Справа №:755/4624/17
Провадження №: 2/755/1346/18
"13" серпня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Арапіної Н.Є.
з секретарем Рудь Н.В.
за участі
позивача ОСОБА_1
представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_4
представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_4
третіх осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 за участю третіх осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7, Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» про відшкодування оплати житлово-комунальних послуг та усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 за участю третіх осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7, Комунального концерну Центр комунального сервісу (Дніпровське відділення) про виселення та стягнення боргу за комунальні послуги та просить виселити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1, стягнути з ОСОБА_4, ? частину грошових коштів, сплачених за надані житлово-комунальні послуги за квартиру АДРЕСА_1 у розмірі 7 444,70 грн. та витрати по сплаті судового збору.
Позивачем уточнено позовні вимоги та остаточно просила про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1, про стягнення з ОСОБА_4 у відшкодування оплати житлово- комунальних послуг у розмірі ? частини, сплачених за квартиру АДРЕСА_1 за період з березня 2014 року по липень 2017 року у розмірі 8 720,13 грн. та витрати по сплаті судового збору.
11 червня 2018 року ухвалою суду прийнято відмову ОСОБА_1 від позову в частині позовних вимог про виселення відповідача ОСОБА_4, провадження у справі закрито в частині вимог про виселення.
Позивач підтримала позовні вимоги. Дала пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Представник позивача ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги. Дала пояснення, аналогічні викладеним у позові. Додатково пояснила, що відповідач ОСОБА_4 стверджує, що його дружина ОСОБА_5 має вільно користуватися однією кімнатою. З цього приводу виникла сварка, викликали поліцію.
Представник позивача ОСОБА_3 підтримав пояснення представника позивача ОСОБА_2
Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав. Пояснив, що комунальні послуги сплачувалися усіма співвласниками на добровільній основі, тому ним також сплачено грошові кошти за житлово-комунальні послуги, що підтверджується відповідними квитанціями.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Представництво інтересів здійснював ОСОБА_4
Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_4 не визнав позовні вимоги. Пояснив, що з відповідачем знаходиться в зареєстрованому шлюбі, однак в спірній квартирі відповідач не зареєстрована та не проживає, в спірній квартирі з"являлась один раз. В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження позовних вимог про виселення відповідача.
Треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7 позов підтримали з підстав, викладених представником позивача.
Представник третьої особи Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Причини неявки не повідомлено.
Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено такі обставини справи та відповідні ним правовідносини.
Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 01 липня 2005 року Дніпровською районною державною адміністрацією квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві приватної спільної сумісної власності позивачу ОСОБА_1, відповідачу ОСОБА_4, третім особам ОСОБА_6, ОСОБА_7 (а.с. 6), які зареєстровані за зазначеною адресою (а.с.7).
Позивач просила про відшкодування оплати житлово-комунальних послуг у розмірі ? частини сплачених коштів у сумі 8 720,13 грн.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано договір про проведення розрахунків за водопостачання та водовідведення за показниками квартирних приладів споживання холодної та гарячої води від 19 лютого 2014 року, договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 07 лютого 2018 року, особові рахунки, рахунки на сплату житлово-комунальних послуг та інших, а саме, за отримані послуги з централізованого опалення, послуги центрального постачання холодної води та водовідведення, гарячого водопостачання та водовідведення, послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, послуги електропостачання, послуги централізованого опалення за період з березня 2014 року по липень 2017 року у сумі 34592,46 грн., довідку про нарахування та сплату по особовому рахунку, акти звіряння розрахунків за електроенергію (а.с. 10-33, 76-90, 147-153).
Відповідач заперечував проти задоволення вимог, зазначив про сплату ним житлово-комунальних послуг у лютому, липня, серпні, вересні, листопаді 2016 року у сумі 3398,19 грн.; у лютому, березні, квітні, травні, червні, липні 2017 року у сумі 1726,68 грн. та у жовтні-листопаді 2017 року у сумі 1693,55 грн., що підтверджує відсутність підстав для стягнення грошових коштів, які сплачені позивачем (а.с.141-143).
На підтвердження заперечень відповідачем надано рахунки на сплату житлово-комунальних послуг та квитанції про сплату коштів (а.с.145). Також у відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_4 посилається на надані позивачем квитанцій, за якими оплата житлово-комунальних послуг здійснена відповідачем ОСОБА_4.(а.с. 26, 29,29 зв., 30, 30 зв., 31 зв.,81 зв., 82, 82 зв., 84 зв., 85, 89, 141-143).
За змістом ст.ст. 319, 322 ЦК України власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.
Судом встановлено, що за період з березня 2014 року по липень 2017 року із загальної суми оплати житлово-комунальних послуг у розмірі 34592,46 грн. відповідачем ОСОБА_4. сплачено у розмірі 6017,62 грн. (а.с. 26, 29,29 зв., 30, 30 зв., 31 зв.,81 зв., 82, 82 зв.,83 зв., 84 зв., 85, 87 зв., 89, 141-143).
Оскільки сума оплати у розмірі 6017,62 грн. підлягає вирахуванню із загальної суми сплати, тому з відповідача ОСОБА_8 підлягає стягненню у відшкодування 1/4 частини оплати житлово- комунальних послуг у сумі 2765, 23 грн.(34592,46 грн. - 6017,62 грн.): 4.
При цьому, суд не бере до уваги оплату відповідачем ОСОБА_4 коштів за житлово-комунальні послуги за період з жовтня по листопад 2017 року у розмірі 1693,55 грн., оскільки цей період не входить в предмет доказування.
Позивач просила про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1.
Підставою для виселення зазначено порушення відповідачем її права власності на зазначене житлове приміщення.
Між сторонами виник житловий спір, тому предметом доказування є відсутність права на житло або інші передбачені ЖК України підстави для позбавлення права на житло.
Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_4 заперечував проти позовних вимог, зазначивши, що з відповідачем знаходиться в зареєстрованому шлюбі, однак в спірній квартирі відповідач не зареєстрована та не проживає,в спірній квартирі з"являлась один раз. В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження позовних вимог про виселення відповідача
Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право користування полягає в тому, що власник має юридично закріплену можливість використовувати корисні якості речі (майна) для себе, здобувати з цього користь, вигоду. Право розпорядження означає юридично забезпечену можливість встановлювати, змінювати, припиняти юридичну долю речі (майна). Право розпорядження закріплює абсолютну владу власника над річчю (майном), яка може виражатися навіть у відчуженні або знищенні речі (майна).
Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Зазначені норми визначають право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Відповідно до ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Відповідно до ч.3 ст.116 цього кодексу, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Відповідно до ч.1,3 ст.156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Згідно п.33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист власності та інших речових прав", застосовуючи положення ст. 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391,396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.
Судом встановлено, що позивач є співвласником квартири АДРЕСА_3 та проживає за цією адресою. Між співвласниками не визначено порядок користування житловим приміщенням. Відповідач ОСОБА_5 не є членом сім'ї позивача, не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з позивачем і ведуть з ним спільне господарство, відповідач і позивач не мають взаємних прав та обов»язків., між позивачем і відповідачем договір найму вказаного житла не укладався.
Зі змісту листа Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві від 16 березня 2017 року на звернення позивача щодо протиправних дій відповідача ОСОБА_4 вбачається, що відповідач ОСОБА_5 перебувала разом з відповідачем ОСОБА_4 у спірній квартирі.
За встановленних обставин, суд вважає, що є реальна небезпека порушення права власності позивача зі сторони відповідача ОСОБА_5 у подальшому.
Спосіб судового захисту порушеного права, обраний позивачем, не суперечить законодавству і може бути застосований судом.
Тому позовні вимоги вимоги про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення підлягають задоволенню повністью: усунути перешкоди у користуванні правом власності ОСОБА_1 шляхом виселення ОСОБА_5 з житлового приміщення, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_4.
При при подачі позовної заяви майнового характеру позивачем сплачено судовий збір в сумі 640 грн. 00 коп., немайнового характеру - 640 грн. 00 коп. (а.с. 4, 5).
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.ст.133, 141 ЦПК України у зв»язку із задоволенням позовних вимог немайнового характеру з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягенню витрати по оплаті судового збору в сумі 640 грн. 00 коп.
У зв'язку з тим, що позовні вимоги майнового характеру задоволено частково, тому з відповідача ОСОБА_4 підлягає стягненню на користь позивача судовий збір майнового характеру, виходячи з такого розрахунку.
Загальна сума задоволених вимог позивача складає в розмірі 7 143 грн. 71 коп. та з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 524 грн. 80 коп.( 7 143,71 х100: 8 720,13 грн. =82%).
Керуючись ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, ст. 41 Конституції України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", ст.ст. 66, 67, ч. 1 ст. 109, 116, 150, 157, 162 ЖК України, ст.ст. 16,316,317, 19, 322,325,391,525,526 ЦК України, п.33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист власності та інших речових прав", ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 за участю третіх осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7, Комунального концерну Центр комунального сервісу (Дніпровське відділення про відшкодування оплати житлово-комунальних послуг та усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення задовольнити частково.
Усунути перешкоди у користуванні правом власності ОСОБА_1 шляхом виселення ОСОБА_5 з житлового приміщення, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_4.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: 02094, АДРЕСА_5, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої за адресою: 02094, АДРЕСА_5, у відшкодування оплати житлово-комунальних послуг у сумі 7 143 (сім тисяч сто сорок три) грн. 71 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: 02094, АДРЕСА_5, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої за адресою: 02094, АДРЕСА_5, витрати по оплаті судового збору в сумі 524 (п'ятсот двадцять чотири) грн. 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_7, м. Київ, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої за адресою: 02094, АДРЕСА_5, витрати по оплаті судового збору в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва або до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 23 серпня 2018 року.
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована за адресою: 02094, АДРЕСА_6.
Відповідач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: 02094, АДРЕСА_5.
Відповідач: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8
Третя особа: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає за адресою: 02094, АДРЕСА_5.
Третя особа: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, проживає за адресою: 02094, АДРЕСА_5.
Третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва», код ЄДРПОУ 38133008, юридична адреса: 02002, вул. Шептицького, 9-г, м. Київ.
Суддя Н.Є.Арапіна