23.08.2018 Справа № 752/12780/18
Справа пр. №2/756/5153/18
ун. №752/12780/18
23 серпня 2018 року м. Київ
Суддя Оболонського районного суду міста Києва Андрейчук Т.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про захист прав споживача та визнання недійсним договору кредиту, -
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 23 серпня 2018 року прийнято до провадження Оболонського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Укрсоцбанк" про захист прав споживача та визнання недійсним договору кредиту, яка була передана за підсудністю Печерським районним судом м. Києва.
02 липня 2018 року позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, яка мотивована тим, що ОСОБА_1 була власником квартири АДРЕСА_1.
Указана квартира за іпотечним договором від 22 серпня 2007 року №013/469-І була передана ОСОБА_1 в іпотеку публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк" для забезпечення виконання позичальником ОСОБА_1 зобов'язань, взятих на себе за договором кредиту від 22 серпня 2007 року №40.29-48/383, укладеним між нею та публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк".
Як стверджувала заявник, банк звернув стягнення на предмет іпотеки, зареєструвавши за собою право власності на квартири АДРЕСА_1.
Покликаючись на допущені при зверненні стягнення на предмет іпотеки порушення, ОСОБА_1 просила суд забезпечити позов шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у том числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії, а також будь-які правочини щодо користування, володіння та розпорядження об'єктом нерухомого майна- квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; заборони ПАТ "Укрсоцбанк" та іншим особам здійснювати будь-які дії щодо виселення зареєстрованих мешканців з об'єкта нерухомого майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також вселення в квартиру інших осіб, змінювати замки та двері; накласти арешт на об'єкт нерухомого майна - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати Оболонський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві внести відомості про забезпечення позову до відповідного державного реєстру.
Дослідивши матеріали справи, суддя вважає, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов може бути забезпечено шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборони вчиняти певні дії (п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).
Ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обгрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обгрунтуванням його необхідності.
Суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (абз. 1 ч. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову").
Види забезпечення позову застосовуються для того щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними з заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним договір кредиту від 22 серпня 2007 року №40.29-48/383, укладений між нею та ПАТ "Укрсоцбанк"; застосувати наслідки недійсності правочину - визнати недійсним договір іпотеки від 22 серпня 2007 року №013/469-І, вчинений сторонами для забезпечення виконання основного зобов'язання.
За положеннями ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Наслідком недійсності кредитного договору є реституція, тобто повернення сторонами такого договору усього, що ними отримано на його виконання.
Відповідно до абз. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний від основного зобов'язання характер і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
За приписами ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним.
Відтак, визнання недійсним кредитного договору є підставою для припинення іпотеки шляхом пред'явлення відповідного позову, а не визнання її недійсною.
Натомість у своєму позові ОСОБА_1 просить застосувати наслідки недійсності договору кредиту від 22 серпня 2007 року №40.29-48/383 - визнати недійсним іпотечний договір від 22 серпня 2007 року №013/469-І, хоча це не є наслідком недійсності кредитного договору.
За таких обставин суд позбавлений можливості пересвідчитись, що між сторонами дійсно виник спір щодо визнання недійсним договору іпотеки та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, або ефективний захист, або поновлення порушених прав ОСОБА_1, за захистом яких вона звернулася до суду.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що позивачем не оспорюються підстави набуття ПАТ "Укрсоцбанк" у власність квартири АДРЕСА_1, нею не наведено належних та допустимих доказів, які б достовірно засвідчували той факт, що ПАТ "Укрсоцбанк" має намір відчужити згаданий об'єкт нерухомості на користь третіх осіб чи вчиняє дії щодо виселення мешканців квартири.
Зважаючи на викладене, підстави для забезпечення позову відсутні.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 149, 151, 153 ЦПК України, суддя, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про захист прав споживача та визнання недійсним договору кредиту - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Т.В. Андрейчук