23 серпня 2018 року м. Київ
Єдиний унікальний номер справи № 761/18057/15-ц
Апеляційне провадження №22-ц/796/4122/2018
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Іванченка М.М.
суддів: Желепи О.В., Рубан С.М.
при секретарі: Гордійчук Ж.В.
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4
представника третьої особи УДВС ГТУЮ у м. Києві - Кеді М.В.
представника третьої особи Шевченківської РДА в м. Києві в особі служби у справах дітей - Кошового Г.І.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_8, ОСОБА_2 та як законного представника ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи - Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація в особі служби у справах дітей, відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про виселення
за апеляційною скаргою Гречкосій Алли Володимирівни в інтересах публічного акціонерного товариства «Родовід банк»
на рішення Шевченківського районного суду м. Києва ухваленого 8 листопада 2017 року в приміщенні суду в м. Києва під головуванням судді Притули Н.Г. (інформація про складання повного тексту рішення відсутня),-
Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, ОСОБА_2 та як законного представника ОСОБА_9, ОСОБА_10, в якому просив з урахуванням уточнених позовних вимог виселити з квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, із зняттям з реєстраційного обліку у Відділі з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської РДА; виселити з квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_9, ОСОБА_10, із зняттям з реєстраційного обліку у Відділі з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської РДА.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 8 листопада 2017 року у задоволенні позову ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, ОСОБА_2 як законного представника ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи - Шевченківська РДА в м. Києві в особі служби у справах дітей, відділ примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у м. Києві, відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської РДА в м. Києві про виселення - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ГречкосійА.В. в інтересах ПАТ «Родовід банк» подала апеляційну скаргу в якій просила скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 8 листопада 2017 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги у повному обсязі.
Посилається на те, що рішення суду першої інстанції необґрунтоване та незаконне, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин справи. При цьому зазначає, що факт прописки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у спірній квартирі, яка передана в іпотеку, передбачає набуття ними обов'язків та відповідальності іпотекодавців.
Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (у редакції Закону № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із вищевикладеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав викладених у ній.
Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду залишити без змін. Зокрема зазначив, що грошові кошти отримані в кредит за договором укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ «Родовід Банк» були отриманні не для придбання квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, а відтак оскільки банком не запропоновано інше житло то відсутні підстави для виселення відповідачів із вказаних квартир.
Представник третьої особи УДВС ГТУЮ у м. Києві у суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу та просив позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» задовольнити.
Представник третьої особи Шевченківської РДА в м. Києві в особі служби у справах дітей заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду залишити без змін.
Представник третьої особи відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації у судове засідання не з'явився про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Тому, у відповідності до ч.2 ст.372 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності осіб, що не з'явились.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що спірні квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 придбані не за рахунок кредитних коштів, окрім того, позивачем не запропоновано іншого постійного житла для проживання відповідачів.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.
Згідно ч.1 ст. 575 ЦК України та ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до статті 589 ЦК України, ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.
Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплено в статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку», згідно з частиною третьою статті 33 якого звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку». Так, згідно із частинами першою, другою цієї статті в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є жилий будинок або жиле приміщення.
Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку жилий будинок чи жиле приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Спеціальним правилом, яким визначається порядок виселення із займаного жилого приміщення, є стаття 109 ЖК Української РСР, у частині першій якої передбачено підстави виселення. У частині третій статті 109 цього Кодексу урегульовано порядок виселення осіб. За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК Української РСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку жилий будинок чи жиле приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити жилий будинок чи жиле приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють жилий будинок або жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Відповідно до частини другої статті 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
Отже, у частині другій статті 109 ЖК Української РСР встановлено загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
Отже з урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так й статті 109 ЖК Української РСР. Таким чином, особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому, відповідно до положень частини другої статті 109 ЖК Української РСР постійне житло має бути визначено в рішенні суду.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтва про право власності на квартиру серії НОМЕР_1 від 5 березня 2003 року та НОМЕР_1 від 5 березня 2003 року (а.с.16-19, том 1).
04 липня 2006 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № 28.4/С-058.06.1, згідно умов якого банк надав ОСОБА_2 кредит на споживчі цілі у розмірі 465 000 дол. США із строком користування до 4 липня 2009 року зі сплатою 14,5 % річних (а.с.12-15, том 1).
Для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором, між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, посвідчений 4 липня 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лакустою С.І. та зареєстрований в реєстрі за №516 відповідно до умов якого предметом іпотеки є квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, які належать іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтв про право власності, виданих Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 05 березня 2003 року (а.с.6-11 том 1).
У зв'язку з невиконання покладених на ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором № 28.4/С-058.06.1 від 4 липня 2006 року виникла заборгованість.
23 квітня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу СергеевимО.О. вчининено виконавчий напис № 533, яким запропоновано звернути стягнення на квартири АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_2 в рахунок заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 630 868,20 доларів США, що згідно з курсом НБУ становить 5 000 135 грн 18 к. та складається: кредит в сумі, еквівалентній 465 000дол. США; відсотки в сумі, еквівалентній 7 397,37 дол. США; пеня в сумі, еквівалентній 158 470,83 дол. США (а.с. 25, том 1).
Постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у м. Києві ТерещенкоО.В. від 06 серпня 2010 року відкрито виконавче провадження ВП №20786605 на підставі виконавчого напису №533 виданого 23 квітня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О. про звернення стягнення на квартири АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 та належить на праві власності боржнику ОСОБА_2 За рахунок коштів, отриманих від реалізації квартир задовольнити вимоги ПАТ «Родовід Банк» у розмірі 5002635 грн 18 к.(а.с.26, том 1)
У відповідності до довідки №23/12/16 (2) від 23 грудня 2016 року виданої ОСББ «Моноліт» в кв. АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_2 (власник) з 27 червня 2015 року, ОСОБА_16 (донька власника) з 27 червня 2015 року, ОСОБА_9 (син власника) з 27 червня 2015 року (а.с. 201, том1).
Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки 23 грудня 2016 року виданої ОСББ «Моноліт» вбачається, що особовий рахунок кв. АДРЕСА_1 відкритий на ОСОБА_2, в квартирі зареєстровані: ОСОБА_7 (сестра власника) з 04 липня 2006 року та ОСОБА_8 (сестра власника) з 18 жовтня 2012 року(а.с. 202, том1).
Апеляційний суд звертає, увагу на те, що стороною позивача не надано доказів того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_7 мають інше житло, а також оскільки власником спірного житла ОСОБА_2 стала у 2003 році, тобто до укладання кредитного договору та договору іпотеки, що не було спростовано позивачем ні у суді першої інстанції ні у суді апеляційної інстанції,а тому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги про те, що факт прописки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у спірній квартирі, яка передана в іпотеку, передбачає набуття ними обов'язків та відповідальності іпотекодавців судом не приймаються до уваги, як необґрунтовані.
З урахуванням викладених обставин апеляційний суд вважає, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 8 листопада 2017 року є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування у апеляційного суду відсутні, а відтак у відповідності до ст.375 ЦПК України, апеляційну скаргу Гречкосій А.В. в інтересах ПАТ «Родовід банк» необхідно залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу Гречкосій Алли Володимирівни в інтересах публічного акціонерного товариства «Родовід банк» - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 8 листопада 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано - 27 серпня 2018 року.
Головуючий суддя:
Судді: