28 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 754/1836/18
провадження № 22-ц/796/7349/2018
Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кравець В.А.,
суддів - Лапчевської О.Ф., Волошиної В.М.
за участю помічника судді, який за дорученням головуючого судді здійснює повноваження секретаря судового засідання - Виноградової А.І.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3
на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 20 липня 2018 року у складі судді Скрипки О.І.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
У лютому 2018 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення аліментів.
19 липня 2018 року представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на відчуження відповідачем малолітражного фургону PEUGEOT BOXER, 2004 року випуску, № кузова НОМЕР_1, оскільки невжиття заходів забезпечення позову, на його думку, може утруднити чи зробити неможливим подальше виконання можливого рішення суду.
В обґрунтування вимог зазначав, що сума заборгованості відповідача перед позивачем значна, а малолітражний фургон PEUGEOT BOXER, 2004 року випуску, № кузова НОМЕР_1, який зареєстрований за ОСОБА_2 з 15 травня 2012 року, є єдиною власністю відповідача, якою він фактично володіє і, якщо він її відчужить, виконання майбутнього рішення стане неможливим.
Окрім того, звертає увагу на те, що 09 липня 2018 року о 10 годині 19 хвилин на сайті olx.ua з'явилася об'ява, відповідно до якої відповідач пропонує придбати у нього по договірній ціні вищезазначений транспортний засіб. В об'яві зазначений номер телефону відповідача, а саме, 097 362 27 05, який, як засіб зв'язку, останній вказував у відзиві на позовну заяву в даній справі, що доводить, на думку представника позивача, що саме відповідач, а ніхто інший намагається відчужити вказане майно.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20 липня 2018 року в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою, 01 серпня 2018 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що ухвалу постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що транспортний засіб, вказаний в об'яві, є автомобілем відповідача, що підтверджується листом Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України № 31/56аз від 30 січня 2018 року, а номер телефону, зазначений в цій об'яві, є номером телефону ОСОБА_2, про що свідчить інформація з відзиву відповідача на позовну заяву в даній справі, де зазначено точно такий же номер.
Окрім того, звертає увагу на те, що позивач та його представник позбавлені можливості провести вартісну оцінку транспортного засобу, проте в об'яві про продаж свого автомобіля ОСОБА_2 вказав його ціну в розмірі 5 500 доларів США.
27 серпня 2018 року до апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_2 на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.
Відповідно до п. 8 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIIIАпеляційний суд м. Києва діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Київського апеляційного суду в апеляційному окрузі.
Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідач проти апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача ОСОБА_4, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 149-153, 157 ЦПК України та виходив з того, що суду не надано доказів, які б свідчили про вартість автомобіля, належного відповідачу, не доведено, що заявлені позовні вимоги про стягнення 42 000 грн. є співмірними даному виду забезпечення позову та що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів справи убачається, що представник позивача звернувся до суду із позовом про стягнення аліментів за минулий період з 01 жовтня 2016 року по 01 грудня 2017 року в розмірі 42 000 грн.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 роз'яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Зокрема, заява про забезпечення позову повинна містити причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Тобто, законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України та мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Згідно з частиною третьою статті 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
Предметом даного позову є стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини за минулий період з 01 жовтня 2016 року по 01 грудня 2017 року в загальному розмірі 42 000 грн., доказів, які б свідчили про вартість автомобіля, належного відповідачу та на який просить накласти арешт представник позивача, не надано, а тому місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що представником позивача не доведена співмірність заявлених позивачем вимог про стягнення 42 000 грн. даному виду забезпечення позову.
Окрім того, заява представника позивача ОСОБА_3 не містить достатньо обґрунтувань, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення даного позову про стягнення аліментів.
Так, відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів доходить висновку, що місцевий суд правильно вирішив, що відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не вплине на утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленої ухвали.
З огляду на викладене, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для забезпечення позову у спосіб, обраний позивачем, є обґрунтованим.
Згідно вимог статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін як такої, що є законною та обґрунтованою.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 20 липня 2018 року залишити без зміни.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Повне судове рішення складено 28 серпня 2018 року.
Головуючий: В.А. Кравець
Судді: О.Ф. Лапчевська
В.М. Волошина