Справа №2-а-47/10
20 січня 2010 р. Печерський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Остапчук Т.В.
при секретарі Помозова О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до Управління пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги вказав, що він є пенсіонером, працював на посаді начальника відділу Міністерства економіки України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що бездіяльність відповідача щодо перерахунку пенсії позивача є протиправною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства та рішенням Конституційного Суду України.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково в частині виплати позивачу пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" без обмеження її граничного розміру, починаючи із 08.09.2009 року.
Заперечуючи проти позову, представник відповідача вказав, що Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України" були встановлені обмеження щодо розміру максимальної величини пенсії, що виплачується відповідно до Закону України «Про державну службу».
Відповідно до п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530 установлено, що максимальний розмір пенсії, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про державну службу», Закону України «Про Кабінет Міністрів України» не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком. встановленої згідно з абзацом першим частини першої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, приходить до слідуючого.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію державного службовця.
Відповідно до частини 2 та 5 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, в тому числі стажу державної служби - не менше 10 років. зазначеним особам призначаються пенсії в розмірі 80% суми їх посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії. За кожний повний рік понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
Статтею 37 Закону України «Про державну службу» ( в редакції Закону від 16.01.2003 року) на одержання пенсії державних службовців мають право особи, як досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум її заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. Частиною 5 ст. 37 вказаного Закону закріплено, що за кожен рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
Пунктом 20 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію ч. 2 та ч. 5 ст. 37 (щодо визначення пенсії без обмеження її граничного розміру) Закону України «Про державну службу».
Пунктом 37 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» доповнено статтю 37 Закону України «Про державну службу» та визначено, що максимальний розмір пенсії з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановлених абзацом першим частини першої ст. 28 Закону України «про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною 4 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» внесено, що у 2008 році пенсії, призначені згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показників середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2002-2005 роки, підлягають перерахунку з 01.01.2008 року із урахуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2006 рік, що застосовується для обчислення пенсій.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10рп/2008 року визнано неконституційним обмеження у виплаті пенсій згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Частиною 1 ст. 96 Конституції України закріплено, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня.
Посилання представника відповідача на те, що перерахунок пенсії позивачу було правомірно проведено на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008р. є необґрунтованими.
Статтею 60 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 16.05.2008 року визначено, що пенсійне забезпечення колишніх членів Кабінету Міністрів України здійснюється в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про державну службу".
Таким чином, виплата позивачу пенсії в розмірі 12 мінімальних розмірів пенсії за віком є такою, що суперечить нормам чинного законодавства.
Крім того, суд звертає увагу на те, що постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008р. є підзаконним нормативно-правовим актом та в ієрархії нормативно-правових актів займає нижче місце, ніж закон.
Отже, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру виплат позивачеві відповідач мав застосовувати норми ст. 37 Закону України «Про державну службу».
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
8.09.2009р. Рішенням Конституційного Суду України № 19-рп/2009 визнано таким що не відповідає Конституції України п.10 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності щодо відмови в здійсненні перерахунку пенсії державного службовця.
Разом з тим, відповідно до вимог статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В запереченнях на позов представник відповідача вказав на необхідність застосування судом норм ст.ст. 99-100 КАС України, та вказав, що оскільки позовна заява позивачем була подана до суду 14.12.2009 року, то вимагати захисту свого права він може з 14.12.2009 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду 14.12.2009 року. За таких обставин позивачем порушено строк звернення до адміністративного суду, визначеного Кодексом адміністративного судочинства України, щодо вимог про зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію за період з 22.05.2008 року
Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме: бездіяльність відповідача необхідно визнати протиправною та зобов'язати його здійснити перерахунок пенсії у відповідності до ст. 37 Закону України «Про державну службу» починаючи з з 22.05.2009 року по 08.09.2009 року.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 19, 22, 46 Конституції України, ст. 37 Закону України «Про державну службу», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 № 10-рп/2008, ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 100, 158-163 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо відмови в здійсненні перерахунку пенсії державного службовця з 8.07.2008р. - протиправною.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» за період з 22.05.2009 року по 08.09.2009 року з урахуванням здійснених виплат.
В задоволенні іншої частини заявлених вимог - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Остапчук Т.В.