27 серпня 2018 року
м. Київ
Справа № 5023/5082/12
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Пількова К. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Аверіна Ігоря Михайловича
на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.04.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2017
за позовом Прокурора Ленінського району міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради
до Фізичної особи - підприємця Аверіна Ігоря Михайловича
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради
про стягнення збитків у сумі 90 741,61 грн.,
Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.09.2017 касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Аверіна Ігоря Михайловича на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.04.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 у справі № 5023/5082/12 повернуто скаржнику на підставі пунктів 3, 5 частини 1 статті 111-3 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017).
08.08.2018 Фізична особа - підприємець Аверін Ігор Михайлович повторно звернувся із касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.04.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 у справі № 5023/5082/12.
Проте зазначену касаційну скаргу слід залишити без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Між тим, у цій касаційній скарзі не зазначено неправильного застосування яких конкретно норм матеріального права чи порушення норм процесуального права припустився, на думку скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій у прийнятті оскаржуваних рішень, у чому саме полягало таке неправильне застосування і яким чином це вплинуло на прийняття зазначених судових актів.
Доводи скаржника стосуються встановлення фактичних обставин справи та оцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, Фізичній особі - підприємцю Аверіну Ігорю Михайловичу необхідно обґрунтувати, в чому, на думку скаржника, полягало неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі № 5023/5082/12.
Крім того, відповідно до статті 291 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
За вимогами статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Тобто обставини у господарському процесі мають бути підтверджені відповідними доказами, що відповідають вимогам статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України.
Фізичною особою - підприємцем Аверіном Ігорем Михайловичем не додано до касаційної скарги доказів надсилання копії касаційної скарги і доданих до неї документів іншим учасникам справи, у зв'язку із чим відсутні підстави для висновку про дотримання скаржником приписів статті 291 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас неповідомлення учасника справи про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цього учасника, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені у статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а тому скаржнику необхідно надати докази надсилання іншим учасникам справи копії цієї касаційної скарги і доданих до неї документів.
Також, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".
Відповідно до підпункту 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання, зокрема, касаційної скарги на ухвалу суду складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, за приписами статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 становить 1 762 грн.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що листом Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві № 05-12/1731-6167 від 18.06.2018 повідомлено реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:
- Отримувач коштів: УК у Печерському р-ні/Печерс. р-н/22030102;
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897;
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Рахунок отримувача: 31219207026007;
- Код банку отримувача (МФО): 899998;
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
- Символ звітності банку: 207.
Таким чином, скаржникові необхідно надати суду докази, що підтверджують сплату судового збору за подання цієї касаційної скарги у встановлених порядку і розмірі у сумі 1 762 грн.
Крім того, підпунктом 14 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно із частиною 3 статті 105 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017) постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Відповідно до частини 1 статті 110 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017) касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Постанова Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 у справі № 5023/5082/12 підлягала касаційному оскарженню протягом двадцяти днів з дня її прийняття, а саме - до 06.06.2017 включно.
Фізична особа - підприємець Аверін Ігор Михайлович звернувся повторно із касаційною скаргою 08.08.2018, що підтверджується відбитком календарного штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження постанови апеляційного суду у справі № 5023/5082/12.
При цьому, скаржник, звертаючись із касаційною скаргою, не додав до касаційної скарги клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, а також не клопотав про поновлення пропущеного процесуального строку у касаційній скарзі.
Відповідно до частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Отже, скаржнику необхідно звернутися із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням підстав для його поновлення.
Ураховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частин 2, 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 234, 235, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд
Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємцю Аверіну Ігорю Михайловичу на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.04.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 у справі № 5023/5082/12 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків до 11.09.2018, але не більше десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя К. М. Пільков