Справа № 760/7030/17-ц Головуючий у 1-й інст. - Шереметьєва Л.А.
№ апеляційного провадження 22-ц/796/5517/2018 Доповідач - Рубан С.М.
21 серпня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.
при секретарі Клець О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 квітня 2018 року та на додаткове рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 травня 2018 року, ухвалені у складі судді Шереметьєвої Л.А. в приміщенні Солом'янського районного суду м. Києва у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП,-
У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 23 739,43 грн. матеріальної шкоди, завданої йому пошкодженням транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце з вини відповідача та 2 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Посилається на те, що 12 жовтня 2016 року на перехресті вулиць Кіквідзе та Саперно-Слобідської у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу марки «Volkswagen Passat» , д.н.з. НОМЕР_1, що належить йому на праві власності та під його керуванням, та автомобіля марки «BMW 5250», д.н.з.НОМЕР_7, належного відповідачу.
Оскільки відповідач на місці ДТП визнав свою вину, вони обидва мали діючі страхові поліси цивільно-правової відповідальності, травмованих при дорожньо-транспортній пригоді не було, сторони дійшли згоди про складання європротоколу, в якому були зафіксовані обставини ДТП.
Згідно з Полісом № АЕ/9373079 терміном дії з 27 серпня 2016 року по 26 серпня 2017 року цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника наземного транспортного засобу, була застрахована в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», з визначеним розміром страхового відшкодування за шкоду, завдану майну в розмірі 50 000 грн. та франшизою - 1 000 грн.
Відповідно до звіту № 221-16 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 від 02 листопада 2016 року, вартість відновлювального ремонту його автомобіля становить 35 591,79 грн., а вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - 13 434,99 грн.
11 листопада 2016 року ОСОБА_2 звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, в якій зазначив, що франшизу в розмірі 1 000 грн. він отримав від відповідача.
15 лютого 2017 року страховиком ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було прийнято рішення про виплату йому страхового відшкодування в розмірі 10 852, 36 грн.
Вказана сума була виплачена позивачу 02 березня 2017 року, тобто не відшкодованою є сума 23 739,43 грн., яка повинна бути стягнута з відповідача.
Крім того, позивач зазначає, що внаслідок неправомірних дій відповідача він зазнав моральних страждань. Його автомобіль не відновлений до цього часу, позивач знаходиться у стані постійного стресу у зв'язку з відмовою відповідача відшкодувати суму завданих збитків.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 16 квітня 2018 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП - задоволений частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 23 140,48 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 2 000 грн. моральної шкоди та 640 грн. судового збору.
В решті позову відмовлено.
Додатковим рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 08 травня 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3171,60 грн. витрат на правову допомогу.
Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на їх незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, а також скасувати додаткове рішення суду в повному обсязі.
Посилається на те, що суд порушив вимоги процесуального закону щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи. Судом не з'ясовано обставин наявності у позивача права власності чи розпорядження транспортним засобом з державним номерним знаком НОМЕР_4 та достатність підстав вважати, що ОСОБА_2 може бути позивачем у даній справі. Зазначає, що позивач підтвердив отримання від страхової компанії певної суми коштів, проте приховав той факт, що розмір отриманої суми ним погоджено. Враховуючи згоду на отримання виплати у попередньо оговореному зі страховою компанією розмірі позивач визнав відсутність претензій, як до страхової компанії, так і до інших осіб, включаючи відповідача. Крім того, наданий позивачем звіт про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 від 02 листопада 2016 року № 221-16 виготовлено без дотримання нормативних вимог, з невірним визначенням вихідних даних та зазначенням робіт, що не відносяться до відновлювальних, тому не може вважатись належним доказом розміру спричинених збитків. В матеріалах справи відсутнє рішення, яке б підтвердило наявність будь - чиєї вини у ДТП, яка сталась 12.10.2016 року, тому суд дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог. Щодо додаткового рішення зазначає, що суд як на підставу обґрунтування розміру стягуваної суми на правову допомогу помилково послався на Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», який втратив чинність 15.12.2017 року. Крім того, при здійсненні розрахунку в додатковому рішенні помилково зазначено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2017 року в розмірі 1762 грн. Також, зазначивши, що правова допомога позивачеві надавалась 4,5 годин, суд жодним чином не обґрунтував якими доказами він керувався та чи були надані позивачем чи представником позивача належні розрахунки витраченого адвокатом часу.
Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно - територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.
В судовому засіданні відповідач підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Представник позивача проти апеляційної скарги заперечила.
Посилається на те, що право власності позивача ОСОБА_2 на автомобіль підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8, копія якого була долучена до матеріалів справи у складі Звіту № 221-16 від 02.11.2016 року. Щодо отриманого позивачем розміру страхового відшкодування зазначила, що отримавши страхове відшкодування від страховика, навіть у тому розмірі, що не перевищує ліміту відповідальності страховика, потерпілий має право на отримання решти шкоди, що не покрита страховиком, безпосередньо від заподіювача шкоди. Тому судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у залученні до участі у справі ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», оскільки будь - яких спірних питань між позивачем та страховиком наразі не існує. В обґрунтування розміру заявленої матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП автомобілю позивача до суду було надано Звіт № 221-16 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу VW Passat д.н.НОМЕР_1, складений 02.11.2016 року суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 Заперечень щодо вказаного Звіту та клопотання про призначення судової експертизи відповідач не заявляв, інших доказів на спростування заявленого розміру шкоди не надав. Крім того, в добровільно складеному водіями повідомленні про ДТП від 12.10.2016 року ОСОБА_1 власноручно в п.14 написав «свою вину у ДТП визнаю», тому вказане повідомлення про ДТП (європротокол) є достатнім доказом вини відповідача у даній ДТП. Щодо додаткового рішення зазначила, що воно повністю відповідає вимогам процесуального закону, суд стягнув з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 171,60 грн., вважаючи приведений адвокатом розрахунок в 4,5 год. співмірним із складністю справи. При цьому застосував Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» в редакції, що на теперішній час є нечинною, проте була діюча на момент вчинення окремих процесуальних дій до 15.12.2017 року.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішень суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 23 739,43 грн. матеріальної шкоди, завданої йому пошкодженням транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце з вини відповідача та 2 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Посилається на те, що 12 жовтня 2016 року на перехресті вулиць Кіквідзе та Саперно-Слобідської у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу марки «Volkswagen Passat» , д.н.з. НОМЕР_1, що належить йому на праві власності та під його керуванням, та автомобіля марки «BMW 5250», д.н.з.НОМЕР_7, належного відповідачу.
Оскільки відповідач на місці ДТП визнав свою вину, вони обидва мали діючі страхові поліси цивільно-правової відповідальності, травмованих при дорожньо-транспортній пригоді не було, сторони дійшли згоди про складання європротоколу, в якому були зафіксовані обставини ДТП.
Згідно з Полісом № АЕ/9373079 терміном дії з 27 серпня 2016 року по 26 серпня 2017 року цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника наземного транспортного засобу, була застрахована в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», з визначеним розміром страхового відшкодування за шкоду, завдану майну в розмірі 50 000 грн. та франшизою - 1 000 грн.
Відповідно до звіту № 221-16 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 від 02 листопада 2016 року, вартість відновлювального ремонту його автомобіля становить 35 591,79 грн., а вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - 13 434,99 грн.
11 листопада 2016 року ОСОБА_2 звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, в якій зазначив, що франшизу в розмірі 1 000 грн. він отримав від відповідача.
15 лютого 2017 року страховиком ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було прийнято рішення про виплату йому страхового відшкодування в розмірі 10 852, 36 грн.
Вказана сума була виплачена позивачу 02 березня 2017 року, тобто не відшкодованою є сума 23 739,43 грн., яка повинна бути стягнута з відповідача.
Крім того, позивач зазначає, що внаслідок неправомірних дій відповідача він зазнав моральних страждань. Його автомобіль не відновлений до цього часу, позивач знаходиться у стані постійного стресу у зв'язку з відмовою відповідача відшкодувати суму завданих збитків.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач на місці ДТП свою вину визнав, сторони мали діючі страхові поліси цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, травмованих при дорожньо-транспортній пригоді не було, в зв'язку з чим працівники патрульної поліції на місце ДТП сторонами не викликалися, і на місці ДТП ними було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол).
Цивільно - правова відповідальність ОСОБА_1 була забезпечена у ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» згідно з Полісом №АЕ/9373079, строком дії з 27 серпня 2016 року по 26 серпня 2017 року з встановленим лімітом відповідальності у розмірі 50 000 грн. та франшизою в розмірі 1 000 грн.
Листом від 15 лютого 2017 року за вих. №964 страхова компанія повідомила позивача про прийняте рішення та виплату страхового відшкодування в розмірі 10 852, 36 грн., а також додатково повідомлено, що при виплаті страхового відшкодування з вартості запасних частин утримано суму ПДВ.
Зазначена сума страхового відшкодування була перерахована позивачу 15 лютого 2017 року, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача у ПАТ «ПриватБанк».
Із Звіту №221-16 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 від 02 листопада 2016 року, складеного ФОП ОСОБА_5на замовлення позивача, вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого позивачу пошкодженням транспортного засобу, становить 13 434, 99 грн., а вартість відновлювального ремонту - 35 591, 79 грн.
Враховуючи здійснену виплату страхового відшкодування в розмірі 10 852, 36 грн., а також витрати, які позивач має понести для відновлення пошкодженого автомобіля, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 23 140, 48 грн. у відшкодування матеріальної шкоди ( 33 992, 84 грн. - 10 852, 36 грн. = 23 140, 48 грн.).
Крім того, зважаючи на заподіяння вказаною ДТП позивачеві моральних страждань, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 3 171,60 грн. витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до розрахунку гонорару за Договором про надання правової допомоги, укладеного між ОСОБА_2 та його представником ОСОБА_6 загальна вартість послуг, наданих адвокатом становить 5 760 грн., час витрачений на вчинення процесуальних дій становить 4,5 години. Згідно з квитанцією № 25 від 20 березня 2017 року позивачем сплачено 5000 грн. за надання правової допомоги. При здійсненні розрахунку судом застосовано Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» та визначено розмір компенсації за годину роботи -704,80 грн. (40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2017 року -1762 грн.).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 23 140,48 грн., моральної шкоди у розмірі 2000 грн. та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.
Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Судом встановлено, що 12 жовтня 2016 року на перехресті вулиць Кіквідзе-Саперно-Слобідської в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням позивача, який належить йому на праві власності, та автомобіля марки «BMW 5250», д.н.з. НОМЕР_7, під керуванням відповідача.
Європротокол - спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, який заповнюється водіями-учасниками ДТП на місці аварії, потім надається страховику та стає підставою для виплати страхового відшкодування потерпілим. Європротокол може заповнюватися як в паперовому вигляді, на спеціальному бланку, так і в електронній формі, з використанням системи «Електронний Європротокол».
Таким чином, європротокол - це спрощена форма оформлення ДТП його учасниками без виклику патрульної поліції.
Судом встановлено, та не заперечувалось сторонами, що останні погодили між собою зазначену обставину, патрульну поліцію не викликали, самостійно заповнили бланк европротоколу.
Крім того, в європротоколі відповідач власноручно зазначив про свою вину у вчиненні ДТП.
Таким чином, відповідач на місці ДТП свою вину визнав, сторони мали діючі страхові поліси цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, травмованих при дорожньо-транспортній пригоді не було, в зв'язку з чим працівники патрульної поліції на місце ДТП сторонами не викликалися, і на місці ДТП ними було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Встановлено, що цивільно - правова відповідальність ОСОБА_1 була забезпечена у ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» згідно з Полісом №АЕ/9373079, строком дії з 27 серпня 2016 року по 26 серпня 2017 року з встановленим лімітом відповідальності у розмірі 50 000 грн. та франшизою в розмірі 1 000 грн.
11 листопада 2016 року ОСОБА_7 звернувся до ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок ДТП, та зазначив, що передбачену Полісом франшизу в розмірі 1 000 грн. він отримав від відповідача.
Дані обставини, а саме виплату позивачу франшизи на місці ДТП відповідач у судовому засіданні в суді першої та апеляційної інстанцій не спростовував.
Листом від 15 лютого 2017 року за вих. №964 страхова компанія повідомила позивача про прийняте рішення та виплату страхового відшкодування в розмірі 10 852, 36 грн., а також додатково повідомлено, що при виплаті страхового відшкодування з вартості запасних частин утримано суму ПДВ.
Зазначена сума страхового відшкодування була перерахована позивачу 15 лютого 2017 року, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача у ПАТ «ПриватБанк».
Із Звіту №221-16 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 від 02 листопада 2016 року, складеного ФОП ОСОБА_5 на замовлення позивача, вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого позивачу пошкодженням транспортного засобу, становить 13 434, 99 грн., а вартість відновлювального ремонту - 35 591, 79 грн.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідност.29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідност. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.
Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Позивач у суді першої інстанції пояснив, і це підтверджується рахунком офіційного дилера автомобілів марки «Volkswagen» - ТОВ »Алтант-М Лепсе» № 2310222539-1 від 20 жовтня 2016 року, що вартість відновлювального ремонту його автомобіля складає 33 992, 84 гр. без ПДВ.та зазначив, що до цього часу його автомобіль не відновлений у зв'язку з відсутністю коштів та відмовою відповідача від відшкодування завданих збитків.
Вказане підтвердив представник позивача в апеляційному суді.
Враховуючи вимоги ст.ст.998, 22 ЦК України, виплату страхового відшкодування в розмірі 10 852, 36 грн., а також витрати, які позивач має понести для відновлення пошкодженого автомобіля, суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 23 140, 48 грн. у відшкодування матеріальної шкоди ( 33 992, 84 грн. - 10 852, 36 грн. = 23 140, 48 грн.).
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової)шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно п.5 даної постанови Пленуму обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Враховуючиобставини порушення прав позивача, виходячи з засад розумності та справедливості, суддійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у ОСОБА_2 права власності, розпорядження та керування транспортним засобом «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки право власності ОСОБА_2 на транспортний засіб «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8, копія якого наявна в матеріалах справи.
Доводи апеляційної скарги, що позивач відмовився від оформлення ДТП за участю співробітників міліції, оскільки його автомобіль перебував у розшуку, колегія суддів не приймає до уваги, враховуючи, що оформлення повідомлення про ДТП без виклику поліції є добровільним рішенням обох водіїв. Крім того, з клопотанням про витребування будь - яких доказів з приводу перебування автомобіля позивача у розшуку відповідач до суду не звертався.
Твердження відповідача, що суд першої інстанції безпідставно не залучив до участі у справі ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», від якого позивач отримав погоджену суму коштів, тим самим визнавши відсутність претензій, як до страхової компанії, так і до відповідача, колегія суддів оцінює критично, оскільки як пояснив відповідач апеляційному суду з відповідним клопотанням до суду першої інстанції він не звертався.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-725цс16 право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно - правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.
Таким чином, потерпілий обирає спосіб та порядок відшкодування завданої йому шкоди самостійно та на власний розсуд. Отримавши страхове відшкодування від страховика, навіть в тому розмірі, що не перевищує ліміту відповідальності страховика, потерпілий має право на отримання решти коштів на відшкодування шкоди, що не покрита страховиком, безпосередньо від заподіювача шкоди, що також узгоджується з положеннями ст.1194 ЦК України.
В обгрунтування розміру заявленої матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП автомобілю позивача до суду було надано Звіт №221-16 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу VW Passat д.н.з. НОМЕР_4, складений 02.11.2016 року суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 (сертифікат НОМЕР_9 від 18.04.2014 року Фонду Держмайна України). Акт технічного обстеження із детальним описом виявлених пошкоджень складений оцінювачем 20.10.2016 року, тобто через 8 днів після ДТП, що є розумним строком для фіксування пошкоджень автомобіля. Крім того, в повідомленні про дорожньо - транспортну пригоду, складеному обома водіями на місці пригоди, окремо було відзначено, що автомобіль позивача отримав пошкодження заднього бамперу. Усі перелічені в калькуляції роботи є необхідними і достатніми для приведення автомобіля у стан, що передував його пошкодженню з вини відповідача. Будь-яких заперечень щодо Звіту відповідач в суді першої інстанції не оголошував, клопотання про призначення судової експертизи не заявляв, інших доказів на спростування заявленого розміру шкоди не надав, тому колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо непогодження із Звітом про оцінку вартості матеріального збитку.
Доводи апеляційної скарги, що Рахунок №2310222539-1 від 20.10.2016 року не може вважатися належним доказом для визначення розміру збитків, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки приймаючи рахунок як доказ, суд першої інстанції врахував його зміст не як документу фіскального характеру, а як доказ реальних витрат, які позивач має понести задля приведення свого автомобіля у первинний стан до пошкодження. Дійсність рахунку протягом 2-х банківських днів жодним чином не спростовує той перелік робіт і матеріалів, які необхідно провести (придбати) задля ремонту автомобіля. Представник позивача пояснила, що рахунок не був оплачений позивачем, оскільки він не мав на це коштів, а відповідач відмовився добровільно відшкодувати спричинену шкоду.
Згідно з приписами ст.33.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
Доводи апеляційної скарги, що вина у вчиненні ДТП може бути встановлена лише постановою суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності, колегія суддів не приймає до уваги.
Як вбачається, в добровільно складеному водіями повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду від 12.10.2016 року відповідач ОСОБА_1 власноруч в п. 14 написав: «свою вину в ДТП визнаю».
Зазначене повідомлення про ДТП (європротокол) є достатнім доказом вини відповідача в дорожньо-транспортній пригоді, що відбулась 12.10.2016 року, оскільки обравши добровільне фіксування обставин ДТП, визнавши свою провину, ОСОБА_1 таким чином сам підтвердив свою вину у вчиненні вказаної ДТП.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у адвоката ОСОБА_6 належних документів на представництво інтересів позивача у суді, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки всі необхідні документи, передбачені положеннями ЦПК України та Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», які підтверджують повноваження адвоката ОСОБА_6 представляти інтереси ОСОБА_2 в суді наявні в матеріалах справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.
Оскільки рішення суду від 16 квітня 2018 року ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Проте, колегія суддів не в повній мірі погоджується з розміром витрат на правову допомогу, стягнуту додатковим рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 08 травня 2018 року.
Визначаючи розмір витрат на правову допомогу, суд першої інстанції послався на Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016 року.
Однак, вказаний Закон втратив чинність на підставі Закону № 2147- VIII від 03.10.2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який в свою чергу набрав чинності 15.12.2017 року.
Таким чином, з 15.12.2017 року розрахунок витрат на правову допомогу здійснюється на підставі положень ЦПК України.
Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказівтощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів ОСОБА_2 в суді готувалось та здійснювалось адвокатом ОСОБА_6 відповідно до Договору №20-17/Ц про надання правової допомоги від 20 березня 2017 року (а.с.71-73).
Відповідно до поданого розрахунку гонорару за вказаним Договором загальна вартість послуг, наданих адвокатом становить 5 760 грн. (а.с.74-75).
Згідно з квитанцією № 25 від 20 березня 2017 року ОСОБА_2 було сплачено 5000 грн. за надання правової допомоги у вказаній справі (а.с.76).
У вказаному розрахунку гонорару адвоката зазначені процесуальні дії:
- ознайомлення з матеріалами справи, усне консультування;
- складання позовної заяви;
- представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства у справі (два судових засідання - 11.07.2017 року та 19.09.2017 року).
Відповідно до п.3.1 Договору №20-17/Ц про надання правової допомоги від 20 березня 2017 року, за надання правової допомоги, передбаченої п.1.1 цього Договору, Клієнт сплачує Адвокату гонорар (винагороду), виходячи з таких тарифів:
- складання позовної заяви - 800 грн.;
- участь у судовому засіданні, в тому числі у разі, якщо воно не відбулось не з вини Адвоката, - 500 грн. за кожне судове засідання;
- ознайомлення з матеріалами цивільної справи як в приміщенні суду, так і з матеріалами, наданими Клієнтом, - 500 грн.;
- витребування документів шляхом спрямування адвокатського запиту - 500 грн. за кожний адвокатський запит.
Враховуючи умови договору про надання правової допомоги та процесуальні дії зазначені у розрахунку, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2300 грн. (ознайомлення з матеріалами справи, усне консультування - 500 грн. + складання позовної заяви - 800 грн. + представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства у справі - 1000 грн. (500 грн. х 2).
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що додаткове рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 травня 2018 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу в розмірі 2300 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 квітня 2018 року - залишити без змін.
Додаткове рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 травня 2018 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_5) на користь ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_6) 2300 грн. витрат на правову допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення.
Повний текст постанови складено 27 серпня 2018 року.
Головуючий Рубан С.М.
Судді Желепа О.В.
Іванченко М.М.