21 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/4818/18
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Шинкар Т.І,
з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 травня 2018 у справі № 303/6668/17 року (прийняте о 16:54 год., у м. Мукачеве Закарпатської області, суддя Куцкір Ю.Ю., повний текст складений 15 травня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Мукачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, третя особа без самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - Аварійно-рятувальний загін спеціалізованого призначення Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
22 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому з врахуванням заяви про збільшення позовних від 03 січня 2018 року (а.с. 42) просив зобов'язати Мукачівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області при призначенні пенсії зарахувати йому - ОСОБА_1 трудовий стаж у Річковому координаційному аварійно-рятувальному центрі у м. Івано-Франківську Міністерства надзвичайних ситуацій України за період з грудня 2008 року по жовтень 2011 року та пільговий стаж роботи - період проходження військової служби з 26 травня 1986 року по 20 травня 1989 року.
Рішенням від 10 травня 2018 року Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області позовні вимоги задовольнив частково та ухвалив: ,,Зобов'язати Мукачівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області зарахувати ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, трудовий стаж у Річковому координаційному аварійно-рятувальному центрі у м. Івано-Франківську Міністерства надзвичайний ситуацій України за періоди роботи з грудня 2008 року по жовтень 2011 року".
В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив йому у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи період проходження строкової військової служби.
Так, суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин положення ч.4 ст. 24 Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка передбачає, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах передбачених законодавством, що діяло раніше.
На період проходження ним служби діяла постанова Ради міністрів СССР від 03.08.1972 р. № 590 ,,Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій", підпункт ,,К" пункту 109 якої передбачав, що служба у складі Збройних Сил СРСР та перебування в складі партизанських загонів; служба в органах міліції; перебування військовослужбовця в полоні зараховується до стажу роботи у визначеному порядку. При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по віку та інвалідності періоди, зазначені в підпункті ,,к" прирівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії, або до роботи, яка передувала вказаному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.
За таких обставин, позивач вважає, що період проходження строкової військової служби підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вказаної вимоги та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Мукачівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області подало відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
При цьому відповідач зазначає, що із наданих позивачем доказів не вбачаються підстави, які б давали право позивачу на зарахування до пільгового стажу періоду проходження строкової військової служби.
Позивач в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому в силу приписів ч.2 ст. 313 КАС України дана обставина не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що рішенням комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Закарпатській області за №7 від 20.07.2017 року було підтверджено ОСОБА_1 період роботи на Ужгородській міській рятувальній станції водолазом з 12.06.1982 року по 02.03.1992 року (всього пільгового стажу 827 годин 6 хвилин) як такий, характер роботи за який відповідає умовам та показникам, передбаченим позицією 12100000-11465 розділу ХХІІІ. Загальні професії Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад та показників, затвердженого постановою №162 від 11.03.1994 року, і при виконанні вимог щодо віку та стажу пункту а) статті 13 Закону України ,,Про пенсійне забезпечення" дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (а.с. а.с. 7).
Згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 01.12.2008 року прийнятий за переведенням з Закарпатського ЗЗПГ ДСВАГС на посаду водолаза аварійно-рятувальної водолазної станції №2 (а.с. 11).
Відповідно до довідки №116/4 від 23.03.2017 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Мукачівському ОМВК і по обліковим даним значиться, що проходив військову службу в період з 26.05.1986 року по 20.05.1989 року (а.с. 13).
У Довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за №01-1980/01 від 18.02.2015 року зазначено, що ОСОБА_1 працював повний робочий день в Річковому координаційному аварійно-рятувальному центрі у м. Івано-Франківську і за період з 01.12.2008 року по 31.10.2011 року виконував водолазні, аварійно-рятувальні, пошуково-рятувальні роботи на водних об'єктах на посаді водолаза І-ІІ розділ ХХІІІ підрозділ РКАРЦ у м. Івано-Франківську, код КП 23-2, підстава накази РКАРЦ у м. Івано-Франківську від 01.12.2008 року №64-ос, від 28.10.2011 №57-ос, від 30.12.2009 №7-орг, від 12.02.2010 №25-орг, протокол комісії РКАРЦ у м. Івано-Франківську по проведення атестації робочих місць, за період з 01.12.2008 по 31.10.2011, всього 02 роки 11 місяців (а.с. 14-18).
Згідно Розрахунку стажу ОСОБА_1, здійсненого Мукачівським об'єднаним УПФУ, позивач останній в період з 01.09.1982 року по 11.02.1986 року навчався, з 26.05.1986 року по 20.05.1989 року проходив військову службу та з 12.06.1989 року працював на посаді водолаза (а.с. 46).
У зазначеному розрахунку стажу позивача, листі Мукачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (а.с. 45), заяві позивача про збільшення позовних вимог (а.с. 42) вказано, що ОСОБА_1 працював на посаді водолаза на Ужгородській міській рятувальній станції саме з 12.06.1989 року по 02.03.1992 року.
Таким чином, колегія суддів визнає помилковою датою роботи позивача водолазом - 12.06.1982 року, яка вказана в рішенням комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Закарпатській області за №7 від 20.07.2017 року ( а.с. 8), оскільки на той час позивачу виповнилось лише 15 років 1 місяць та 22 дні.
Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача зарахувати позивачу трудовий стаж у Річковому координаційному аварійно-рятувальному центрі у м. Івано-Франківську Міністерства надзвичайний ситуацій України за періоди роботи з грудня 2008 року по жовтень 2011 року.
Рішення суду першої інстанції в цій частині вирішення позовних вимог сторони не оскаржили, а тому в силу приписів ч.1 ст. 308 КАС України, якою визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а тому колегія суддів не переглядає рішення суду першої інстанції у вказаній частині позовних вимог.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зарахування до пільгового стажу періоду проходження строкової військової служби, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази не містять підстав, які б свідчили про обґрунтованість цих позовних вимог.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.
Так, відповідно до частини 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до абз. 2 частини 1 статті 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII ,,Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України ,,Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України ,,Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України ,,Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України ,,Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Виходячи зі змісту наведених нормативно-правових актів, колегія суддів дійшла висновку, що зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби можливе лише у випадку коли особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
З матеріалів справи та відзиву на апеляційну скаргу колегія суддів вбачає, що позивач ОСОБА_1 у період з 1982 року до 11 лютого 1986 року навчався у Закарпатському лісотехнічному технікумі за спеціальністю ,,будівництво і експлуатація лісових доріг" та йому була присвоєна кваліфікація ,,техніка будівельника". У період з 21.03.1986 року по 06.05.1986 року ОСОБА_1 працював в Ужгородському Лісокомбінаті. З 26.05.1986 року по 20.05.1989 року позивач проходив строкову військову службу.
Оскільки на час призову на строкову військову службу позивач не навчався за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, не працював за професією та не займав посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зарахування до пільгового стажу часу проходження строкової військової служби.
Відповідно до підпункту ,,К" пункту 109 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради міністрів СССР від 03.08.1972 р. № 590, крім роботи в якості робітника чи службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба у складі Збройних Сил СРСР та перебування в партизанських загонах; служба у військах та органах ВЧК, ОГПУ, НКВД, НКДБ, МДБ, Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік, служба в органах міліції.
При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по віку та інвалідності періоди, зазначені в підпункті ,,к" прирівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії, або до роботи, яка передувала вказаному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.
Таким чином, посилання позивача на постанову Ради міністрів СССР від 03.08.1972 р. № 590 ,, Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій" колегія суддів визнає безпідставним, оскільки відповідно до пункту 109 вказаної постанови служба у складі Збройних Сил СРСР зараховувалась до загального стажу роботи.
Крім того, статтею 100 Закону України Закон від 05.11.1991 № 1788-XII ,,Про пенсійне забезпечення", який набрав чинності 17.12.1991 року, визначено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що визначений постановою Ради міністрів СССР від 03.08.1972 р. № 590 порядок зарахування строку проходження служби у складі Збройних Сил СРСР до пільгового стажу проводився у випадку коли на день введення в дію Закону № 1788-XII особа мала повний стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.
В подальшому застосуванню підлягають норми українського законодавства, зокрема, приписи частини 1 статті 8 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII ,,Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який має вищу юридичну силу ніж постанова Ради Міністрів СРСР.
Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 травня 2018 у справі № 303/6668/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді Л.Я. Гудим
Т.І. Шинкар
Постанова в повному обсязі складена 27 серпня 2018 року.