23 серпня 2018 року місто Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Трясун Ю.Р., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 01 серпня 2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
за участю особи, яка притягнута до
адміністративної відповідальності ОСОБА_3,
захисника ОСОБА_2
Постановою судді Святошинського районного суду міста Києва від 01 серпня 2018 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Відповідно до постанови, ОСОБА_3 26 червня 2018 року приблизно в 04 год. 30 хв. біля будинку № 32 по проспекту Академіка Палладіна в м. Києві керував автомобілем «КІА», номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння та в порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 просить змінити постанову в частині накладення адміністративного стягнення з штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік на усне попередження.
В доводах апеляційної скарги захисник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 зазначає, що 26 червня 2018 року останній був зупинений працівниками поліції, які запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння, проте він відмовився, оскільки поспішав.
Апелянт звертає увагу на те, що ОСОБА_3 не знав про адміністративну відповідальність за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки працівники поліції повідомили йому, що він вправі відмовитись від проходження.
В той же час, захисник зазначає, що ОСОБА_3 вину визнає та щиро розкаявся. Крім того, апелянт вказує на те, що до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 притягується вперше. Зазначає, що єдиним джерелом його доходів є робота водієм, а без права керувати транспортними засобами він не зможе працювати та утримувати свою сім'ю.
З огляду на викладене, захисник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 просить змінити останньому адміністративне стягнення та обмежитись усним зауваженням.
Переглянувши справу за апеляційною скаргою, заслухавши пояснення особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Апеляційний суд вважає, що під час розгляду справи суд першої інстанції цих вимог закону дотримався в повній мірі.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
За доводами апеляційної скарги ОСОБА_3 не заперечує, що вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, проте вважає, що судом не в повній мірі враховано зокрема, те, що до адміністративної відповідальності він притягується вперше, а автомобіль він використовує в робочих цілях.
Викладений у постанові судді висновок про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є законним та обґрунтованим та ним не оскаржується.
У відповідності з вимогами ст. ст. 33, 34 КУпАП суд при накладенні стягнення на ОСОБА_3 врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, і наклав стягнення, яке за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень.
Доводи захисника про те, що керування транспортним засобом є єдиним можливим заробітком для ОСОБА_3 не є переконливими та не підтверджені доказами.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Проте, вчинене ОСОБА_3 правопорушення не можна вважати малозначним, тому підстав для звільнення його від адміністративної відповідальності немає.
Крім того, санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено накладення на водіїв стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортних засобів на один рік. Іншого виду та розміру адміністративного стягнення законом не передбачено. Тому доводи апелянта про накладення на ОСОБА_3 стягнення у виді попередження не ґрунтуються на законі.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що судом призначено адміністративне стягнення, яке за своїм видом та розміром є законним, тому підстав для його зміни немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 01 серпня 2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнаного винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.Р.Трясун