ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.08.2018Справа №910/8930/18
За позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України"
доДержавного агентства резерву України
простягнення заборгованості у розмірі 95 885,00 грн., яка складається з суми основної заборгованості у розмірі 89 709,10 грн., 3% річних у розмірі 404,38 грн., інфляційних витрат у розмірі 1 786,11 грн., та пені у розмірі 3 985,79 грн.
Суддя Бойко Р.В.
при секретарі судового засідання Бариновій О.І.
Представники сторін:
від позивача: Зарєчнєв С.О.
від відповідача: Вавренюк О.А.
У липні 2018 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Октябрьск" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до у Державного агентства резерву України про стягнення заборгованості у розмірі 95 885,00 грн., яка складається з суми основної заборгованості у розмірі 89 709,10 грн., 3% річних у розмірі 404,38 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 786,11 грн., та пені у розмірі 3 985,79 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано в повному обсязі взяті на себе згідно Договору №111 відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 11.11.2002 грошові зобов'язання перед позивачем щодо відшкодування витрат філії "Октябрьск" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" за зберігання цінностей мобілізаційного резерву протягом 2-4 кварталів 2015 року, 2-4 кварталів 2016 року та протягом 2017 року, у зв'язку з чим у Державного агентства резерву України виникла заборгованості у загальному розмірі 89 709,10 грн. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань позивач просить суд стягнути з нього 3% річних у розмірі 404,38 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 786,11 грн. та пеню у розмірі 3 985,79 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2018 відкрито провадження у справі №910/8930/18; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи; судове засідання призначено на 21.08.2018.
10.08.2018 через відділ діловодства суду від Державного агентства резерву України надійшов відзив на позовну заяву з доказами його направлення позивачу, за змістом якого відповідач заперечує щодо заявлених позовних вимог з тих підстав, що витрати на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за 2-4 квартали 2015 року, 2-4 квартал 2016 року та 2017 рік позивачем не узгоджено з Держрезервом та не підписаний акт взаєморозрахунків фактичних витрат в сумі заявленій позивачем.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив у визначений судом у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
В судове засідання 21.08.2018 представник позивача з'явився, надав пояснення по суті справи, за змістом яких позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 21.08.2018 з'явився, надав пояснення по суті справи, проти позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні.
В судовому засіданні 21.08.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -
11.11.2002 між Державним комітетом з державного матеріального резерву (правонаступником якого відповідно до Указу Президента України №1085/2010 від 09.12.2010 є Державне агентство резерву України) та Спецыалызованим морським портом "Октябрськ" (правонаступником якого є Державне підприємство "Адміністрація морських портів України") (зберігач) укладено договір №111 відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.2 якого відповідач передає, а позивач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з специфікацією (затвердженою номенклатурою) у кількості та за вартістю згідно з актом форми №1.
Пунктом 2.8 Договору передбачено обов'язок зберігача щороку разом із річним звітом форми №12 подавати кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на наступний рік згідно з пунктом 10.3 Інструкції про порядок фінансування заходів мобілізаційної підготовки народного господарства України, затвердженої Мінфіном 30.03.1996 №111/03.
У пункті 3.1 Договору визначено обов'язок відповідача відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі.
Вартість зберігання цінностей визначається згідно з Порядком відшкодування витрат підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим Кабінетом Міністрів України (п. 4.1 Договору).
Згідно пункту 4.2 Договору відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) із зберігання цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між сторонами. У разі коли Державне агентство резерву України визнає за можливе, відрахування суми витрат проводиться частинами протягом поточного року.
Оплата робіт із закладення (поставки) цінностей до мобілізаційного резерву проводиться безпосередньо після отримання Державним агентством резерву України акта встановленої форми (п. 4.4 Договору).
Відповідно до пункту 6 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором Державне агентство резерву України і зберігач несуть відповідальність згідно із Законом України "Про державний матеріальний резерв", іншими актами законодавства.
У відповідності до пункту 7.3. Договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом усього терміну зберігання цінностей.
Як вбачається із підписаних керівниками та скріплених печатками сторін кошторисів витрат зберігача за зберігання розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву у складському приміщенні та на відкритому огородженому майданчику на 2015 рік становлять 35 883,65 грн. (в тому числі ПДВ), на 2016 рік - 35 883,65 грн. (в тому числі ПДВ), на 2017 рік - 35 883,65 грн. (в тому числі ПДВ).
Позивач стверджує, що листами №1/1.4/15-555 від 07.04.2015, №1/1.4/15-1040 від 26.06.2015, №1/1.4/15-1693 від 06.10.2015, №1/1.4/15-2179 від 09.12.2015, №1/1.4/16-530 від 23.03.2016, №1/1.4/16-1243 від 29.03.2016, №1/1.4/16-1920 від 04.10.2016, №1/1.4/16-2468 від 14.12.2016, №1/1.4/17-673 від 04.04.2017, №1/1.4/17-1497 від 12.07.2017, №1/1.4/17-2266 від 05.10.2017, №1/1.4/17-3016 від 22.12.2017 ним направлялись відповідачу за відповідні квартали звіти про витрати, пояснювальні записки до них, амортизації виробничих фондів та акти виконаних робіт.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з відшкодування витрат філії "Октябрьск" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" за зберігання цінностей мобілізаційного резерву протягом 2-4 кварталів 2015 року, 2-4 кварталів 2016 року та протягом 2017 року, у зв'язку з чим у Державного агентства резерву України виникла заборгованості у загальному розмірі 89 709,10 грн. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань позивач просить суд стягнути з нього 3% річних у розмірі 404,38 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 786,11 грн. та пеню у розмірі 3 985,79 грн.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором зберігання.
Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Частиною 1 статті 946 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).
Статтею 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" визначено, що відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.
Нормами частини 3 статті 7 Закону України "Про державний матеріальний резерв" встановлено, що фінансування витрат підприємств, установ і організацій, пов'язаних з обслуговуванням і зберіганням, списання збитків від уцінки і природних втрат матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, зокрема коштів, одержаних від позичання матеріальних цінностей державного резерву, а також коштів, одержаних від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Представниками сторін в судовому засіданні підтверджено, що на виконання умов Договору відповідач передав позивачу на зберігання матеріальні цінності, а також між сторонами було погоджено кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по філії "Октябрськ" ДП "АМПУ" на 2015, 2016, 2017 роки у розмірі 35 883,65 грн. (в тому числі ПДВ) за кожен рік.
Крім того, підписаними керівниками та скріпленими печатками сторін кошторисами витрат на 2015, 2016, 2017 рік спростовуються викладені у відзиві доводи відповідача щодо непогодження з позивачем витрат на зберігання матеріальних цінностей у відповідні роки.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов пункту 4.3 Договору направлялись відповідачу звіти за кожний квартал у період з 2015 по 2017 рік та акти на відшкодування витрат на зберігання розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по філії "Октябрськ" ДП "АМПУ" за кожний квартал у період з 2015 по 2017 рік, а також пояснювальні записки до них, амортизації виробничих фондів.
Представником відповідача в судовому засіданні 21.08.2018, в якому здійснювалась фіксація технічними засобами, було підтверджено, що направлені позивачем разом із супровідними листами №1/1.4/15-555 від 07.04.2015, №1/1.4/15-1040 від 26.06.2015, №1/1.4/15-1693 від 06.10.2015, №1/1.4/15-2179 від 09.12.2015, №1/1.4/16-530 від 23.03.2016, №1/1.4/16-1243 від 29.03.2016, №1/1.4/16-1920 від 04.10.2016, №1/1.4/16-2468 від 14.12.2016, №1/1.4/17-673 від 04.04.2017, №1/1.4/17-1497 від 12.07.2017, №1/1.4/17-2266 від 05.10.2017, №1/1.4/17-3016 від 22.12.2017 документи Державним агентством резерву України отримувались, проте останній не взмозі оплатити надані ДП "АМПУ" в особі філії "Октябрськ" послуги із зберігання.
Зокрема, в матеріалах справи містяться підписані представниками та скріплені печатками сторін акт на відшкодування витрат за зберігання розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по філії "Октябрськ" ДП "АМПУ" за другий квартал 2015 року (з 01.04.2015 до 30.06.2015), згідно якого зберігачем було надано послуги по зберіганню на суму 8 970,91 грн., акт на відшкодування витрат за зберігання розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по філії "Октябрськ" ДП "АМПУ" за третій квартал 2015 року (з 01.07.2015 до 30.09.2015), згідно якого зберігачем було надано послуги по зберіганню на суму 8 970,91 грн.
Інші направлені позивачем документи у період з 2015 року по 2017 рік відповідач не повернув позивачу з погодженим або без погодження, із зазначеним недоліків, а відтак посилання відповідача не підписання ним актів не є обґрунтованою відмовою від сплати на користь позивача вартості наданих ним послуг з зберігання.
Приписами частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.
Таким чином, наявними в матеріалах справи документами спростовуються заперечення відповідача щодо відсутності підстав для сплати Державним агентством резерву України заборгованості за надані згідно Договору послуги з зберігання.
З наявних у матеріалах справи документів витрати позивача на зберігання матеріальних цінностей мобрезерву протягом 2015-2017 років в загальному розмірі становлять 107 650,92 грн.
В той же час, позивач вказує, що відповідачем було відшкодовано на його користь витрати на зберігання за перший квартал 2015 року та за перший квартал 2016 року.
За таких обставин, заборгованість відповідача перед позивачем з відшкодування витрат за зберігання становить 89 709,10 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У пункті 4.4 Договору сторонами було погоджено, що оплата робіт із закладення (поставки) цінностей до мобілізаційного резерву проводиться безпосередньо після отримання Державним агентством резерву України акта встановленої форми.
Керуючись ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та пунктом 4.4 Договору суд приходить до висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання із відшкодування позивачу витрат на зберігання.
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на наведене та у зв'язку з встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з відшкодування витрат позивачу за зберігання цінностей мобілізаційного резерву за Договором за 2-4 квартали 2015 року, 2-4 квартали 2016 року та протягом 2017 року, а відтак доведеності факту наявності заборгованості з відшкодування витрат за зберігання цінностей у розмірі 89 709,10 грн., вимоги позивача про стягнення з відповідача в цій частині визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань позивач просить суд стягнути з нього 3% річних у розмірі 404,38 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 786,11 грн. та пеню у розмірі 3 985,79 грн.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Частиною 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та враховуючи, що відповідачем не спростовувалась правильність її обрахунку, керуючись приписами ст.ст. 13, 14, 74, 80, 165 Господарського процесуального кодексу України, прийшов до висновку про обґрунтованість вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про стягнення пені з Державного агентства резерву України у розмірі 3 985,79 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, здійснивши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку про обґрунтованість вимог Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Державного агентства резерву України про стягнення 3% річних у розмірі 404,38 грн. та інфляційних витрат у розмірі 1 786,11 грн.
За таких обставин позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Державного агентства резерву України підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -
1. Позов Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 28; ідентифікаційний код 37472392) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 14; ідентифікаційний код 38727770) заборгованість у розмірі 89 709 (вісімдесят дев'ять тисяч сімсот дев'ять) грн.10 коп., 3% річних у розмірі 404 (чотириста чотири) грн. 38 коп., інфляційні витрати у розмірі 1 786 (одна тисяча сімсот вісімдесят шість) грн. 11 коп., пеню у розмірі 3 985 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 79 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят два) грн. 00 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Київського апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.
Повний текст рішення складено 27.08.2018.
Суддя Р.В.Бойко