Постанова
Іменем України
27 серпня 2018 року
м. Київ
справа №643/1598/16-ц
провадження № 61-31331св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
треті особи: управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2017 року в складі судді Короткого І. П. та на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 18 вересня 2017 року в складі колегії суддів: Кругової С. С., Колтунової А. І., Пилипчук Н. П.,
У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, треті особи: управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, ОСОБА_6, про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позовних вимог указувала, що вони з відповідачемє батьками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідач зловживає спиртними напоями, ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, жорстоко поводиться з дітьми, що є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав відносно дітей.
Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 27 квітня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Позбавлено ОСОБА_5 батьківських прав відносно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довела наявність передбачених статтею 164 СК України підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина - ОСОБА_7.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 18 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права та що позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, є недоцільним, оскільки відповідач сплачує на утримання сина аліменти, цікавиться успіхами у навчанні, звертався до суду за захистом своїх порушених прав щодо визначення способу участі у вихованні сина. Органом опіки та піклування встановлено час для спілкування з сином. Суду апеляційної інстанції надано докази понесених відповідачем витрат для придбання сину речей, проти чого позивач не заперечувала.
У жовтні 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав відносно сина ОСОБА_7 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в цій частині. Касаційна скарга мотивована тим, що суди вибірково оцінили докази, у зв'язку з чим дійшли помилкового висновку про відмову в позові щодо позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_7
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.
ОСОБА_5 рішення судів першої та апеляційної інстанцій не оскаржував. 20 лютого 2018 року надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, оскільки він належно виконує свої батьківські обов'язки щодо сина, бере участь у його вихованні, вирішує питання щодо навчання, надає матеріальну допомогу.
Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
29 травня 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Предметом касаційного розгляду є рішення судів попередніх судових інстанцій про відмову в задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав відносно сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку не оскаржуються та не переглядаються.
Суди встановили, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до пунктів 2-4 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами.
Згідно з частиною першою статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про позбавлення відповідача батьківських прав на підставі статті 9 Конвенції про права дитини, статті 164 СК України, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а належних та допустимих доказів ухилення ОСОБА_5 від виконання своїх батьківських обов'язків відносно сина позивачем не надано.
Суди розглянули дану справу в межах заявлених позивачем вимог, на підставі наданих сторонами доказів та з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної зводяться до незгоди з висновками судів попередніх судових інстанцій та переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 409 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 18 вересня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
В.І. Крат