Ухвала
27 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 639/195/18
провадження № 61-42700ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 17 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 26 червня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, Департаменту охорони здоров'я Харківської міської ради про поновлення порушеного права на забезпечення засобами реабілітації медичного призначення та стягнення грошової компенсації,
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду, з урахуванням уточнених позовних вимог, до Харківської міської ради, Департаменту охорони здоров'я Харківської міської ради, та просив поновити його порушене право на отримання соціальної допомоги у вигляді забезпечення виробами медичного призначення (підгузниками) та стягнути з Харківської міської ради на його користь грошову компенсацію в розмірі 65 443,42 грн.
Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 17 квітня 2018 року в задоволенні позовних вимогОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою апеляційного суду Харківської області від 26 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Київського районного суду міста Харкова від 17 квітня 2018 року залишено без змін.
16 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду міста Харкова від 17 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 26 червня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною дев'ятою статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено що з 01 січня 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1762,00 грн.
Предметом спору в даній справі є поновлення порушеного права на отримання соціальної допомоги у вигляді забезпечення виробами медичного призначення (підгузниками) та стягнення грошової компенсації в розмірі 65 443,42 грн.
Справа № 639/195/18 є незначної складності, ціна позову в якій не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто справа є малозначною в силу своїх властивостей та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services
v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від
19 грудня 1997 року).
Вказівка в резолютивній частині постанови апеляційного суду Харківської області від 26 червня 2018 року про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржені судові рішення ухвалені у малозначній справі.
Було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня
2018 року).
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 17 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 26 червня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, Департаменту охорони здоров'я Харківської міської ради про поновлення порушеного права на забезпечення засобами реабілітації медичного призначення та стягнення грошової компенсації.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. П. Курило