21 серпня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
при секретарях Заліській Г.Г., Лисиці Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 квітня 2018 року, ухваленого в складі судді Коренюк А.М.,-
В листопаді 2016 року позивач звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини.
Свої вимоги обґрунтувала тим, що вони з відповідачем перебувають у зареєстрованому шлюбі з 06 червня 1992 року. Від шлюбу мають двох дітей - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який наразі є повнолітнім, та дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає з нею та перебуває на її утриманні.
Вказувала, що, з відповідачем проживають окремо з 2015 року, спільного бюджету не мають. Відповідач працює, має дохід, проте не надає повноцінної матеріальної допомоги на утримання та виховання дитини, а відтак ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн. щомісячно, починаючи з дня подання позову і до повноліття.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24.04.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 01 травня 2018 року, й до повноліття дитини, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Допущенонегайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, мотивуючи її тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.
Справа № 753/20684/16
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5228/2018
Головуючий у суді першої інстанції: Коренюк А.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
Вказувала, що довідки про доходи відповідача, які були ним надані, не є належним доказом, оскільки дохід не включає в себе лише заробітну плату. Крім того, відповідач є керівником трьох юридичних осіб та має дохід вище, ніж зазначений у довідках.
Звертала увагу на те, що протягом 2015 року відповідач близько 10 разів виїжджав за кордон, має автомобіль, який утримує та згідно податкової декларації за 2017 рік сума валового доходу ПП «Передові технології «Дента-Люкс», керівником якого є ОСОБА_3, становить 36 000 грн., що в сукупності свідчить про те, що майновий стан та витрати відповідача перевищують суму доходу в розмірі мінімальної заробітної плати, на які він посилається.
Наголошувала, що існують також додаткові витрати на дитину, зокрема остання відвідує школу мистецтв, студію художньої гімнастики, басейн.
Враховуючи наведене, просила апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції частково, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні відповідач та його представник проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, заслухавши пояснення відповідача та його представника, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 06 червня 1992 року. Від шлюбу мають двох дітей - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є повнолітнім, та дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає з матір'ю.
Сторони проживають окремо з 2015 року, спільного бюджету не мають.
Відповідач займає посаду директора ПП «Передові технології «Дента - Люкс» та отримує постійний дохід, який за шість місяців з жовтня 2017 рік по березень 2018 рік становить 16 913, 05 грн. (з урахуванням сплати податків), що підтверджується довідкою про доходи від 23.04.2018 № 1/04-2018р. (а.с. 107).
За відомостями ПП «Цільовий маркетинг» та ТОВ «ЕСПІРА», засновником та директором яких є відповідач, останньому не нараховувалася та не виплачувалася заробітна плата (а.с. 109-110).
Як вбачається з копій дублікатів квитанцій, наявних в матеріалах справи, ОСОБА_3 перераховував грошові кошти на утримання ОСОБА_5 щомісячно у розмірі 3000 грн. (а.с.113-123).
Позивачем заявлялась вимога щодо стягнення аліментів на утримання доньки в твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн. щомісячно.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надала докази щодо наявності у відповідача мінливого та нерегулярного доходу або одержання останнім частини доходів в натурі, а також інших обставини, що дають підстави для застосування розміру аліментів у твердій грошовій сумі відсутні. Також судом було враховано, що на утриманні відповідача перебуває інша малолітня дитина.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до положень ст. 180 СК HYPERLINK &quol;http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_790/ed_2013_07_04/pravo1/T022947.html?pravo=1&qulo;України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК Сімейного Кодексу України визначено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі, отже саме позивачеві надано право обирати форму, в якій будуть стягувати аліменти.
Задовольняючи позов, та стягуючи аліменти у частці від доходу батька, суд вказаної норми не врахував.
Частиною 2 ст. 182 Сімейного Кодексу визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно ч.ч 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Разом з тим, враховуючи встановлені судом обставини щодо доходу відповідача, наявності у останнього на утриманні іншої малолітньої дитини, а також надані відповідачем в судовому засіданні пояснення, колегія суддів, виходячи із принципу співмірності, для забезпечення прав дитини, як на користь якої стягуються аліменти так і дитини, що перебуває на утриманні відповідача в іншій родині, дійшла висновку, що розмір аліментів, який позивач просила стягнути, а саме: 5 000 грн. щомісячно є таким, що перевищує фінансову спроможність відповідача.
Таким чином, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача аліменти на утримання ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі в розмірі 3 500 грн.
Доводи ОСОБА_2 про те, що довідки про доходи відповідача, які були ним надані не є належним доказом, оскільки дохід не включає в себе лише заробітну плату, а також відповідач є керівником трьох юридичних осіб та має дохід вище, ніж зазначений у довідках, є голослівними та ґрунтуються на припущеннях.
Посилання відповідача та його представника на укладення між сторонами мирової угоди, за результатами якої було розподілено спільне майно сторін по справі та передано позивачу грошові кошти у розмірі 15 000 доларів США, колегією суддів до уваги не приймаються, з огляду на наступне.
За змістом ст. 89 Сімейного Кодексу України подружжя, а також особи, шлюб між якими було розірвано, мають право укласти договір про припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати.
Відповідач та його представник в судовому засіданні зазначили, що договору про припинення права на утримання взамін набуття права власності на майно та грошові кошти між сторонами укладено не було.
Відтак, розподіл майна та передача грошових коштів позивачу жодним чином не звільняє відповідача від обов'язку утримувати дитину.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався вимог Закону щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи і дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 268, 374, 376, 381-383 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 квітня 2018 року скасувати.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі в розмірі 3500,00 грн. щомісячно, починаючи з 09 листопада 2016 року до досягнення дитиною повноліття.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 27 серпня 2018 року.
Суддя-доповідач
Судді