичні твори.
Враховуючи наведене судом відхилені заперечення відповідача про неправомірність складання акту фіксації представником Організації.
Також, факт публічного сповіщення в ефірі телеканалу "ІНТЕР" 18.07.2017 в період з 20:32 год. до 22:48 год. програми "Словянський базар у Вітебську" підтверджується наданою Організацією копією газети "Урядовий кур'єр" від 13.07.2017 № 128 з програмою телепередач.
При цьому, вказаний факт відповідачем не спростовано.
Враховуючи вказане судом відхилені заперечення відповідача з приводу недопустимості в якості доказу акту фіксації публічного сповіщення творів від 18.07.2017, а також відсутності офіційного запису ефіру телеканалу "ІНТЕР" 18.07.2017.
Відповідно до статті 445 Цивільного кодексу України, право автора на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.
Водночас, використання твору без дозволу уповноваженої особи та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону № 3792, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 Закону № 3792 передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50.000 мінімальних заробітних плат.
Пунктом 42 Постанови пленуму Верховного суду України "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав від 04.06.2010 № 5 визначено, що розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 Закону), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.
Законом України "Про державний бюджет України на 2018 рік" встановлено у 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01.01.2018 - 3.723,00 грн.
Організацією при зверненні до господарського суду з даним позовом визначено суму компенсації 74.460,00 грн., а саме: 20 Х 3.723,00 грн. - за порушення порядку використання спірного музичних творів, виходячи з того, що мінімальна заробітна плата складає 3.723,00 грн.; сума компенсації складає двадцять мінімальних заробітних плат як, мінімальна компенсація за використання кожного із спірних творів.
Відповідно до п. 51.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.
Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.
Підсумовуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку про те, що зібрані, оформлені та подані до суду Організацією докази в своїй сукупності є належними та допустимими, розумінні Господарського процесуального кодексу України, наявності факту порушення відповідачем порядку використання конкретних об'єктів авторського права (спірних музичних творів) без належного дозволу та доводить наявність підстав для притягнення відповідача до відповідальності за порушення порядку використання вказаних музичних творів, в порядку, передбаченому законом.
Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "ТЕЛЕКАНАЛ ІНТЕР" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 30, ідентифікаційний код: 23507865) на користь державної організації "УКРАЇНСЬКЕ АГЕНТСТВО З АВТОРСЬКИХ ТА СУМІЖНИХ ПРАВ" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 41, літера А, офісне прим. 1, 2, 3) в інтересах PERFORMING RIGHT SOCIETY LIMITED (PRS) (29/33, Berners Street, London W1T 3 AB) компенсацію за порушення майнових авторських прав в сумі 74.460 (сімдесят чотири тисячі чотириста шістдесят) грн. 00 коп. витрати по сплаті судового збору в сумі 1.762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 28 серпня 2018 року
Суддя С.В. Балац