Постанова від 23.08.2018 по справі 820/3888/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Бідонько А.В.

23 серпня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3888/18

Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Курило Л.В.,

суддів: Макаренко Я.М. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання - Патової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2018 року (повний текст рішення складено 25.06.2018 року) по справі № 820/3888/18

за позовом ОСОБА_1

до Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, яке не провело перерахунок його пенсії, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 851 від 15.11.2017 року "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов'язати Лозівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області провести з 01.10.2017 року перерахунок та виплату належної пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до пункту 9-1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- відповідно до п.п. 1 п.1 статті 371 КАС України звернути до негайного виконання виплату пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що йому безпідставно не здійснено перерахунок пенсії відповідно до пункту 2 постанови Кабінету міністрів України № 851 від 15.11.2017 року "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яким внесли зміну у відповідний Порядок № 1210, додавши пункт 9-1. Згідно з пунктом 9-1 Порядку № 1210, як на думку позивача, на обчислення пенсії по інвалідності мають право три категорії осіб, які отримали інвалідність: - особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; - особи, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань; - особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби. Оскільки позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, він має право на перерахунок пенсії відповідно до пункту 2 постанови Кабінету міністрів України № 851 від 15.11.2017 року "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог. Зазначив, що оскільки позивач має статус особи, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, то наявні встановлені підстави для перерахунку пенсії відповідно до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон України № 796-ХІІ) та згідно із пунктом 9-1 Порядку №1210, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.

Відповідач надав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на правильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду - без змін.

Учасники справи належним чином повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи. На підставі ч.4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та віднесений до категорії 1, як учасник ліквідації наслідків на ЧАЕС, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 21.11.2007 року, вкладкою НОМЕР_2 від 21.11.2007 року (а.с. 12).

Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_3 ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи і має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни (а.с. 12).

Позивач перебуває на обліку в Лозівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області та отримує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону України №796-ХІІ.

Вважаючи, що відповідач протиправно не здійснив перерахунок пенсії відповідно до пункту 2 постанови Кабінету міністрів України № 851, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно відмовив позивачу у проведенні перерахунку пенсії, оскільки позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, а відтак дія норми частини 3 статті 59 Закону України № 796-ХІІ та пункт 9-1 Порядку №1210 на нього не поширюється.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).

Виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із правового аналізу вказаних норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", а саме зазначено, що цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Законний інтерес - це юридичний інтерес, що заснований на законі і випливає з нього, схвалюється ним, хоча і не закріплений у конкретних правових нормах. Так можна говорити про загальні законні інтереси осіб - учасників адміністративного процесу (досягнення юридично значущого результату, прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі) і персоніфіковані законні інтереси (інтерес особи у встановленні конкретних фактів, що доводять його невинність у вчиненні адміністративного правопорушення або обґрунтовують його позицію у зв'язку зі зверненням у компетентний державний орган).

Таким чином, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, оскільки підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод.

Однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі- Закон України №1058-ІV) визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

На підставі ч.5 ст.45 Закону України №1058-ІV, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до п. 4.1 розділу IV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України №1058-ІV, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Згідно положень п.4.3 Порядку, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.

Здійснюючи свою діяльність на основі законодавства, пенсійні органи керуються тими нормами, які визначає законодавець. Дискреційні повноваження відповідача, як встановлене право вибору варіанта рішення, в даному випадку про проведення перерахунку пенсії або про відмову у такому переведенні, визначені Порядком № 22-1, зокрема, п. 4.3 цього Порядку.

Таким чином, дії суб'єкта владних повноважень щодо прийняття відповідного рішення за наслідками розгляду звернення є формою активної поведінки, що направлена на реалізацію владних управлінських функції даного суб'єкту.

В свою чергу, підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення та перерахунок пенсії є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані уповноваженому органу ПФУ в установленому порядку.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 19.04.2018 року у справі № 601/198/16.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що питання про перерахунок пенсії в даному випадку може бути вирішено виключно за наслідком звернення особою із відповідною заявою.

Доказів звернення із письмовою заявою про проведення перерахунку пенсії позивачем не надано та матеріали справи не містять.

На вимогу суду апеляційної інстанції відповідачем надано відповідь, що позивач не звертався до управління із заявами про перерахунок пенсії по ст. 59 Закону України № 796-ХІІ та рішення з цього приводу не приймались.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що вказані позивачем обставини не є пасивною поведінкою суб'єкта владних повноважень, яка могла б бути пов'язана з невиконанням останнім дій, які повинні були і могли бути вчинені в силу покладених на відповідача обов'язків і згідно з чинним законодавством України, що в свою чергу несло б негативний вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів позивача, а відтак відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Отже, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийняв правильне по суті рішення, однак із помилковим застосуванням норм права.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм права, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині підстав та мотивів відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст. 229, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2018 по справі № 820/3888/18 змінити в частині мотивів та підстав відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до Лозівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2018р. по справі №820/3888/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Курило

Судді Я.М. Макаренко Н.С. Бартош

Повний текст постанови складено 27.08.2018 року.

Попередній документ
76088476
Наступний документ
76088478
Інформація про рішення:
№ рішення: 76088477
№ справи: 820/3888/18
Дата рішення: 23.08.2018
Дата публікації: 31.08.2018
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Харківський апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: