провадження в апеляційній інстанції №22-ц/796/5660/2018
14 серпня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів:
судді - доповідача: Білич І.М.
суддів: Соколової В.В, Чобіток А.О.
при секретарі: Довогопола А.В.
за участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 травня 2018 року ухваленого під головуванням судді Деснянського районного суду міста Києва Лісовської О.В.
по цивільній справі № 754/12189/17 за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа: Деснянський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про оголошення особи померлою.
У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про визнання батька - ОСОБА_4 померлим.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 11 травня 2018 року у задоволенні заяви було відмовлено .
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу. Вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, скаржник ставив питання про його скасування та ухвалення нового про оголошення ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 померлим.
Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ « Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону № 2147 - VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно - територіальної одиниці ( відповідних адміністративно - територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VIIIапеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня чинності цим Законом.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147 -У111 від 03 жовтня 2017 року.
Представник заявника підтримав подану апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити.
Представник заінтересованої особи будучи належним чином повідомленим про місце дату та час розгляду справи у судове засідання не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність в силу вимог ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення осіб що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що обставини з якими закон пов'язує оголошення фізичної особи померлою, в ході розгляду справи на підставі наданих заявником доказів, не встановлено.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою скаржник вказував на хибність висновків суду першої інстанції в частині того, що допитані в судовому засіданні свідки (ОСОБА_4 - ОСОБА_5, ОСОБА_6) надали протилежні покази щодо зникнення ОСОБА_4 Суду слід було взяти до уваги те, що свідки підтвердили покази самого заявника щодо зникнення ОСОБА_4, який ще в 2013 році пішов із дому та не повернувся. Та вказували, що син ( заявник) тривалий час самотужки намагався найти батька і в серпні 2014 року звернувся до Дніпровського РУГУ УМВС України у м. Києві із заявою про зникнення батька. Аналіз наданих свідчень вказує на те, що покази свідків різняться лише в зазначені точної дати зникнення.
Крім того, скаржник вказував на те, що безпідставно не було взято до уваги довідку Деснянського УП ГУ НП України в м. Києві яка вказує на те, що заявник повторно звернувся до поліції стосовно зникнення батька.
За вказаних обставин вважав, що рішення суду про відмову у задоволенні заяви про оголошення ОСОБА_4 померлим є помилковим, ухваленим виключно через невірне тлумачення дати його зникнення.
Колегія суддів вважає, що зазначені доводи апеляційної скарги не грунтуються на матеріалах справи та нормах діючого законодавства.
Як вбачається із матеріалів справи заявник ОСОБА_2 зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_1. Є сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження.
Заявник звертаючись до суду з заявою вказував на те, що у 2013 році його батько ОСОБА_4 пішов з дому і до цього часу не повернувся. У зв'язку із зникненням батька у серпні 2014 року він звернувся до Деснянського РУ ГУ УМВС України у м. Києві із заявою про зникнення. До теперішнього часу жодних відомостей про місцезнаходження або місце проживання ОСОБА_4 не встановлено.
У той же час під час розгляду справи заявником було надано витяг з ЄРДР (кримінальне провадження № 12014100030010725 )та довідку за підписом т.в.о. начальника слідчого відділення ВП -1 Деснянського УП ГУ НП в м. Києві які вказують на те, що за фактом зникнення ОСОБА_4 проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні, яке 22.10.2014 року закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України ( встановлена відсутність події кримінального правопорушення), що фактично свідчить про встановлення місця перебування особи згідно якої було подано заяву про зникнення.
Відтак покази свідків, надані заявником докази які фактично охоплювали в собі період часу з 2013 року по 22.10.2014 року не є належними та допустимими доказами по даній справі у зв'язку з встановленням правоохоронними органами місця перебування особи відносно якої була подана заява про зникнення.
Посилання заявника на те, що працівники поліції не проводили ніяких слідчих дій, а відтак і не могли встановити місце перебування його батька, а надані довідки є лише формальними відписками, не можуть бути підставою для скасування рішення суду виходячи з того, що на час розгляду справи відсутні дані щодо їх оскарження заявником, тобто вони є чинними.
Крім того сам заявник звертаючись з заявою до суду вказував, що батько ще в 2013 році пішов з дому та не повернувся ( а.с. 1).
У ході розгляду справи, в додаткових поясненнях зазначав, що 22.09.2014 року близько 18:00 годин його батько ОСОБА_4 пішов із власної квартири та тривалий час не повертався ( а.с. 32).
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно при розгляді справи взяв до уваги довідку Деснянського УП ГУ НП України в м. Києві від 23.07.2015 року яка вказує на те, що 23.07.2015 року до них звернувся ОСОБА_4 із заявою та повідомив що 01.01.2015 року його батько ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 пішов із місця свого проживання та не повернувся. Дана подія внесена до ЄРДР за № 12015100030008584 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст.115 КК України ( з відміткою „ зникнення безвісти").
Лист Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва від 02.02.2016 року також не містить у собі дати на підтвердження того, коли ОСОБА_4 востаннє отримував пенсію.
Відповідно до ст. 46 ЦК України, фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Тобто звернення 14.09.2017 року до суду з заявою про оголошення особи померлою здійснено заявником до закінчення трьохрічного терміну визначеного положеннями ст. 46 ЦК з урахуванням того, що сам заявник при подачі заяви до правоохоронних органів вказував що його батько 01.01.2015 року пішов з місця свого проживання та не повернувся.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 372, 374, 375, 381-383, 384, 387 ЦПК України, п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року №1402- VІІІ &q? т;Про судоустрій і статус суддів&q?їн;, п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІ від 03 жовтня 2017 року, ч.6 ст.147 Закону України « Про судоустрій і статус суддів&q?ов;, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 11 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 17 серпня 2018 року.
Суддя - доповідач:
Судді: