ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову в забезпеченні рішення
м. Київ
22.08.2018Справа № 910/8792/17
За заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс"
прозабезпечення рішення
у справі№910/8792/17
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс"
доЗакритого акціонерного товариства "РТХ-Логістик"
простягнення 2 326 032,66 руб.
Суддя Бойко Р.В.
Представники сторін:
від позивача:ОСОБА_1
від відповідача:без виклику
В провадженні господарського суду міста Києва перебувала справа №910/8792/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" до Закритого акціонерного товариства "РТХ-Логістик" про стягнення 2 326 032,66 руб.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/8792/17 позов задоволено повністю та стягнуто з Закритого акціонерного товариства "РТХ-Логістик" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" 2 326 032,66 рублів попередньої оплати.
17.08.2018 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" надійшла заява про забезпечення рішення, в якій заявник просить суд: накласти арешт на 59 залізничних вагонів згідно переліку, які є власністю Закритого акціонерного товариства "РТХ-Логістик" і знаходяться на території України, до повного виконання відповідачем рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/8792/17; заборонити ПАТ "Укрзалізниця" здійснювати перевезення (переміщення) 59 залізничних вагонів згідно переліку за межі України, які є власністю Закритого акціонерного товариства "РТХ-Логістик", до повного виконання відповідачем рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/8792/17; заборонити Державній фіскальній службі України та її підрозділам (митницям та митним постам) здійснювати митне оформлення та надання дозволу на переміщення 59 залізничних вагонів згідно переліку за межі України, які є власністю Закритого акціонерного товариства "РТХ-Логістик", до повного виконання відповідачем рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/8792/17.
В обґрунтування вказаної заяви про забезпечення рішення заявник вказує, що: рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у даній справі не виконане, сума передплати не повернута; ухвалою Арбітражного суду міста Москви від 19.12.2017 у справі №А40-219058/17-141-1979, залишеною без змін постановою Арбітражного суду Московського округу від 13.03.2018 у справі №А40-219058/2017, в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" про визнання та приведення до виконання на території Російської Федерації рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2017 по справі №910/8792/17 було протиправно відмовлено з тих підстав, що визнання та приведення до виконання такого рішення буде суперечити публічному порядку Російської Федерації. А тому єдина реальна можливість виконання рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/8792/17 залишається за рахунок майна відповідача, яке може бути на території України.
Відповідно до п. 4.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва, затверджених рішенням зборів суддів №17 від 14.09.2015, у зв'язку із перебуванням судді Пінчука В.І. у відпустці на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду №05-23/1508 від 17.08.2018 справу №910/8792/17 направлено на повторний автоматичний розподіл.
За наслідками повторного автоматизованого розподілу справу №910/8792/17 передано судді Курдельчуку І.Д. для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" про забезпечення рішення.
Відповідно до п. 4.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва, затверджених рішенням зборів суддів №17 від 14.09.2015, у зв'язку із перебуванням судді Курдельчука І.Д. на лікарняному на підставі розпорядження керівника апарату суду №05-23/1531 від 21.08.2018 справу №910/8792/17 направлено на повторний автоматичний розподіл.
За наслідками повторного автоматизованого розподілу справу №910/8792/17 передано судді Бойко Р.В. для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" про забезпечення рішення.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.08.2018 викликано в судове засідання, призначене на 22.08.2018, представника заявника для надання пояснень, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
В судовому засіданні представник заявника подану заяву підтримав та просив задовольнити її повністю.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення рішення, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Частиною 6 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення, суд з метою забезпечення виконання рішення суду може вжити заходи, передбачені статтею 137 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову/рішення господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову/рішення; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову/рішення і предметом спору; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення рішення вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття відповідних заходів забезпечення позову.
При цьому, особа, яка подала заяву про забезпечення позову/рішення, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
В даному випадку, необхідність вжиття заходів забезпечення рішення у даній справі обґрунтовується заявником тим, що його виконання з огляду на резедентність боржника (Російська Федерація) та відмову ухвалою Арбітражного суду міста Москви від 19.12.2017 у справі №А40-219058/17-141-1979, залишеною без змін постановою Арбітражного суду Московського округу від 13.03.2018 у справі №А40-219058/2017, в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" про визнання та приведення до виконання на території Російської Федерації рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/8792/17 може бути здійснено виключно за рахунок майна Закритого акціонерного товариства "РТХ-Логістик", яке перебуває на території України.
Тому, встановивши перебування на території України належних відповідачу залізничних вагонів, заявник вважає за необхідне накладення арешту на них та встановлення заборони третім особам здійснювати їх перевезення і розмитнення для запобігання їх вивезення за межі України, що, на його думку, зумовить можливість повного виконання рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/8792/17.
В той же час, саме лише посилання заявника на відповідні обставини, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
За змістом ст.ст. 326, 327 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: судових наказів.
У відповідності до ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частиною 1 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
З огляду на викладені положення вбачається, що із встановленням місця знаходження майна Закритого акціонерного товариства "РТХ-Логістик" позивач, з метою отримання виконання рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/8792/17, яке набрало законної сили, не позбавлений права на звернення з виданим на його виконання судовим наказом до державного виконавця за місцем перебування такого майна (в даному випадку - залізничних вагонів), за рахунок яких і можливе здійснення виконання судового рішення в межах відповідного виконавчого провадження.
За приписами статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Із наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації вбачається, що на розгляді господарського суду міста Києва перебувала справа №910/3353/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" до Закритого акціонерного товариства "РТХ-Логістик" про стягнення 2 630 742,94 російських рублів, в межах вирішення якої ухвалою суду від 23.03.2018 було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" про вжиття заходів забезпечення позову та: з метою забезпечення позову на період розгляду справи, в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 2 630 742,94 російських рублів накладено арешт на належне Закритому акціонерному товариству "РТХ-Логістик" майно в тому числі, але не виключно, на залізничні вагони №76671841, №76669431, №76669522, №76671957, №76672047, №76672260, №76673078, №76673813, №76673938, №76677566, №76678069, №76669373, №76671403, №76672575, №76672823, №76673201, №76673243, №76673268, №76673359, №76673854, №76673912, №76674019, №76674050, №76674126, №76678259, №76678267, №76682715, №76677541, №76678242, №76672179, №76672518, №76672682, №76672914, №76672948, №76673953, №76678465, №76677517, №76678127, №51895308, №76672310, №76672955, №76673821, №76673870, №76677319, №76678382, №76681659, №76681709, №76682764, №76682772, №76672088, №76677442; заборонено Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" здійснювати перевезення (переміщення) залізничних вагонів, на які накладено арешт, за межі України згідно переліку які є власністю Закритого акціонерного товариства "РТХ-Логістик"; заборонено Державній фіскальній службі України та її підрозділам (митницям та митним постам) здійснювати митне оформлення та надання дозволу на переміщення залізничних вагонів, на які накладено арешт, за межі України згідно переліку які є власністю Закритого акціонерного товариства "РТХ-Логістик".
Отже, вже має місце існування арешту на 51 залізничний вагон та заборони вчинення відповідних дій щодо них, вжиті ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі №910/3353/18, а доказів втрати сили відповідними заходами забезпечення позову наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформація не містить.
Більш того, як було повідомлено представником позивача в судовому засіданні, виконання рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/8792/17 є предметом відкритого Конотопським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області виконавчого провадження, в межах якого наразі здійснюється оцінка 12 із визначених заявником в заяві залізничних вагонів з метою їх подальшого продажу для виконання вказаного рішення за рахунок такого майна.
Таким чином, станом на сьогоднішній день має місце існування арешту на 51 залізничний вагон та заборони вчинення відповідних дій щодо них, вжитих ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі №910/3353/18, а виконання рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі №910/8792/17 є предметом відповідного виконавчого провадження з проведенням державним виконавцем примусових дій, спрямованих на його виконання за рахунок частини спірних вагонів, що належать відповідачу.
З огляду на викладене, суд не вбачає існування доцільності та необхідності у вжитті додаткового арешту залізничних вагонів відповідача та заборони вчинення третім особам дій, спрямованих на їх переміщення, адже за встановлених обставин заявником не доведено в чому полягає ймовірність неможливості виконання рішення господарського суду в разі їх невжиття.
Що стосується залізничних вагонів, які не стали предметом відповідного виконавчого провадження, однак про їх арешт заявлено у даному зверненні, то суд відзначає, що за наявності відповідного виконавчого провадження в силу приписів Закону України "Про виконавче провадження" обов'язок із відшукування майна боржника, здійснення його арешту та послідуючої реалізації з метою виконання судового рішення покладається саме на державного виконавця, що не позбавляє позивача, як стягувача за відповідним виконавчим провадженням, можливості повідомити державного виконавця про встановлення існування додаткового майна боржника (інших вагонів), за рахунок якого можливе виконання судового рішення в примусовому порядку.
При цьому, суд звертає увагу заявника на те, що не вчинення державним виконавцем заходів, спрямованих на примусове виконання судового рішення є порушенням приписів Закону України "Про виконавче провадження" та може бути предметом оскарження його дій (бездіяльності) в порядку, визначеному Розділом Х Закону України "Про виконавче провадження" та Розділом VI Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, суд також враховує, що фактична середня вартість одного залізничного вагону становить 520 000,00 грн. (відповідні обставини було встановлено господарським судом міста Києва в ухвалі від 09.08.2018 у справі №910/10508/18 при розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" про забезпечення позову за тотожних обставин), в той як час матеріали поданої заяви не містять належних обґрунтувань необхідності арешту 59 вагонів задля забезпечення рішення про стягнення 2 326 032,66 російський рублів, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на сьогоднішній день становить близько 945 000,00 грн.
З огляду на викладене, заявником не доведено належними доказами те, що невжиття визначених ним заходів забезпечення рішення за встановлених судом обставин існування відповідного виконавчого провадження, може істотно ускладнити чи унеможливити його виконання, а тому правові підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення рішення відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" про забезпечення рішення відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені положеннями ст.ст. 253-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 27.08.2018.
Суддя Р.В. Бойко