Постанова
Іменем України
22 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 349/464/16-ц
провадження № 61-12779св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Рогатинська центральна районна лікарня,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Рогатинської центральної районної лікарні про стягнення індексації заробітної плати, за касаційною скаргою Рогатинської центральної районної лікарні на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2016 року у складі судді Могили Р. Г. та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2017 року у складі суддів: Бойчука І. В., Ясеновенка Л. В., Горейко М. Д.,
У травні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Рогатинської центральної районної лікарні (далі - Рогатинської ЦРЛ) про стягнення індексації заробітної плати.
Позовна заява мотивована тим, що вона працює на посаді лікаря Рогатинської ЦРЛ. На порушення норм законодавства їй не нараховувалась та не виплачувалася індексація заробітної плати за період з січня 2014 року до серпня 2015 року.
У зв'язку з викладеним просила стягнути з відповідача на її користь
5 730,69 грн невиплаченої індексації заробітної плати, 936,87 грн інфляційних втрат, 1 603,87 грн пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000,00 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 300,00 грн на підставі статті 33 Закону України «Про оплату праці», статтей 2, 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», статті 625 ЦК України та статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», з врахуванням висновків Конституційного Суду України та рішення Європейського суду у справі «Кечко проти України» від 08 листопада
2005 року.
Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від
18 травня 2016 року позов в частині позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.
Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від
30 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2017 року, позовзадоволено частково.
Стягнуто з Рогатинської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_4 індексацію заробітної плати за період з квітня 2014 року до серпня 2015 року в розмірі 4 773,34 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки Рогатинська ЦРЛ не проводила нарахування та виплату позивачу індексації заробітної плати за період з квітня 2014 року до серпня 2015 року, то вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими, а вимоги про стягнення інфляційних витрат на підставі статті 625 ЦК України та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань на підставі статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» є безпідставними та задоволенню не підлягають. Посилання відповідача на те, що індексація заробітної плати їй не нараховувалась, тому не може бути стягнута судом є безпідставними.
21 лютого 2017 року Рогатинська ЦРЛ подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано застосували норми статті 95 КЗпП України та статті 33 Закону України «Про оплату праці», статтей 2, 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» без врахування того, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджету. Судами не враховано вимоги статті 51 Бюджетного кодексу України де зазначено, що керівники бюджетних установ утримують численність працівників та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату лише в межах фонду заробітної плати, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах. Також не врахованого того, що рішення Кабінету Міністрів України про затвердження особливого порядку індексації на день постановлення рішення суду не прийнято, та відсутність у відповідача коштів на виплату індексації заробітної плати позивачу.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили
12 березня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII«Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами було встановлено, що ОСОБА_4 працює на посаді лікаря Рогатинської ЦРЛ (а. с. 30)
За період з квітня 2014 року до серпня 2015 року відповідач не проводив нарахування та виплату позивачу індексації заробітної плати у зв'язку з відсутністю запланованого фонду заробітної плати (а. с. 31-32, 98).
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Частина п'ята статті 95 КЗпП України передбачає, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці»в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», статтею 2 якого визначено, що об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.
Судами встановлено, що за період з квітня 2014 року до серпня 2015 року позивачу, яка працює в Рогатинській ЦРЛ, не нараховувалася і не виплачувалася індексація заробітної плати згідно із Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року зазначено про свободу дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Європейський Суд не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (пункти 23, 26).
Посилання Рогатинської ЦРЛ, викладені в касаційній скарзі, про неможливість виплати позивачу індексації заробітної плати за за період з квітня 2014 року до серпня 2015 року через відсутність достатніх бюджетних асигнувань на заробітну плату є безпідставними, оскільки суперечать чинному законодавству.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргуРогатинської центральної районної лікарні залишити без задоволення.
Рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від
30 листопада 2016 рокута ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2017 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. О. Лесько
С. Ю.Мартєв
С. П. Штелик