28 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 522/15735/17
Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Бойчук А.Ю. час і місце ухвалення: не зазначено, м. Одеса
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Семенюк Г.В.
суддів: Потапчука В.О. , Шляхтицького О.І.
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 травня 2018 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до Юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання дій протиправними, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Юридичного департаменту Одеської міської ради, по якому просив: визнати протиправними дії юридичного департаменту Одеської міської ради щодо неналежного розгляду замовлення про видачу довідки про підтвердження адреси АДРЕСА_1; зобов'язати юридичний департамент Одеської міської ради видати довідку про підтвердження адреси об'єкта нерухомого майна, а саме - АДРЕСА_1, мотивуючи його тим, що 24.10.2016 року він звернувся до відповідача з замовленням про видачу довідки про підтвердження адреси нерухомого майна, а саме: АДРЕСА_1. Видача таких довідок передбачена п.1.6 Положення про Адресний реєстр м. Одеси, однак такої довідки не отримав.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 травня 2018 року у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, якою позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції не врахував, що основна підстава звернення до суду була протиправність дій відповідача, яка полягала у не видачі йому довідки про резервування адреси, хоча він звертався за довідкою про підтвердження адреси, про що чітко вказано в його замовлені.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що 24.10.2016 року представник позивача звернувся до юридичного департаменту Одеської міської ради із замовленням на виготовлення довідки про підтвердження адреси об'єкта нерухомості № 2289, в якому просив надати зазначену довідку стосовно об'єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з необхідністю надати для державної реєстрації прав на будинок, побудований до 01.08.1992 року, довідки, що підтверджує присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна.
Листом юридичного департаменту Одеської міської ради від 09.11.2016 року № 2659 заявникові надано відповідь на вказане замовлення, якою повідомлено про відсутність підстав для видачі запитуваної довідки.
Зазначена відповідь позивачем оскаржена в судовому порядку, внаслідок чого постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 року у справі № 815/6322/16 визнано протиправними дії юридичного департаменту Одеської міської ради щодо відмови ОСОБА_2 у видачі довідки про підтвердження адреси об'єкта нерухомого майна - будинку під літ. «А», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язано юридичний департамент Одеської міської ради повторно розглянути замовлення, подане 24.10.2016 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3, на видачу довідки про підтвердження адреси об'єкта нерухомого майна - будинку під літ. «А», розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
З огляду на висновки Одеського апеляційного адміністративного суду, викладені у постанові від 04.07.2017 року у справі № 815/6322/16, та з метою виконання даного судового рішення юридичним департаментом Одеської міської ради повторно розглянуто замовлення, подане 24.10.2016 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3, на видачу довідки з Адресного реєстру м. Одеси щодо об'єкта нерухомого майна - будинку під літ. «А», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в результаті чого заявникові надано відповідь листом юридичного департаменту Одеської міської ради від 31.07.2017 року № 467-3/вих.
Не погодившись з вищевказаною відмовою, позивач звернувся до суду.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджується порушення з боку Юридичного департаменту Одеської міської ради, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно із підпунктом 10 пункту «б» ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, окрім власних, делеговані повноваження, зокрема облік відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради № 809 від 28.07.2009 року «Про затвердження Положення про Адресний реєстр міста Одеси» (у редакції від 27.11.2014 року) встановлено унесення (одержання) інформації до (з) нього.
Відповідно до пункт 1.6 Положення визначено, що довідка з Адресного реєстру м. Одеси - це документ, який свідчить про внесення запису до Адресного реєстру. У Адресному реєстрі формуються наступні види довідок: - про резервування адреси об'єкта нерухомого майна; - про відповідність адреси об'єкта нерухомого майна; - про підтвердження адреси об'єкта нерухомого майна.
Відповідно до п. 3.8 Положення фізичні та юридичні особи для резервування, визначення відповідності та підтвердження адрес надають Держателю замовлення встановленого зразка та необхідні документи, зокрема, такі, що підтверджують наявність у заявника відповідного речового права щодо об'єкта нерухомості, відносно якого запитується довідка.
Апелянт, звернувся до юридичного департаменту Одеської міської ради із замовленням на виготовлення довідки про підтвердження адреси нерухомості від 24.10.2016 року № 2289, в якому просив надати зазначену довідку стосовно об'єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. До замовленням на виготовлення довідки апелянтом надано, зокрема, технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, виготовлений КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» станом на 27.09.2012 року.
Як встановлено судом першої інстанції, за вказаною адресою знаходиться об'єкт нерухомого майна, який складається з двох житлових будинків, що позначені на схематичному плані земельної ділянки літерами «А» та «З», а також інших господарських споруд.
Звертаючись із вищезазначеним замовленням до юридичного департаменту Одеської міської ради, позивач просив надати довідку про відповідність адреси лише щодо будівлі, позначеної у технічному паспорті літ. «А».
Листом юридичного департаменту Одеської міської ради від 15.02.2017 року № 325 вих. апелянту було відмовлено у наданні запитуваної довідки.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Згідно з п. 1.5 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року № 127, інвентаризаційна справа формується і ведеться на кожен об'єкт нерухомого майна.
Відповідно до п. 3.1 наведеної Інструкції технічній інвентаризації підлягають об'єкти всіх форм власності, розташовані на земельних ділянках (за окремими поштовими адресами), незалежно від того, побудовані вони за відповідно оформленими документами чи самочинно: будинки, включаючи прибудови та надбудови, громадські та виробничі будинки, господарські будівлі та споруди, а також вбудовані та окремо розташовані захисні споруди. На кожний об'єкт (у тому числі на захисні споруди) заводиться окрема інвентаризаційна справа і запроваджується літерування та нумерація будинків, допоміжних будівель та споруд.
Суд першої інстанції, з яким погоджується і колегія суддів, дійшов висновку, що у технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, виготовленому КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» станом на 27.09.2012 року, відображено один об'єкт нерухомості, проінвентаризований за окремою поштовою адресою, за яким сформовано одну інвентаризаційну справу.
З приписів Інструкції вбачається, що літерування у технічному паспорті запроваджується для вирізнення будівель у складі одного й того ж об'єкта нерухомого майна. Тобто, будинки, позначені у технічному паспорті літ. «А» та «З», а також інші споруди, позначені у технічному паспорті літ. «Б», «Е», «Д», «Ж», «И», «В», є складовими частинами єдиного об'єкта нерухомості.
Згідно з ч. 1 ст. 188 Цивільного кодексу України якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ).
Таким чином, садибний (індивідуальний) житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, є складним об'єктом нерухомого майна, який складається, зокрема, з двох житлових будівель та господарських споруд.
Положенням передбачено, що адреси надаються та підтверджуються відповідними довідками лише щодо об'єктів нерухомості. При цьому, можливість підтвердження адреси складової частини об'єкта нерухомого майна, якою є будинок, позначений у технічному паспорті літ. «А» без її виділу у самостійний об'єкт нерухомого майна, Положенням не передбачена.
Як вбачається із матеріалів справи апелянтом оскаржена відповідь Юридичного департаменту ОМР в судовому порядку, внаслідок чого постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 року у справі № 815/6322/16 визнано протиправними дії юридичного департаменту Одеської міської ради щодо відмови ОСОБА_2 у видачі довідки про підтвердження адреси об'єкта нерухомого майна - будинку під літ. «А», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язано юридичний департамент Одеської міської ради повторно розглянути замовлення, подане 24.10.2016 року, на видачу довідки про підтвердження адреси об'єкта "нерухомого майна - будинку під літ. «А», розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідачем повторно розглянуто замовлення, подане 24.10.2016 року, на видачу довідки про підтвердження адреси об'єкта нерухомого майна - будинку під літ. «А», розташованого в АДРЕСА_1. та повідомлено про те, що відповідно до п. 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05.08.1992 року, подається, зокрема, документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Після чого, апелянт звернувся до юридичного департаменту Одеської міської ради та комунального підприємства «Право» із замовленням про отримання довідки з Адресного реєстру міста Одеси у зв'язку із необхідністю надання документа (довідки), що підтверджує адресу нерухомого майна, для державної реєстрації прав на будинок, побудований до 01.08.1992 року, про що прямо зазначено у зверненні.
Слід зазначити, що відповідно до п. 4.4. Положення документом, що належним чином підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси є розпорядження районної адміністрації Одеської міської ради, що видається на підставі довідки з Адресного реєстру м. Одеси та інших, передбачених Положенням документів.
Крім того, акцентовано увагу заявника на те, що в розумінні п. 3.2 Положення забороняється надання адрес об'єктам нерухомості у м. Одесі без їх попереднього резервування, яке в свою чергу, здійснюється за правилами, передбаченими Положенням, із наданням юридичним департаментом Одеської міської ради довідки про резервування адреси нерухомого майна у Адресному реєстрі м. Одеси.
Тобто, документом, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси у м. Одесі є розпорядження відповідної районної адміністрації Одеської міської ради, яке видається на підставі довідки з Адресного реєстру м. Одеси про резервування відповідної адреси.
З урахуванням вищевказаного, на підставі норм чинного законодавства, юридичним департаментом Одеської міської ради видано довідку з Адресного реєстру м, Одеси від 09.06.2017 року № 373511/1 про резервування будинку під літ. «А» адреси: АДРЕСА_1.
Тобто, на даний час юридичним департаментом Одеської міської ради вже видана довідка з Адресного реєстру м, Одеси, необхідна для отримання документа, який відповідно до п. 4.4. Положення та п. 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна на території міста Одеси адреси (розпорядження районної адміністрації Одеської міської ради), яка є чинною.
Отже, підстави для задоволення позовної вимоги ОСОБА_2 щодо визнання протиправними дій юридичного департаменту Одеської міської ради щодо неналежного розгляду замовлення про видачу довідки про підтвердження адреси об'єкта нерухомості - відсутні.
Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання юридичного департаменту Одеської міської ради видати довідку про підтвердження адреси об'єкта нерухомого майна, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Зокрема, повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до пункту частини 2 цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Втручання суду в повноваження суб'єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.
При цьому, Вищий адміністративний суд України у постанові від 28.07.2015 року у справі № 566/1915/13 зазначив, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З аналізу норм Положення вбачається, що процедура розгляду питання видачі спірної довідки, підстави її надання чи відмови у наданні імперативно у вказаному акті не врегульовані, а рішення про видачу певної довідки або про відмову у її видачі приймається за результатами розгляду наданих заявником документів з урахуванням обставин, які існують у кожному конкретному випадку.
Таким чином, зобов'язання юридичного департаменту Одеської міської ради видати спірну довідку є втручанням у його дискреційні повноваження, що додатково свідчить про безпідставність такої вимоги та про неможливість її задоволення.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 травня 2018 року по справі № 522/15735/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
суддя-доповідач Семенюк Г.В.
судді Потапчук В.О. Шляхтицький О.І.