20 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/4215/18
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії зсуддів:
головуючого судді - Запотічного І.І.,
суддів - Довгої О.І., Сапіги В.П.,
при секретарі судового засідання: Бедрій Х.П.,
з участю представника позивача: Василюк В.А.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року (суддя Баранюк А.З., ухвалене в м. Тернополі о 12:17, повний текст складено 16.04.2018 р.) у справі № 819/17/18 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Великобережецька сільська рада Кременецького району Тернопільської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
02.01.2018 року ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3.) звернулася в суд із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській (надалі - відповідач) області про визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області стосовно відмови у наданні їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності, що знаходиться на території Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області, орієнтованою площею 2,000 га з підстав, викладених у листі №Г-6187/0-2462/6-17 від 18.07.2017 року та зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області розглянути подану ОСОБА_3 15.06.2017 року заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності, що знаходиться на території Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області, орієнтованою площею 2,000 га у порядку і у спосіб, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного судувід 10.04.2018 року позов задоволено, зобовязано Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 15.06.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності, що знаходяться на території Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області, орієнтовною площею 2,000 га.
Не погоджуючись із рішенням суду,третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5, подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на те, що оскаржуване рішення прийняте за неповного зясування обставин справи, з порушенням норм матеріального права, просить скасувати його та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обгрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, вказує, що судом не надано оцінки тій обставині, що земельна ділянка яку бажає отримати у власність позивач знаходиться в масиві , який було розділено між працівниками соціальної сфери села та пенсіонерами з їх числа згідно рішення сесії Великобережицької сільської ради № 114 від 07.03.2001 року. До таких осіб належить і апелянт. Апелянт вважає, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в межах масиву, ділянка якого надана йому в користування прямо, безпосередньо порушує його права. Вказує, що реалізація ним права на приватизацію, в порядку ст.118, 122 Земельного кодексу України, вимагає значних фінансових витрат, що з огляду на його матеріальне становище не може собі дозволити. Крім цього апелянт стверджує, що понад 15 років користується земельною ділянкою, а відтак має переважне право на оформлення такої.
Апелянт повідомлявся судом про час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не зявився та явки представника теж не забезпечив, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без його участі.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та просить залишити його без змін.
Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повідомлялося судом про час та місце розгляду справи, однак явки представника в судове засідання не забезпечило, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без його участі.
Третя особа Великобережецька сільська рада згідно поданого клопотання просила розгляд справи проводити без участі її представника.
Третя особа ОСОБА_4 Захаровичповідомлялося судом про час та місце розгляду справи, однак явки представника в судове засідання не забезпечило, що відповідно до ч.2 ст.313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без його участі.
Заслухавши суддю-доповідача та представник позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягаєдо часткового задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи 09 лютого 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 1,8 га, яка розташована на території Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області, безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності. До даної заяви позивачкою додано копію паспорта, копію картки фізичної особи платника податків, ситуаційну схему розміщення земельної ділянки та довідку з державної статистичної звітності (форми №6-зем).
Листом №Г-1144/0-341/6-17 від 13.03.2017 року "Щодо розгляду клопотання про прийняття наказу" Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області позивача повідомило про те, що за інформацією з ДЗК наданою відділом Держгеокадастру у Кременецькому районі від 10.02.2017 року №22-1910-99.61-264/2-17 масив, в якому знаходиться зазначена в клопотанні ділянка, належить до особистих селянських господарств, тобто знаходяться в користуванні громадян за раніше наданим рішенням, крім того, згідно листа Великобережецької сільської ради від 17.02.2017 року №02-13/145 вказаний масив розданий працівникам соціальної сфери згідно рішення сесії сільської ради №114 від 07.03.2011 року, в зв'язку із чим відмовлено у задоволенні клопотання .
Проте, 15 червня 2017 року ОСОБА_3 повторно звернулася з аналогічною заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та листом №Г-6187/0-2462/6-17 від 18.07.2017 року "Щодо розгляду клопотання про прийняття наказу" Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно відмовило позивачці із аналогічних підстав.
Не погодившись із даною відмовою, позивач звернулася до суду із відповідним позовом.
Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частин 1, 2, пункту "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Пунктом ч.3 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Тернопільської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.
Відповідно до частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Вказана норма кореспондується із положеннями ч.3 ст.123 Земельного кодексу України.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області від 07 березня 2001 року №114 "Про надання у користування земельних ділянок працівникам соціальної сфери села та пенсіонерам з їх числа" вирішено розділити земельну ділянку площею 14,68 га між працівниками соціальної сфери села та пенсіонерами з їх числа відповідно з додатком №1.
Проте судом першої інстанції встановлено, що додаток №1 зазначеного рішення у сільській раді відсутній, тобто відсутня можливість встановити коло осіб, яких це рішення стосувалося, жодних дій по його відновленню сільською радою не вчинялося.
Разом з тим, ч. 5 ст. 7 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року (чинного на час прийняття рішення) у постійне користування земля надавалася Радами народних депутатів із земель, що перебували у державній власності громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.
Статтею 22 цього Кодексу передбачалося, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, заборонялося.
Відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчувалося державними актами, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відтак колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з листа Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області від 16.06.2017 року № 02-12/591 слідує, що до використання земельних ділянок працівники соціальної сфери села приступили частково, а на даний час не використовують зовсім (а.с. 14).
Крім цього судом першої інстанції було встановлено, що межі земельних ділянок, наданих мешканцям села відповідно до рішення сільської ради від 07 березня 2001 року №114, не визначалися, державні акти на право користування земельними ділянками, особами, що були вказані у додатку до рішення не отримувалися, право користування не реєструвалося, плата за землю не вносилась.
Таким чином колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що рішення Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області від 07 березня 2001 року №114 не було виконано громадянами, яких воно стосувалося, а право постійного користування земельними ділянками у цих громадян не виникло.
З врахуванням викладеного суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що у Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області не було підстав відносити земельну ділянку площею 14,68 га. до особистих підсобних господарств громадян, та, відповідно, повідомляти про це відповідача.
Разом з тим колегія суддів зазначає, що Земельний кодекс України не встановлює жодних обмежень щодо надання дозволів на складання проектів землеустрою, крім випадків визначених положенням п.7 ст.118 Земельного кодексу України (невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку).
Також і в листі Державного агентства земельних ресурсів України від 14.10.2013 р. N 22-28-0.17-17842/2-13 зазначено, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Тобто, наявність рішень (розпорядження) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності не є підставою для відмови іншій особі, у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування.
Враховуючи те, що підставою для відмови позивачу в наданні дозволу на складання проекту землеустрою став лист Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області про те, що землі площею 14,68 га віднесено до особистих підсобних господарств громадян, що не відповідає підставі викладеній в ст.118 Земельного кодексу України,то дії відповідача щодо відмови ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землустрою на відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності, що знаходяться на території Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області, орієнтовною площею 2, 000 га. з підстав, викладених у листі № Г-6187/0-2462/6-17 від 18.07.2017 року слід визнати протиправними, так як дана вимога залишилась поза увагою суду першої інстанції.
Доводи апелянта, щодо порушення його права на користування земельною ділянкою є безпідставними, оскільки як встановлено судом у нього відсутні правовстановлюючі документи на право користування відповідною земельною ділянкою.
Посилання апелянта в заяві від 27.06.2018 року на необхідність закриття провадження у справі, з підстав, що в даній справі є приватно-правові відносини є безпідставним, оскільки судом встановлено, що право власності на спірних 2,0 га землі не оформлене за жодною особою, що підтверджується також наявністю даного спору позивача із ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області.
Статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначені, зокрема, підстави для зміни судового рішення.
Відповідно до частини 4 статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Оскільки судом першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваного рішення не зазначено про визнання протиправними дій відповідача то колегія суддів прийшла до висновку, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 року, в резолютивній його частині, слід змінити, виклавши таку в наступній редакції: 1) Визнати дії Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землустрою на відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності, що знаходяться на території Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області, орієнтовною площею 2, 000 га. з підстав, викладених у листі № Г-6187/0-2462/6-17 від 18.07.2017 року протиправними; 2) Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 15.06.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності, що знаходяться на території Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області, орієнтовною площею 2,000 га. В решті рішення суду залишити без змін.
Керуючись статтями 308, 315, 317, 321,322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Тернопільськогоокружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 рокув справі № 819/17/18 змінити в резолютивній його частині виклавши таку в наступній редакції:
1) Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області щодо відмови у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землустрою на відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності, що знаходяться на території Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області, орієнтовною площею 2, 000 га. з підстав, викладених у листі № Г-6187/0-2462/6-17 від 18.07.2017 року;
2) Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 15.06.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності, що знаходяться на території Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області, орієнтовною площею 2,000 га.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді О. І. Довга
В. П. Сапіга
Повне судове рішення складено 27.08.2018р.