Справа №755/14089/16-к
1-кс/755/4235/18
м. Київ "13" серпня 2018 р.
Слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі у м. Києві ОСОБА_3 , адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 розглянувши клопотання про накладення арешту у кримінальному провадженні, відомості відносно якого внесені до ЄРДР №32016100040000033 від 06.07.2016 року, -
До суду надійшло клопотання старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_3 про арешт майна в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32016100040000033 від 06.07.2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч. 1 ст.366 КК України.
Клопотання погоджено прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_7 .
Клопотання мотивовано тим, що що головний бухгалтер ТОВ «Господарник» ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_9 , діючи умисно з метою ухилення від сплати податку, розуміючи, що витяг з технічної документації №Ю-27050/2009 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий №8000000000:82:414:0105) датований 2009 роком є недійсним, з метою неправомірного заниження податкових зобов'язань по платі за землю (орендної плати) задля зменшення суми в розмірі 3 233 952, 02 грн., необхідних до сплати в бюджет, склала податкову декларацію ТОВ «Господарник» з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік № 9008168604 у Голосіївському районі м. Києва відобразивши у графі 2.1.7 суму в розмірі 808 488 грн., чим порушила вимоги ст. 286 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (зі зміна та доповненнями). Після чого, ОСОБА_8 з метою ухилення від сплати податку, перебуваючи за адресою знаходження ТОВ «Господарник», на підставі недійсних документів, які містять завідомо неправдиві відомості щодо суми сплати за землю (орендна плата), реалізуючи до кінця свій злочинний умисел спрямований на ухилення від сплати податку підприємством, підписала її шляхом накладення свого електронного цифрового підпису. В подальшому, ОСОБА_8 надала вищеописану декларацію для погодження директору ТОВ «Господарник» ОСОБА_9 , який будучи обізнаний про злочинний умисел ОСОБА_8 та недостовірність даних зазначених у декларації погодив її своїм електронним підписом, тим самим надавши податковим деклараціям обов'язковий реквізит та закінчив її складання, а отже підтвердив достовірність інформації зазначеній в декларації, яка не відповідала дійсності, в результаті чого умисно ухилилась від сплати податку по платі за землю (орендної плати) на загальну суму 3 233 952, 02 грн., що є особливо великим розміром та підтверджено висновком експерта № 01/02-18 від 27.02.18.
Крім того, в ході розслідування кримінального провадження № 32016100040000033 від 06.07.16, встановлено, головний бухгалтер ТОВ «Господарник» (код ЄДРПОУ 30971302) ОСОБА_8 , діючи умисно, склала податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік в порушення вимог ст. 286 Податкового кодексу України, де неправомірно занизила податкові зобов'язання по платі за землю (орендної плати), шляхом використання недійного витягу нормативно грошової оцінки земельної ділянки, у графі 2.1.7 на суму 3 233 952, 02 грн. Після складання, вказана декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, була погоджена електронним підписом директора ТОВ «Господарник» ОСОБА_9 та подані в електронному вигляді до ДПІ у Голосіївському районні ГУ ДФС у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 23, чим внесли завідомо неправдиві відомості до офіційних документів, які в частині не відповідали дійсності.
30.07.2018 ОСОБА_9 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України.
Арешт майна необхідний з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Відповідно до довідки КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» № 062/14 - 8789 ( И-2018), кв. АДРЕСА_1 зареєстрований на праві власності за ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Згідно інформаційно- консультаційного висновку № 01/020818 ймовірна вартість житлової квартири загальної площею 57,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 становить 1 262 585 грн.
В судовому засіданні слідчий підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав зазначених в мотивувальній частині клопотання
Захисники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 заперечували проти задоволення даного клопотання.
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.
Згідно ст.ст. 22, 26 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт на майно накладається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
Згідно із ч. 2. ст. 172 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Так, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно особи слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження причетності цієї особи вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Між тим, слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не привів у ньому достатніх і належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно.
Крім того, попри вимогу п. 5 ч. 2 ст. 171 КПК України що до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання. Однак, заявник долучені до клопотання матеріали жодним чином не завірив. Тим самим, не надав слідчому судді належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у провадженні обставин регламентованих ст. 170 - 171 КПК України.
Тобто, у судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто не містить законних правових підстав для арешту майна, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становить особистий і надмірний тягар для володільця майна, адже однозначно порушує "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
За таких обставин, слідчий суддя враховувати вказану у клопотанні правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відсутні підстави вважати, що майно на яке необхідно накласти арешт відповідає критеріям, зазначеним у статті 171 цього Кодексу, тобто відсутнє обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.
Керуючись ст.ст. 1-29, 113-115, 131-132, 170-173, 309, 369-372, 376 КПК України, -
У задоволенні клопотання слідчого СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі у м. Києві ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості відносно якого внесені до ЄРДР №32016100040000033 про накладення арешту на частину нерухомого майна, загальною площею 54,5 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що на праві власності належить ОСОБА_9 - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутня в судовому засіданні у той же строк з моменту отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя: