Справа № 361/672/18
Провадження № 2/361/1286/18
22.08.2018
іменем України
22 серпня 2018 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі судді Селезньової Т.В. при секретарі Коваль А.В., розглянувши в судовому засіданні в м. Бровари з участю позивача ОСОБА_1 і представника позивача ОСОБА_2, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні будинком і земельною ділянкою, що перебуває у власності, про вселення, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить усунути перешкоди у користуванні власністю, а саме зобов'язати відповідачку не чинити перешкод йому як власнику у користуванні належними йому частиною будинку, господарськими будівлями і спорудами та частиною земельної ділянки (кадастровий номер 3221286801:01:030:0042) за адресою: Київська область, Броварський район, село Пухівка, вулиця Захватівська (колишня Щорса), №1, та вселити його у вказаний житловий будинок. Позов вмотивовано тим, що він і відповідачка є співвласниками вказаного будинку і земельної ділянки, його частка у праві власності 45/100; в будинку проживає відповідачка (його колишня дружина) з їхньою спільною дитиною; відповідачка його не пускає ні в будинок ні на подвір'я, не допускає до земельної ділянки, хвіртка на подвір'я зачинена, ключів від будинку та хвіртки не дає, замки, від яких він раніше мав ключі, замінені, на подвір'ї собака. Він у будинку після розірвання шлюбу не проживав з метою уникнення конфліктів через неприязні стосунки, що склались в результаті розлучення та поділу майна; на даний час позивач має намір користуватись своєю частиною земельної ділянки, подвір'ям і будинком, бажає вселитись у будинок для проживання. Зокрема, 11.11.2017р. при черговому виході за адресою з метою потрапити на подвір'я і до будинку, відповідачка його не впустила, виганяла, але обіцяла видати ключі від хвіртки через тиждень, однак при візиті 18.11.2017р. хвіртка була зачинена, вже був встановлений домофон і вивішено попередження, що будинок зданий під охорону; відповідачка відмовилась видати ключі і пустити на подвір'я та до будинку, повідомила, що пустить виключно за рішенням суду і у присутності державного виконавця.
Відповідач позову не визнала, подала відзив, у якому зазначила, що не чинить перешкод позивачу, таких перешкод не існувало і не існує, і що позивач не надав доказів на підтвердження таких перешкод з її сторони. Послалась також на те, що позивач з власної ініціативи давно припинив своє проживання у будинку і не проявляв жодної цікавості щодо проживання в ньому. Вважає, що позивач подав даний позов лише у відповідь на її звернення до суду про позбавлення його батьківських прав.
Провадження у справі відкрито 14.02.2018р., призначено в підготовче засідання на 16.03.2018р., про що відповідача було повідомлено рекомендованим листом з надісланням їй копії позову з доданими доказами і ухвали суду про відкриття провадження у справі. Через відсутність даних про завчасне отримання відповідачем позову і повістки і через неявку відповідача підготовче засідання було відкладено на 17.04.2018ор., здійснено повторний виклик відповідача. В підготовчому засіданні 17.04.2018р. була присутня представник відповідача. Відповідач, отримавши 17.04.2018р. позовну заяву з додатками, 27.04.2018р. подала відзив; доказів, клопотань щодо збирання доказів відповідач не подала. В підготовче засідання 11.05.2018р. відповідач та/або представник не з'явились, будучи належним чином повідомлені (розписка представника - аркуш справи 30). Суд прийняв відзив відповідача, справу призначено до розгляду по суті в судове засідання на 11 червня 2018року з визначенням другої дати судового засідання на випадок відкладення - 20.06.2018р. В судове засідання 11.06.2018р. та повторно 20.06.2018р. відповідач та/або представник не явились. Відповідач повідомлена належним чином - відправлено рекомендований лист за місцем зареєстрованого проживання їй, представнику, тобто у передбачений процесуальним законом спосіб. Крім того, дана інформація містилась на сайті суду і була у відкритому вільному доступі для відповідача та його представника. Крім того, ОСОБА_3 знайомилась з матеріалами справи 14.06.2018р., і була під розписку у суді повідомлена про другу дату судового засідання - 20.06.2018р. , тому однозначно була обізнана про призначення судового засідання на вказану дату (аркуш справи 49, 50).
20.06.2018р. судом ухвалено справу розглядати без відповідача, повідомленого належним чином згідно правил, встановлених статтею 223 ЦПК України, з урахуванням його повторної (неодноразової) неявки. У подальшому у судовому засіданні було оголошено перерву на 22.08.2018р. , одночасно відповідачці було відправлено повістку рекомендованим листом за адресою проживання про оголошення перерви на вказану дату, з метою забезпечення її права знати про розгляд справи з її участю. Таким чином, судом були вжиті всі заходи для повідомлення відповідачки та забезпечення її прав. У подальшому відповідачка і її представник в судове засідання не з'явились. Тому суд ухвалив закінчити розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
З досліджених доказів судом встановлено наступне:
Згідно витягу з реєстру речових прав та Витягу з земельного кадастру - за позивачем зареєстроване право власності на 9/20 часток земельної ділянки за адресою Київська область, Броварський район, село Пухівка, вулиця Захватівська (Колишня Щорса), №1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, площа 0,2500га, кадастровий номер 3221286801:01:030:0042.
Згідно витягу з реєстру речових прав, за позивачем зареєстроване право власності на 9/20 часток домоволодіння за адресою Київська область, Броварський район, село Пухівка, вулиця Захватівська (Колишня Щорса), №1 , підстава виникнення права: рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11.03.2015р., власність спільна часткова. Домоволодіння складається з будинку і господарських споруд та будівель.
Згідно даним про реєстрацію позивача - він зареєстрований на постійне місце проживання за адресою вказаного будинку.
Згідно даним про реєстрацію відповідача - вона зареєстрована на постійне місце проживання за адресою вказаного будинку.
Таким чином, доведено, що позивач є співвласником вказаного домоволодіння і земельної ділянки з цільовим призначенням для обслуговування будинку.
З проглянутого відеозапису встановлено, що 11.11.2018р. дійсно позивач відвідував дане домоволодіння по вулиці Захватівській; жінка висловлювала невдоволення тим, що стороні особи зайшли на подвір'я просила всіх вийти, крім позивача і одної особи жіночої статі (зі слів позивача- його сестри), казала, що буде розмовляти лише з ними; далі в процесі розмови висловлювалась на кшталт «хто ти такий», навіщо прийшов до мого двору». Розмова тривала в підвищених тонах, супроводжується постійним гавканням собаки.
З проглянутого відеозапису встановлено, що 18.11.2018р. вранці, о 7-46, о 8-54, відбулась розмова через спікер в омофоні за адресою Захватівська 1; жінка двері не відчинили, відмовилась видати ключі, сказала , що враховуючи рекомендації адвоката, ключі можливо дасть лише при наявності рішення суду і у присутності державного виконавця; двері не відчинила, розмова відбувається під постійним гавканням собаки.
На відео видно, що у обох розмовах приймає участь позивач і його представник. З слів позивача та представника - даною жінкою є відповідачка. Дані обставини відповідачка не оспорила.
Таким чином, встановлено, що дійсно відповідачка створила перешкоди позивачу у вільному доступі на подвір'я і відповідно до земельної ділянки та до будинку, відмовилась видати ключі, створила умови, в яких позивач фактично позбавлений можливості вільно здійснювати право власності, зокрема користуватись і володіти своїм майном. Суд вважає, що позивач належними , допустимими і достатніми доказами довів факт наявності перешкод у вільному доступі до свого майна, і відповідно факт неможливості вільного користування своїм майном, а також довів, що такі перешкоди створені саме відповідачкою - яка є другим співвласником вказаного майна.
Спір між сторонами виник у сфері правовідносин, пов'язаних з здійсненням права власності, і в тому числі пов'язаних з власністю житлових правовідносин.
Згідно ч.1, ч.2 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння ,користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно ч.1,ч. 2,ч.3, ч. 7 ст.319 ЦК України власник володіє, користується , розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно ч.2 ст.321 - особа може бути обмежена у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст.383 ЦК власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, для проживання членів своєї сім'ї, має право на вселення інших осіб.
Статтею 386 ЦК передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності; в ласник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно ст.391 ЦК України в ласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч.1 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Згідно ст.. 150 та ст.155 ЖК України громадянин, який має у приватній власності будинок, квартиру (їх частину), користується ним для особистого проживання і проживання члені їх сімей. І має право розпоряджатись цією власністю на власний розсуд. Власника не може бути позбавлено права користування своїм будинком.
Враховуючи, що позивач є власником частини будинку і земельної ділянки, тому має право на безперешкодне користування, володіння своїм майном пропорційно частці у праві власності, право вільного доступу до свого майна, і в тому числі право на проживання в будинку.
З наданих доказів встановлено, що на даний час позивач не має реальної можливості здійснити дані свої права, складові права власності, без судового захисту. Зокрема, у позивача відсутні ключі від вхідних дверей на подвір'я і в будинок, принаймні відповідачка даного факту не оспорила, не спростувала і іншого не довела; а сам той факт, що у будинку проживає вона, і що позивач певний час у ньому не проживає, а також відомості, зафіксовані на проглянутому відео з розмови між сторонами в листопаді 2017року, - також є свідченням відсутності у позивача вільного доступу до домоволодіння, до будинку і до земельної ділянки. Таким чином, виключена можливість вільно користуватись будинком, в тому числі і у відповідності до належної частки. Також встановлено, що вказані перешкоди для позивача створені саме відповідачем - другим співвласником, який проживає в даному будинку. Враховуючи наявність у позивача права власності і права вимагати усунення перешкод, то суд вважає можливим позов задовольнити у спосіб, вказаний позивачем. Порушені житлові права і право власності підлягають судовому захисту. Оскільки між співвласниками не визначено конкретний порядок користування будинком, не проведено розділ в натурі, то задовольняючи позов про вселення, суд вселяє позивача у будинок в цілому, а не в окрему його частину, що відповідає вимогам ст. 358 ЦК.
Підстав для відмови у позові суд не вбачає, і наявність таких обставин відповідач не довів.
На підставі ст.150,155 ЖК України, ст.317, 319, 321, 328, 358, 386, 391 ЖКУ України, керуючись ст.213, 214 ,218,224-225ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити;
Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні частиною будинку, господарськими будівлями і спорудами та частиною земельної ділянки (кадастровий номер 3221286801:01:030:0042) за адресою: Київська область, Броварський район, село Пухівка, вулиця Захватівська (Колишня Щорса), №1 ;
Вселити ОСОБА_1 в житловий будинок, розташований за адресою Київська область, Броварський район, село Пухівка, вулиця Захватівська, №1.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Київської області безпосередньо, або - згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - через суд першої інстанції, який розглянув справу».
Повне рішення складено 28 серпня 2018 року.
Суддя Т.В. Селезньова