провадження в апеляційній інстанції №22-ц/796/5539/2018
09 серпня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів:
судді - доповідача: Білич І.М.
суддів: Саліхова В.В. Соколової В.В.
при секретарі: Довгопола А.В.
за участю:представника позивача ОСОБА_1
представник відповідача ОСОБА_2 (ОСОБА_3),
представник відповідача ОСОБА_4 (ОСОБА_5)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «Комфорт - Майстер» - Махмудової Олени Самедівни на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 26 березня 2018 року, постановлену під головуванням судді Святошинського районного суду міста Києва Величко Т.О.
в цивільній справі № 759/16058/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «Комфорт - Майстер» до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 , ОСОБА_10, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно - Інвест», Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова компанія «Енергоінвест», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Вент» про стягнення завданих збитків
У жовтні 2017 року позивач звернувся до суду із позовом про стягнення завданих збитків у розмірі, що відповідає сумі коштів, які перебували на рахунку №26003300001458.980, а саме 970649,49 гривень.
16.02.2018 року позивачем була подана заява про забезпечення позову, а саме: шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать :
- ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1);
- ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_5);
- ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2);
- ОСОБА_11 (ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_3);
- ОСОБА_10 (ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_4), і знаходяться у них або в інших осіб.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 26 березня 2018 року було відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Не погоджуючись із ухвалою суду позивачем подано апеляційну скаргу де ставилося питання про її скасування та постановлення нової ухвали, якою задовольнити заяву ТОВ «Експлуатаційна компанія «Комфорт - Майстер» про забезпечення позову в повному обсязі. З посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_2 просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 26 березня 2018 року залишити без змін. Зазначаючи при цьому, що позивачем не доведено вчинення відповідачами будь-яких дій про які йдеться в заяві про забезпечення позову. Посилання є лише надуманими припущеннями. На момент звернення до суду права позивача не були і не могли бути порушені, оскільки процедура ліквідації в ПАТ «Діамантбанк» не завершена, а черговість у задоволенні вимог позивача ще не настала, що свідчить про безпідставність та передчасність подання позову. Наголошував на тому що, оскільки у ПАТ «Діамантбанк» триває процедура ліквідації, а позивач є одним з кредиторів банку то задоволення вимог позивача буде здійснюватися у спеціальній, встановленій Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» процедурі.
Представник позивача підтримав подану апеляційну скаргу просив суд її задовольнити.
Представники відповідачів ОСОБА_2 (ОСОБА_3), ОСОБА_4 (ОСОБА_5) не визнали подану апеляційну скаргу, заперечували проти її задоволення.
Відповідачі: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та треті особи по справі в судове засідання не з'явилися, поважність причин неявки суду не повідомили.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність в силу вимог ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Звертаючись з заявою про забезпечення позову позивач вказував на те, що предметом розгляду справи є питання відшкодування збитків. А так як відповідачі у вказаній справі є впливовими політиками, акціонерами товариств, мають зв'язки для досягнення відчуження реалізації належного їм майна та активів, мають можливість залишити територію України, з метою уникнення відповідальності, настання якої можливо у зв'язку розглядом вищевказаної справи, вважав, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим подальше виконання рішення суду.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову виходив з положень частиною 2 статті 149 ЦПК України, зазначаючи, що на даній стадії розгляду справи немає підстав для забезпечення позову, оскільки позивач не довів наявність обґрунтованих ризиків, що можуть ускладнити не виконання рішення суду.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає обставинам справи, наданими сторонами доказам та ґрунтується на нормах процесуального права.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права а саме: відповідно ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження. Але в порушення норма процесуального права ( заяву про забезпечення позову було отримано судом 16.02.18 року, роздруківка із сайту Укрпошта) ухвалу було винесено лише 26 березня 2018 року.
Колегія суддів вважає, що розгляд судом першої інстанції заяви про забезпечення позову поза межами визначеного процесуального строку не може бути підставою для скасування ухвали суду.
У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
При цьому, норми ЦПК України не зобов'язують при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігають ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову
Відтак, доводи апеляційної скарги в частині того, що судом безпідставно не взято до уваги, що відповідачі у вказаній справі є впливовими політиками, акціонерами товариств, мають зв'язки для досягнення відчуження реалізації належного їм майна та активів, мають можливість залишити територію України, з метою уникнення відповідальності, настання якої можливо у зв'язку розглядом вищевказаної справи, на думку колегії суддів не спростовують висновків суду першої інстанції щодо не доведеності заявником наявності обґрунтованих ризиків, що можуть ускладнити виконання рішення суду. Є лише загальними припущеннями.
Положеннями статті 150 ЦПК України (у редакції чинній на момент розгляду заяви) встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
При цьому слід зазначити, що прохальна частина заяви позивача фактично відтворює положення п.1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, та не містить у собі переліку майна, грошових коштів що належать кожному з відповідачів, як і місця їх знаходження чи інформації про перебування майна та грошових коштів в інших осіб.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що заявником до заяви було також надано довідку про майно, яке належить одному з відповідачів ( ОСОБА_8 ) та місце його знаходження, а відтак суд повинен був взяти цю інформацію до уваги, на думку колегії суддів не узгоджується з нормами діючого процесуального законодавства.
Так як відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках передбачених цим Кодексом.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права і підстав для її скасування згідно доводів викладених у апеляційній скарзі нема.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 372, 374, 375, 381-383, 384, 387 ЦПК України, п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року №1402- VІІІ &q? т;Про судоустрій і статус суддів&q?їн;, п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІ від 03 жовтня 2017 року, ч.6 ст.147 Закону України « Про судоустрій і статус суддів&q?ов;, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія «Комфорт - Майстер» - Махмудової Олени Самедівни залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 26 березня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 22 серпня 2018 року.
суддя - доповідач:
судді: