Ухвала
14 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 166/375/18-ц
провадження № 61-41384ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Журавель В. І. розглянув касаційну скаргуОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на постанову апеляційного суду Волинської області від 24 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, у якому просила збільшити розмір аліментів, стягнутих рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 24 травня 2009 року із ОСОБА_3 на її користь на утримання дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини всіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дітьми повноліття, а саме: стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 25 квітня 2018 року у складі судді Лозицького С. О. позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини всіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дітьми повноліття. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою апеляційного суду Волинської області від 24 липня 2018 року у складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Карпук А. К., Осіпука В. В., рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 25 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій її представник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд приходить до наступного.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 * 1 762 грн = 176 200 грн).
У пунктах 6, 7 частини першої статті 176 ЦПК України, передбачено, що: у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач ціна позову визначається - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік; у позовах про припинення платежів або видач ціна позову визначається - сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік.
Ціна позову у цій справі становить (50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку * 1 860 грн * 2) * 12 платежів = 22 320 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто справа № 166/375/18-ц є малозначною у силу вимог закону.
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Вказівка в резолютивній частині постанови апеляційного суду Волинської області від 24 липня 2018 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене рішення ухвалене у малозначній справі.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Отже, оскаржуване судове рішення ухвалене у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України,
ухвалив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником ОСОБА_2, на постанову апеляційного суду Волинської області від 24 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів відмовити.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Журавель