Іменем України
21 серпня 2018 року
Київ
справа №826/14371/17
адміністративне провадження №К/9901/48940/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,
учасники справи:
представник позивача - адвокат Гуназа Ю.Є.
представники відповідача - Хітько В.М., Павлович Д.М.
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2017 (суддя - Головань О.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 (судді: Коротких А.Ю. (головуючий), Файдюк В.В., Чаку Є.В.) у справі №826/14371/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європетроліум" до Головного управління Державної фіскальної служби Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії та утриматися від вчинення певних дій,
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Європетроліум" (далі - позивач, ТОВ "Європетроліум") звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби Київській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії та утриматися від вчинення певних дій.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно постанови Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2016 у справі №810/5686/15, встановлено виконання позивачем своїх обов'язків зі сплати авансових внесків за платіжним дорученням від 04.09.2015 №3310 на суму 94 386,00 грн, тому позивачу не можуть бути нараховані жодні штрафні санкції, що є результатом незарахування вказаної суми на казначейський рахунок. Позивачем не порушено терміни перерахування до бюджету авансових внесків, тоді як встановлені в акті перевірки від 26.09.2017 №4102/10-36-12-20/35153262 та оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях порушення строків розрахунків за авансовими внесками пов'язані саме з неврахуванням контролюючим органом 94 386,00 грн сплачених авансових внесків.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018, задоволено адміністративний позов. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.10.2017 №0057291220 та №0057271220 про сплату штрафу на загальну суму 17 034, 93 грн. Зобов'язано відповідача здійснити коригування даних у інтегрованій картці особового рахунку ТОВ "Європетроліум" шляхом виключення з неї відомостей про наявність податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 94 386,00 грн. Зобов'язано відповідача утриматись від вчинення дій по нарахуванню встановлених податковим законодавством сум штрафів та пені у зв'язку з ненадходженням до бюджету сплачених ТОВ "Європетроліум" 04.09.2015 на рахунку №260073014922 в АТ "Банк "Національні інвестиції" згідно платіжного доручення від 04.09.2015 №3310 коштів у сумі 94 386,00 грн. Стягнено на користь позивача судовий збір у розмірі 4 800,00 грн.
4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем на порушення прямої заборони пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції до позивача за порушення термінів сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток (авансові внески), яке сталося з вини банку, а не платника, що є підставою для визнання вказаних рішень протиправними та їх скасування.
Крім того, суди вважають правильним обраний позивачем спосіб захисту порушеного права - шляхом зобов'язання контролюючого органу здійснити коригування даних у інтегрованій картці особового рахунку платника, оскільки відсутність відповідних коригувань у картці позивача призводить до негативних наслідків для нього, що потребує вжиття ефективних заходів захисту, в тому числі, в судовому порядку.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління ДФС у Київській області утриматись від вчинення дій по нарахуванню встановлених податковим законодавством сум штрафів та пені у зв'язку з ненадходженням до бюджету сплачених ТОВ "Європетроліум" 04.09.2015 на рахунку №260073014922 в АТ "Банк "Національні інвестиції" згідно платіжного доручення від 04.09.2015 №3310 коштів у сумі 94 386,00 грн суди дійшли висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту права пов'язаний саме з тим, що наявність в інтегрованій картці платника інформації про несплату податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 94 386,00 грн призводить до постійного відображення порушення термінів сплати податкового зобов'язання з вказаного податку, оскільки кожен наступний платіж зараховується до бюджету не згідно визначеного позивачем призначення, а на погашення заборгованості в розмірі 94 386,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Європетроліум" .
6. Касаційний розгляд справи проведено у судовому засіданні, відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до акту звірки від 06.06.2016 №849 між позивачем та контролюючим органом, за позивачем як платником наявна заборгованість з податку на прибуток підприємств у розмірі 94 386,00 грн.
Контролюючим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТОВ "Європетроліум", про що складено акт від 26.09.2017 року №4102/10-36-12-20/35153262, яким встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток (авансові внески) протягом строків, визначених п.57.1 ст. 57 ПК України.
За результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.10.2017 №0057291220 та №0057271220 про сплату штрафу на загальну суму 17 034, 93 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.01.2015 позивачем подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за рік (2014), у якій визначено розрахунок авансового внеску з податку на прибуток (код рядка 23) у розмірі 44 243,00 грн щомісяця.
Позивачем надано АТ "Банк "Національні інвестиції"" на виконання платіжне доручення від 04.09.2015 року №3310 на суму 94 386,00 грн.; призначення платежу *;101;35153202;11024000; авансовий внесок податок на прибуток за вересень 2015 рік. Згідно з відмітками АТ "Банк "Національні інвестиції"" вказане платіжне доручення прийнято до виконання 04.09.2015.
Листом №11-14/2909 від 04.09.2015 року позивач повідомив контролюючий орган про сплату авансового внеску податку на прибуток за вересень 2015 року на загальну суму 94 386,00 грн. До листа додано копію вказаного платіжного доручення. Лист отримано відповідачем на наступний робочий день 07.09.2015.
Згідно з офіційною інформацією сайту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб http://www.fg.gov.ua/not-paying/temporary/146-not-paying-bank/liquidation/at-bank natsionalni-investytsii - на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 №613 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Банк "Національні Інвестиції"" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.09.2015 №172 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Національні Інвестиції"" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
20.10.2015 Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області прийняла податкове повідомлення-рішення форми "Ш" №0014011502, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 4 424,30 грн за платежем податок на прибуток приватних підприємств, за затримку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 44 243,00 грн, оскільки у зв'язку з запровадженням тимчасової адміністрації у банку кошти не було зараховано до бюджету.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2016 року у справі №810/5686/15 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 20.10.2015 №0014011502; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного управляння ДФС у Київській області внести до інтегрованої картки особового рахунку ТОВ "Європетроліум" відомості про сплату коштів за платіжним дорученням №3310 від 04.09.2015 на суму 94 386,00 грн спрямовані, на сплату авансового внеску з податку на прибуток (код 85 11021000 00).
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 апеляційну скаргу повернуто Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області.
Станом на час розгляду адміністративної справи №826/14371/17 вказане судове рішення не виконано.
8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Крім того, посилається на те, що при сплаті грошового зобов'язання позивачем було допущено помилку у розрахунковому рахунку на який належало сплатити такі кошти. Заява про перерахування коштів на вірні рахунки позивачем подано вже після настання граничного терміну сплати суми узгодженого зобов'язання, а тому, такі кошти було зараховано як суму узгодженого зобов'язання, із порушенням строку сплати.
При цьому, відомості, винесені контролюючим органом до баз даних, є податковою інформацією, що повинна відповідати принципу достовірності та відображати дійсний стан розрахунків платника з бюджетом.
9. Позивачем надано відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу контролюючого органу залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на відсутність порушення вимог податкового законодавства з боку позивача.
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1 Стаття 36
10.1.1 Пункт 36.1
Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
10.2 Стаття 38
10.2.1 Пункт 38.1
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
10.3 Стаття 57
10.3.1 Пункт 57.1
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
10.4 Стаття 87
Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
10.5 Стаття 43
10.5.1 Пункт 43.4
Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
10.5.2 Пункт 43.5
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
10.6 Стаття 126
10.6.1. Пункт 126.1
У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
10.7 Пункт 129.6 статті 129
За порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
11. Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 №2346-ІІІ
11.1 Пункт 22.4 статті 22
Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.
12. Підставою для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу на підставі статті 126 Податкового кодексу України є несплата узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України.
13. Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету або встановлення обставин, які перешкоджали платнику податків здійснити таку сплату без наявності його вини.
14. Виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, зокрема, з моментом прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.
15. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що неперерахування податку не є наслідком винних дій платника податку, а тому до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.
Разом з тим, визначальним є те, з чиєї вини відбулося несвоєчасне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або цільового фонду.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
16. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша стаття 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
17. Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій передчасно дійшли висновку про вчинення позивачем дій, спрямованих на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету, тоді як обов'язок банку щодо здійснення такого перерахування не був виконаний вчасно, що призвело до несвоєчасної сплати позивачем грошового зобов'язання.
Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги, виходили з своєчасності виконання позивачем свого обов'язку щодо сплати авансових внесків, шляхом подання платіжного доручення від 04.09.215 №3310 на суму 94 386,00 грн до банку, яким прийнято таке до виконання, що встановлено постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2016 у справі №810/5686/15, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 20.10.15 №0014011502, зобов'язано Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного управляння ДФС у Київській області внести до інтегрованої картки особового рахунку ТОВ "Європетроліум" відомості про сплату коштів за платіжним дорученням №3310 від 04.09.2015 на суму 94 386,00 грн спрямовані на сплату авансового внеску з податку на прибуток (код 85 11021000 00).
Разом з тим, наявна у матеріалах справи копія судового рішення у справі №810/5686/15, не завірена належним чином та не містить відмітки про набрання таким рішенням законної сили.
18. Крім того, суди посилаються на прийняття банком платіжного доручення №3310 від 04.09.2015 «до виконання», проте, з копії вказаного доручення, яке міститься у матеріалах справи, неможливо перевірити дану інформацію.
19. Не дослідженим судами також залишилось питання щодо помилково сплачених коштів за платіжним дорученням від 04.09.2015 №3310 у сумі 94 386,00 на інший розрахунковий рахунок та вчасності звернення платника податків щодо перерахування коштів на вірний розрахунковий рахунок.
20. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов'язань платника податків, є правильними.
Однак, задовольняючи позовні вимоги у частинні зобов'язання відповідача здійснити коригування даних у інтегрованій картці особового рахунку ТОВ "Європетроліум" шляхом виключення з неї відомостей про наявність податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 94 386,00 грн, поза увагою судів залишились доводи позивача щодо невиконання рішення суду у справі №810/5686/15, предметом розгляду якої також були аналогічні позовні вимоги. У зв'язку з чим, судам необхідно встановити чи підлягає розгляду у даній справі вказана позовна вимога.
21. У той же час, не можна визнати обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову про зобов'язання відповідача утриматись від вчинення дій по нарахуванню встановлених податковим законодавством сум штрафів та пені у зв'язку з ненадходженням до бюджету сплачених ТОВ "Європетроліум" 04.09.2015 на рахунку №260073014922 в АТ "Банк "Національні інвестиції" згідно платіжного доручення від 04.09.2015 №3310 коштів у сумі 94 386,00 грн.
Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, однак, належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Таким чином, предметом оскарження в адміністративному суді можуть бути лише фактично вчинені дії суб'єкта владних повноважень або невчинені дії за наявності обов'язку їх вчинення, що безпосередньо вплинуло на права на обов'язки позивача у справі.
Наведене виключає можливість задоволення позовної вимоги про зобов'язання суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій на майбутнє.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
22. Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
23. За змістом частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
24. Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
25. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
26. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
27. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин які мають визначальне значення для правильного вирішення спору по суті, допустили порушення норм матеріального та процесуального права, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби Київській області задовольнити частково.
Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі №826/14371/17, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
..........................
...........................
І.Я.Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова,
Судді Верховного Суд