22 серпня 2018 року
м. Київ
справа №382/285/16-ц
провадження № 61-22325ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду:
Лесько А. О., (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С. П., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 12 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 03 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частину земельної ділянки,
У лютому 2016 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на частину земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що згідно договору дарування від 15 червня 2009 року відповідач ОСОБА_4 подарував йому 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований на АДРЕСА_1 в
м. Яготині Київської області. Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 03 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 05 листопада 2015 року його позов до ОСОБА_4 про поділ будинку в натурі, встановлення порядку користування земельною ділянкою та визнання права власності на частину земельної ділянки задоволено частково. У порядку поділу вказаного жилого будинку виділено йому в натурі та визнано за ним право власності на 1/2 частку будинку, право спільної часткової власності на жилий будинок припинено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1 633,50 грн компенсації вартості часток. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.Вирішено питання щодо розподілу судових витрат у справі.
У зв'язку з викладеним та уточнивши позовні вимоги просив виділити йому на праві власності частину земельної ділянки на підставі шостого варіанту будівельно-технічної експертизи. Визнати за ним право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, будівель або споруд на АДРЕСА_1 в м. Яготині Київської області загальною площею 190,085 кв. м, а саме, на земельну ділянку площею 149,03 кв.м, що обмежена лініями розподілу, які проходять по точках: 1-2-30-31-32-17-16-15-14-24-25-26-27-28, на земельну ділянку площею 31,98 кв. м, що обмежена лініями розподілу, які проходять по точках: 8-33-34-35-36-23-22-37. Визнати за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, будівель або споруд на АДРЕСА_1 в м. Яготині Київської області площею 798,84 кв. м, що обмежена лініями розподілу, які проходять по точках: 28-27-26-25-24-14-15-16-17-32-31-30-3-4-5-6-7-37-22-23-36-35-34-33. Залишити у спільному користуванні земельну ділянку площею
18,15 кв. м, яка обмежена лініями розподілу, які проходять по точках: 1-28-33-8-9.
РішеннямЯготинського районного суду Київської області від 12 грудня
2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 03 квітня 2018 року, позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, будівель або споруд на АДРЕСА_1 в
м. Яготині Київської області загальною площею 190,085 кв. м, а саме, на земельну ділянку площею 149,03 кв. м, що обмежена лініями розподілу, які проходять по точках: 1-2-30-31-32-17-16-15-14-24-25-26-27-28, на земельну ділянку площею 31,98 кв . м, що обмежена лініями розподілу, які проходять по точках: 8-33-34-35-36-23-22-37. Залишено у спільному користуванні
ОСОБА_5 та ОСОБА_4 земельну ділянку площею 18,15 кв . м, яка обмежена лініями розподілу, які проходять по точках: 1-28-33-8-9. Визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, будівель або споруд на АДРЕСА_1 в м. Яготині Київської області площею 798,84 кв. м, що обмежена лініями розподілу, які проходять по точках: 28-27-26-25-24-14-15-16-17-32-31-30-3-4-5-6-7-37-22-23-36-35-34-33. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат усправі.
Судові рішення мотивовані тим, що до позивача з переходом права власності на 1/2 частину житлового будинку перейшло право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята цієї частиною житлового будинку та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. Розподіл земельної ділянки за шостим варіантом будівельно-технічної експертизи є більш доцільним, оскільки позивачу відходить частина земельної ділянки, на якій розташовано 6/10 частини загорожі № 2, яка йому належить на праві власності. До будинку варіантом № 6 також передбачено заїзд для автомобіля, для можливого перевезення меблів, побутової техніки, інших вантажів, а також для обслуговування каналізаційної ями, забезпечується доступ до загального водопроводу, частина земельної ділянки спільного користування знаходиться лише на земельній ділянці біля воріт.
02 травня 2018 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу на рішення Яготинського районного суду Київської області від 12 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 03 квітня 2018 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення є незаконними, у них судами перекручено обставини справи, а його доводи не взяті до уваги. Вважає правомірним виділення позивачеві земельної ділянки відповідно додомобудівельних нормативів, які запропоновані ним особисто у додатку до його заперечень за № 003. Додає, що він незгодний ні з одним із запропонованим експертом ОСОБА_6 варіантом поділу земельної ділянки, у зв'язку з тим, що план прибудинкової земельної ділянки, поданий позивачем 04 жовтня 2016 року, є сфальсифікованим.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду вважає, що підстави для відкриття касаційного провадження відсутні, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що позивачу на праві приватної власності на підставі договору дарування від 15 червня 2009 року належить 1/2 частка житлового будинку з відповідними частинами надвірних будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 м. Яготин Київська область.
11 липня 2009 року вказана частка зареєстрована у Яготинському БТІ. Інша 1/2 частина житлового будинку з відповідними частинами надвірних будівель та споруд належить на праві приватної власності ОСОБА_4
Відповідно до державного акту серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 є власником земельної ділянки, площею 0,998 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.
Відповідно до рішення Яготинського районного суду Київської області від
03 вересня 2015 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 05 листопада 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. У порядку поділу жилого будинку АДРЕСА_1 виділено йому в натурі та визнано за ним право власності на 1/2 частку жилого будинку АДРЕСА_1, а саме: кухню 1-1, площею 9,60 кв. м, санвузол 1-2, площею 5,50 кв.м, житлову кімнату 1-3, площею 13,90 кв.м, частину передпокою 1-6, площею 9,30 кв.м, ганок №1, загальною площею 38,30 кв. м, а також: 57/100 сараю Б, 6/10 огорожі №2, 37/100 огорожі №3, 56/100 огорожі №4, 1/2 воріт з хвірткою №6, 2,6 м (23/100) трубопроводу №7, 1/2 вимощення № І. У порядку поділу жилого будинку АДРЕСА_1 виділено ОСОБА_4 в натурі та визнано за ним право власності на 1/2 частку жилого будинку АДРЕСА_1, а саме: житлову кімнату 1-4, площею 10,90 кв. м, житлову кімнату 1-5, площею 19,50 кв. м, частину передпокою 1-6, площею 6,10 кв. м, загальною площею 36,50 кв. м, а також: 43/100 сараю Б, сарай В, баню Г, убиральню Д, 4/10 огорожі №2, 63/100 огорожі №3, 44/100 огорожі №4, 1/2 воріт з хвірткою №6, 8,9 м (77/100) трубопроводу №7, 1/2 вимощення № І.
Для облаштування вказаних часток будинку в ізольовані квартири зобов'язано ОСОБА_5 улаштувати автономну систему електропостачання. Для облаштування вказаних часток будинку в ізольовані квартири зобов'язано ОСОБА_4 встановити опалювальний котел та закільцювати систему опалення; улаштувати автономну систему електропостачання; у кімнаті 1-4 можливо облаштувати кухню. Право спільної часткової власності на жилий будинок АДРЕСА_1 припинено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь
ОСОБА_4 1 633,50 грн у рахунок компенсації перевищення часток у праві власності. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат у справі.
Відповідно дотехнічних паспортів на житловий будинок за АДРЕСА_1 даних топографо-геодезичної зйомки; технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності ОСОБА_4 на земельні ділянки (державних актів на право власності на земельні ділянки), для будівництва та обслуговування жилого будинку, для ведення особистого селянського господарства ; висновку повторної судової будівельно-технічної експертизи
№ 1П-СЕ/2017 від 08 серпня 2017 року встановлено, що розподіл земельної ділянки є можливим.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 377 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Згідно із статтею 120 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на будівлі і споруди, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на будівлі і споруди.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 18, 18-1 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року, згідно зі статті 377 ЦК України, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК України Законом України від 27 квітня 2007 року - і згідно зі статтею 120 ЗК України, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо.
Аналогічні правові позиції містяться у постановах Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 13 квітня 2016 року у справі
№ 6-253цс16, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16.
Враховуючи наведене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо задоволення позовних вимог та розподіл земельної ділянки, оскільки до позивача перейшло право власності на частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком та на частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування, а варіант поділу земельної ділянки № 6, за яким передбачений доступ до водопроводу, заїзд до будинку відповідача, відповідає фактичному використанню земельної ділянки сторонами.
За таких обставин доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до положень пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) суд може визнати касаційну необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на
01 січня календарного року, у якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на
2018 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2018 року визначено в розмірі 1 762,00 грн.
Таким чином, положення пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України підлягають застосуванню у разі, коли ціна позову у справі не перевищує 881 000,00 грн (1 762,00Х500).
З урахуванням того, що касаційна скарга є необґрунтованою, а апеляційний суд, розглядаючи справу з ціною позову, що не перевищує 881 000,00 грн, правильно застосував норму права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, суд на підставі пункту 5 частини другої та частини четвертої статті 394 ЦПК України відмовляє у відкритті касаційного провадження.
Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою та п'ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 12 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 03 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частину земельної ділянки.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді А. О. Лесько
С. Ю. Мартєв
С. П. Штелик