Постанова
Іменем України
21 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 755/5643/17
провадження № 61-572св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», приватне підприємство «Меритант», ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 11 травня 2017 року у складі судді Савлук Т. В. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 листопада 2017 року у складі суддів: Музичко С. Г., Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М.,
У квітні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про часткове скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у складі судді Ярошовця В. М. від 29 березня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») до приватного підприємства «Меритант» (далі - ПП «Меритант»), ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заява мотивована тим, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у складі судді Ярошовця В. М. від 29 березня 2016 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ПП «Меритант», ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 936 620 грн 15 коп. та третейський збір в сумі 19 766 грн 20 коп. ОСОБА_1 не приймала участі у справі у зв'язку з тим, що не була повідомлена про розгляд даної справи. Підставою для оскарження вказаного рішення третейського суду від 29 березня 2016 року є той факт, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не брала участі у розгляді справи, договір поруки, за яким остання поручилась за виконання зобов'язань за кредитним договором, на час ухвалення рішення був припинений, обставини припинення договору не були досліджені судом, оскільки відповідні докази не долучалися до матеріалів справи у зв'язку з відсутністю ОСОБА_1 під час розгляду справи.
Посилаючись на викладені обставини, просила скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у складі судді Ярошовця В. М. від 29 березня 2016 року в частині стягнення боргу в солідарному порядку з ОСОБА_1 з підстав, визначених пунктом 5 частини другої статті 389-5 ЦПК України, так як третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 травня 2017 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про часткове скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у складі судді Ярошовця В. М. від 29 березня 2016 року у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ПП «Меритант», ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до положень частини четвертої статті 389-1 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених пунктами 1,3 і 5 частини другої статті 122 цього Кодексу, а також у разі, якщо рішення третейського суду оскаржено з підстав, не передбачених законом. Оскільки заявник оскаржує рішення третейського суду з підстав, не передбачених Законом України «Про третейські суди», відсутні підстави для відкриття провадження у справі.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14 листопада 2017 року ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 11 травня 2017 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно виходив із того, що підстави для відкриття провадження у справі відсутні. ОСОБА_1 була залучена до участі у справі в третейському суді у якості відповідача у справі, скориставшись правом оскаржити рішення третейського суду до компетентного суду, заявник посилається на положення пункту 5 частини другої статті 389-5 ЦПК України(в редакції, чинній на час розгляду справи), однак законом не передбачено такої підстави для скасування рішення третейського суду, як розгляд справи за відсутності будь-кого зі сторін, які не повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи.
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що посилання суду на те, що заява не містить підстав для скасування рішення третейського суду не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, а може бути підставою для відмови у задоволенні такої заяви. Посилання апеляційного суду на те, що у заяві не йде мова про склад сторін у справі, є помилковим, оскільки оскаржуваним рішенням третейського суду вирішено питання про права та обов'язки особи, яка не приймала участі у справі. Договір поруки на час винесення оскаржуваного рішення вже був припинений, тому третейське застереження вже не діяло. Неповідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи є лише додатковою обставиною, яка призвела до того, що третейським судом не було досліджено належним чином обставини справи та, як наслідок, винесено рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача, що на час винесення рішення не був стороною в даній справі. Суди попередніх інстанцій протиправно не застосували норми процесуального права, які підлягали застосуванню, що потягло за собою винесення незаконного і несправедливого рішення.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Суди встановили, що 29 березня 2016 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків ухвалено рішення про часткове задоволення позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ПП «Меритант», ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто солідарно з ПП «Меритант», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту в сумі 1 936 620 грн 15 коп. та третейський збір в сумі 19 766 грн 20 коп.
Звертаючись до суду першої інстанції з заявою про скасування вказаного рішення третейського суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - зазначала, що ОСОБА_1 не брала участі у розгляді справі, внаслідок чого судом не було з'ясовано всіх обставин справи, не враховано, що банком направлено у 2014 році дострокову вимогу про виконання зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі, чим змінено строк виконання основного зобов'язання, тому звернення банку із позовом до третейського суду з пропуском шестимісячного строку після направлення дострокової вимоги є підставою для застосування частини четвертої статті 559 ЦК України, відповідно до якої порука є припиненою.
Підставою для скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 29 березня 2016 року заявник вказала пункт 5 частини другої статті 389-5 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання заяви).
Відповідно до частини першої статті 389-5 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.
Частина друга статті 389-5 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) визначає, що рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо: 1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Згідно частин першої, другої, третьої статті 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом.
Рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі, якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.
Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: 1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19цього Закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Таким чином, законом визначений виключний перелік підстав для скасування рішення третейського суду.
За змістом положень статті 34 Закону України «Про третейські суди» учасниками третейського розгляду є сторони та їх представники.
Відповідно до статті 39 Закону України «Про третейські суди», третейський розгляд здійснюється у засіданні третейського суду за участю сторін або їх представників, якщо сторони не домовилися про інше щодо їхньої участі в засіданні. Третейський суд вправі визнати явку сторін у засідання обов'язковою. Сторонам має бути направлене повідомлення про день, час та місце проведення засідання третейського суду не пізніше ніж за 10 днів до такого засідання. Повідомлення направляється або вручається в порядку, визначеному статтею 15 цього Закону. Третейський суд під час розгляду справи повинен забезпечити додержання принципу змагальності сторін, рівні можливості та свободу сторонам у наданні ними доказів і у доведенні перед третейським судом їх переконливості.
Встановлено, що ОСОБА_1 була залучена до участі у справі в третейському суді в якості відповідача, проте Цивільний процесуальний кодекс України та Закон України «Про третейські суди» не передбачають скасування рішення третейського суду у зв'язку з тим, що сторона не приймала участі у справі, оскільки не була повідомлена належним чином про розгляд даної справи.
Відповідно до частини четвертої статті 389-1 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду справи) суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених пунктами 1, 3 і 5 частини другої статті 122 цього Кодексу, а також у разі, якщо рішення третейського суду оскаржено з підстав, не передбачених законом.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходили із того, що відсутні підстави, передбачені статтею 389-5 ЦПК України (в редакції чинній на час винесення ухвали), при яких можливе скасування рішення третейського суду.
Пункт 5 частини другої статті 389-5 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду справи) передбачає скасування рішення третейського суду в разі, якщо третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі, тобто не були учасниками справи в розумінні статті 34 Закону України «Про третейські суди», проте суд вирішив питання про їх права та обов'язки.
Доводи касаційної скарги про те, що рішення третейського суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та судом неповно з'ясовано всі обставини справи, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки такі обставини не є підставами для скасування рішення третейського суду, визначеними статтею 389-5 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду справи). При розгляді заяви про скасування рішення третейського суду компетентний суд лише встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду (частина третя стаття 389-4 ЦПК України).
Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.
Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 11 травня 2017 рок та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді: А. О. Лесько
С. Ю. Мартєв
В. В. Пророк
С.П. Штелик