Справа №:755/15609/17
Провадження №: 2-а/755/77/18
"27" серпня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Арапіної Н.Є.
з секретарем Рудь Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дніпровського районного суду міста Києва адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 3 батальйону № 4 полку № 2 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в місті Києві Яковлева Романа Віталійовича за участю третьої особи Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся з адміністративним позовом до інспектора роти № 3 батальйону № 4 полку № 2 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в місті Києві Яковлева Романа Віталійовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення. Свої вимоги мотивував тим, що 07 жовтня 2017 року інспектором роти № 3 батальйону № 4 полку № 2 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в місті Києві Яковлевим Романом Віталійовичем винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн.. З даною постановою позивач не згоден, оскільки інспектором роти № 3 батальйону № 4 полку № 2 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в місті Києві Яковлевим Романом Віталійовичем незаконно розглянуто адміністративну справу на місці зупинки транспортного засобу, а також не роз'яснення позивачу прав і обов'язків, передбачених статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП. У зв'язку з чим просить визнати скасувати постанову № 436011 серія АР від 07 жовтня 2017 року інспектора роти № 3 батальйону № 4 полку № 2 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в місті Києві Яковлева Романа Віталійовича про накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
22 грудня 2017 року ухвалою суду залучено Департамент патрульної поліції до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Позивач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. До суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомив.
Суд, перевіривши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
07 жовтня 2017 року інспектором роти № 3 батальйону № 4 полку № 2 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в місті Києві Яковлевим Романом Віталійовичем винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. (а.с.93)
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001року №1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Статею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено &aод;nbsp; КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до положення ч.1 ст.122 КУпАП порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Підставою для задоволення позовних вимог позивачем зазначено, що інспектором роти № 3 батальйону № 4 полку № 2 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в місті Києві Яковлевим Романом Віталійовичем незаконно розглянуто адміністративну справу на місці зупинки транспортного засобу.
Відповідно до ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Також згідно з п. 2 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
При застосуванні положень ст. 276 КУпАП також слід враховувати зміни до норм КУпАП, які були внесені після прийняття Закону України «Про Національну поліцію» та те, що рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015, яке містить роз'яснення щодо застосування словосполучень використаних у нормах КУпАП «на місці» та «за місцем», прийнято також до набрання чинності цього Закону, тобто без врахування його положень.
Порядок розгляду адміністративної справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху (складання інспектором Державтоінспекції протоколу про правопорушення, розгляд адміністративної справи на підставі цього протоколу уповноваженим органом - Управлінням Державтоінспекції та за результатами її розгляду винесення постанови цим органом) був змінений з урахуванням положень Закону України «Про Національну поліцію» та внесенням змін до КУпАП. Тобто, на теперішній час, згідно з положеннями КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху інспектором патрульної поліції не складається, саме інспектор (працівник органу і підрозділу Національної поліції, який має спеціальне звання), а не Управління патрульної поліції, уповноважений розглядати адміністративну справу та за результатами її розгляду виносити постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином інспектор патрульної поліції, який уповноважений виносити постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності, на місці вчинення адміністративного правопорушення, зокрема, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, має право здійснювати розгляд адміністративної справи де було вчинено таке адміністративне правопорушення та на місці де він несе службу в той час.
Відтак підготовка та розгляд справи про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 276 КУпАП здійснена інспектором роти № 3 батальйону № 4 полку № 2 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в місті Києві Яковлевим Романом Віталійовичем за місцем його перебування та виконанням ним посадових обов'язків, який в даному випадку був уповноважений розглядати вказану адміністративну справу на місці здійснення адміністративного правопорушення, а не за місцем перебування Управління Патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції.
Крім того, підставою для задоволення позовних вимог позивачем зазначено, що під час винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення йому не було роз'яснено права і обов'язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Відповідно до статті 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З урахуванням роз'яснення п.п. 4,7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачено адміністративну відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку та обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, строк оскарження постанови якщо оскаржувалася до вищестоящого органу обчисляється з наступного дня після прийняття цим органом рішення за скаргою.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання щодо правильного складання протоколу та інших матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Отже, судом встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення не містить підпису особи, яка притягується до відповідальності, щодо роз'яснення їй прав і обов'язків, передбачених статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Так, частиною 4 зазначеної статті на суд покладається обов'язок вживати визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог п. 3.34 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст. 122 КУпАП.
Позивач заперечує скоєння правопорушення, в якому його звинувачують, при цьому пояснив суду, що він заперечував це і під час складання інспектором спірної постанови, оскільки 07 жовтня 2017 року за зазначеною у постанові про накладення адміністративного стягнення адресою він здійснив стоянку, а не зупинку транспортного засобу.
Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів правомірності складання постанови № 436011 серія АР від 07 жовтня 2017 року про накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідачем, всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України факт порушення позивачем Правил дорожнього руху та правомірність винесення оскаржуваної постанови не доведено, в судове засідання представник відповідача не з'явився, доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи суду не надав. Оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення не містить посилань на будь-які докази скоєння адміністративного правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП є не доведеним.
Позивач просив про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Пункт 3 частини 2 ст. 245 КАС України встановлює способи захисту від протиправного рішення суб'єкта владних повноважень. Тому передусім суд повинен зробити висновок про протиправність такого рішення, яка полягає у незаконності чи невідповідності іншому правовому акту з вищою юридичною силою.
Тобто застосування одного із встановлених законом засобів захисту порушеного права позивача - скасування рішення - можливо у разі задоволення вимог про визнання протиправним рішення суб»єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У зв'язку з цим суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та більш конкретніше сформулювати резолютивну частину рішення з метою повного захисту прав та інтересів позивача, а саме, визнати постанову № 436011 серія АР від 07 жовтня 2017 року інспектора роти № 3 батальйону № 4 полку № 2 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в місті Києві Яковлева Романа Віталійовича про накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП протиправною.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що постанова № 436011 серія АР від 07 жовтня 2017 року інспектора роти № 3 батальйону № 4 полку № 2 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в місті Києві Яковлева Романа Віталійовича про накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП є протиправною та підлягає скасуванню.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора роти № 3 батальйону № 4 полку № 2 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в місті Києві Яковлева Романа Віталійовича за участю третьої особи Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення підлягають задоволенню частково: визнати постанову № 436011 серія АР від 07 жовтня 2017 року інспектора роти № 3 батальйону № 4 полку № 2 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в місті Києві Яковлева Романа Віталійовича про накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП протиправною. Постанову № 436011 серія АР від 07 жовтня 2017 року інспектора роти № 3 батальйону № 4 полку № 2 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в місті Києві Яковлева Романа Віталійовича про накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП скасувати.
Керуючись ст.55 Конституції України, ст. 122, ст.ст. 33, 222, 245, 251, 258, 268, 276, 278, 283, 284, 293 КУпАП, Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про Національну поліцію», п.п. 4,7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення", п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», ст.ст. 2, 5, 6, 72-77, 139, 241, 246, 255, 295, 297, 382, Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора роти № 3 батальйону № 4 полку № 2 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в місті Києві Яковлева Романа Віталійовича за участю третьої особи Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити повністю.
Визнати постанову № 436011 серія АР від 07 жовтня 2017 року інспектора роти № 3 батальйону № 4 полку № 2 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в місті Києві Яковлева Романа Віталійовича про накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП протиправною.
Постанову № 436011 серія АР від 07 жовтня 2017 року інспектора роти № 3 батальйону № 4 полку № 2 Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в місті Києві Яковлева Романа Віталійовича про накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП скасувати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення (зважаючи на п. 15.5 перехідних положень КАС України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).
Суддя Н.Є.Арапіна