№ 22-ц/796/7170/2018 Головуючий у 1-й інстанції - Писанець В.А.
757/24423/17-ц Доповідач: Чобіток А.О.
Іменем України
20 серпня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів:
головуючого - Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В. , Ящук Т.І.
при секретарі- Казанник М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування Печерської районної у місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення порядку участі у її спілкуванні та вихованні, -
У травні 2017 року ОСОБА_1 пред»явив до ОСОБА_2 позов, у якому просив зобов'язати відповідача усунути перешкоди у спілкуванні батька дитини ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 та визначити порядок участі батька у вихованні малолітньої дитини.
У березні 2018 року позивач подав до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити відповідачу чинити дії щодо перешкоджання йому у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3та допустити негайне виконання рішення. Заява мотивована тим, що Європейський суд з прав людини постійно наголошує на «позитивних зобов'язаннях» держави забезпечувати право на контакт швидко, оскільки це призводить до втрати зв'язків батьків і дітей, які розлучені тривалий час. В матеріалах справи міститься висновок органу опіки та піклування Печерської районної у м. Києві державної адміністрації про визначення способу участі позивача у спілкування з малолітнім сином ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до якого пропонується визначити спосіб участі шляхом зустрічей з малолітньою дитиною за місцем перебування/проживання останнього.Крім того, на даний час відсутні будь-які рішення компетентних державних органів щодо обмеження права позивача на спілкування із своєю дитиною - ОСОБА_3
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити. Вважає, що ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, позивач зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що наявність ухвали про забезпечення позову шляхом усунення перешкод у спілкуванні з дитиною фактично буде вирішенням спору по суті у вказаній частині позовних вимог, є помилковим, оскільки відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи.
Вважає, що перешкоджання відповідачем у спілкуванні позивача з малолітньою дитиною може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у майбутньому, оскільки внаслідок чого можливе погіршення безпосередніх емоційних контактів дитини з батьком та підвищення рівня загрози одностороннього психологічного навіювання.
Перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали нормам процесуального права,заслухавши учасників судового процесу, Апеляційний суд міста Києва, який діє відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ч. 4 ст. 147 та п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» приходить до наступного.
Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду ( ч.ч.1,2 ст. 149 ЦПК України).
Відповідно до Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому частиною 10 ст. 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому не вирішується спір по суті.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення у вказаний ним спосіб, суд першої інстанції виходив з того, що однією із позовних вимог ОСОБА_1 є усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, а тому наявність ухвали про забезпечення позову шляхом усунення перешкод у спілкуванні з дитиною фактично буде вирішенням спору по суті у вказаній частині вимог.
Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду відповідним нормам процесуального права, зокрема ст.ст. 149,150 ЦПК України, а також роз'ясненням , викладеним у Постанові № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».
Аргументи апеляційної скарги на увагу не заслуговують, оскільки обраний позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає заявленим вимогам у даній справі та не може бути допущено в силу ч. 10 ст. 150 ЦПК України, що і враховано судом першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 268, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України,суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 05 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий : Судді: