22 серпня 2018 року
м. Київ
Справа № 904/10474/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 (у складі колегії суддів: Подобєд І.М. (головуючий), Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П.)
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2018 (суддя Назаренко Н.Г.)
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету в особі Новомосковського коледжу Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету
про стягнення 179 542,94 грн за договором купівлі-продажу природного газу,
13.12.2017 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету в особі Новомосковського коледжу Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №00608/17-ТЕ(Т)-4 від 24.01.2017 у сумі 179 542,94 грн, яка складається з основного боргу - 125 650,64 грн, пені - 28 300,57 грн, трьох процентів річних - 5 001,45 грн., інфляційних втрат - 20 590,28 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу №00608/17-ТЕ(Т)-4 від 24.01.2017 в частині повної та своєчасної оплати.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 69 786,27 грн, пеню у розмірі 14 150,29 грн, 3% річних у розмірі 5 001,45 грн, інфляційні втрати у розмірі 20 469,00 грн. Провадження у справі в частині стягнення 55 864,34 грн основного боргу закрито. В частині стягнення пені в розмірі 14 150,29 грн та інфляційних втрат у розмірі 121,28 грн відмовлено.
Місцевий суд мотивував свої висновки тим, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював оплату за поставлений позивачем природний газ, однак після порушення провадження у даній справі здійснив часткову оплату суми основної заборгованості у розмірі 55 864,37 грн, що стало підставою для закриття провадження у справі в частині стягнення вказаної суми. Суд визнав правильним розрахунок 3% річних та стягнув з відповідача цю суму. Судом частково задоволено вимоги про стягнення інфляційних втрат у зв'язку з їх перерахунком. При цьому, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50%, посилаючись на те, що відповідач не є прибутковою організацією та частково погасив заборгованість.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2018 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами, викладеними в рішенні місцевого суду.
Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, 16.05.2018 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2018 в частині зменшення пені на 50%. Прийняти в цій частині нове рішення про стягнення пені в повному обсязі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що зменшуючи розмір пені, суди безпідставно не врахували, що: несвоєчасність виконання відповідачем зобов'язань з оплати природного газу за договором впливає на фінансовий стан позивача та на своєчасність надання газу іншим споживачам; доводи відповідача щодо зменшення пені не мають ознак обставин непереборної сили; матеріали справи не містять доказів вжиття всіх належних заходів для недопущення порушення; відсутні докази неправомірності дій з боку позивача.
Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет в особі Новомосковського коледжу Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить постанову та рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
24.01.2017 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та Новомосковським коледжем Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету (споживач) укладено договір постачання природного газу №00608/17-ТЕ(Т)-4 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2017 році природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.
У п. 8.1 договору сторони дійшли згоди про те, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
Відповідно до п. 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно з п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Судами встановлено, що на виконання умов зазначеного договору, у січні-лютому 2017 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 272 027,45 грн, що підтверджуються актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 на суму 143 990,11 грн та від 28.02.2017 на суму 128 037,34 грн.
Оплату за поставлений природний газ за вказаним договором відповідач здійснив частково на суму 146 376,81 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Під час розгляду даної справи суди попередніх інстанцій, надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, встановили, що основна заборгованість відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу природного газу №00608/17-ТЕ(Т)-4 від 24.01.2017 на момент звернення позивачем із даним позовом становила 125 650,64 грн.
Однак після порушення провадження у справі в суді першої інстанції відповідач здійснив часткову оплату суми основної заборгованості за природний газ за лютий 2017 у розмірі 55 864,37 грн, що підтверджується платіжним дорученням №411 від 21.11.2017, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "СоюзАгроТрейд" на підставі договору доручення №1 від 21.11.2017 за дорученням Новомосковського коледжу Дніпропетровського Державного аграрно-економічного університету здійснило розрахунок з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за договором постачання природного газу №00608/17-ТЕ(Т)-4 від 24.01.2017.
Наданими 05.02.2018 до матеріалів справи позивачем - Сальдо, Підприємство "Новомосковський коледж ДДАУ" з 01.01.2017 по 31.12.2017 та випискою з операцій по договору 00608/17-ТЕ(Т)-4, Підприємство "Новомосковський коледж ДДАУ" з 01.01.2017 по 31.12.2017, підтверджується сплата відповідачем боргу у сумі 55 864,37 грн, але залишається несплаченою сума боргу у розмірі 69 786,27 грн.
Наявність у відповідача сальдо на 30.11.2017 за договором 00608/17-ТЕ(Т)-4 у сумі 69 786,27 грн. підтверджує і Акт звіряння розрахунків, підписаний представниками сторін і скріплений печатками.
Таким чином судами встановлено, що непогашена заборгованість відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу природного газу №00608/17-ТЕ(Т)-4 від 24.01.2017 становить 69 786,27 грн.
Враховуючи встановлені приписами ст. 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд переглядає судові рішення в межах вимог касаційної скарги.
Так, предметом касаційного оскарження є висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для зменшення на 50 % заявленого позивачем до стягнення розміру пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором.
Звертаючись з клопотанням про застосування ч. 2 ст. 233 ГК, яка дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій, відповідач посилався на те, що він є учбовим закладом, який фінансується виключно за рахунок бюджетних коштів, а причиною утворення заборгованості є недостатнє фінансування, в той час як відповідач здійснив часткове погашення заборгованості.
Частиною 1 статті 233 ГК передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
У частині 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Крім того, зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, суди попередніх інстанцій врахували, що відповідач є неприбутковою організацією та фінансується за рахунок бюджетних коштів.
Так, в матеріалах справи наявний Витяг зі Статуту Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету, Витяги та Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Витяги з Положення про Новомосковський коледж Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету, яким підтверджено, що Дніпропетровський державний аграрний університет є багатопрофільним вищим навчальним закладом четвертого рівня акредитації, тобто державною організацією (установа, заклад) з основним видом діяльності - вища освіта (Код КВЕД 85.42), засновником та органом управління якої є Міністерство освіти і науки України, а Новомосковський коледж є відокремленим підрозділом Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету.
Відповідачем до матеріалів справи було надано: лист Новомосковського колежу ДДАЕУ №148 від 24.02.2017, лист Новомосковського коледжу ДДАЕУ №2008 від 21.03.2017, лист Новомосковського коледжу ДДАЕУ №316 від 24.05.2017, лист Новомосковського коледжу ДДАЕУ №316 від 24.05.2017, лист Новомосковського коледжу ДДАЕУ №385 від 23.06.2017 на ім'я Міністра освіти і науки України Гриневич Л.М для погашення заборгованості за спожитий природний газ, лист Новомосковського коледжу ДДАЕУ №386 від 23.06.2017 на ім'я Першого заступника Міністра освіти і науки України Ковтунець В.В. у зв'язку з недостатнім фінансуванням по комунальним послугам, лист Новомосковського коледжу ДДАЕУ від 27.09.2017 №543 на ім'я начальнику відділу Департаменту економіки та фінансування Міністерства освіти і науки України ІсаєвійІ.А. у зв'язку з недостатнім фінансуванням по комунальним послугам, лист Новомосковського коледжу ДДАЕУ від 27.09.2017 №543 на ім'я Першого заступника Міністра освіти і науки України КовтунецьВ.В. у зв'язку з недостатнім фінансуванням по комунальним послугам, лист Новомосковського коледжу ДДАЕУ від 27.09.2017 №543 на ім'я Міністра освіти і науки України Гриневич Л.М. у зв'язку з недостатнім фінансуванням по комунальним послугам, лист Новомосковського коледжу ДДАЕУ від 22.02.2018 №131 на ім'я Міністра освіти і науки України Гриневич Л.М. у зв'язку з недостатнім фінансуванням по комунальним послугам.
На підставі наведених доказів суди встановили, що відповідач є бюджетною установою (учбовим закладом), основним напрямком діяльності якої є надання освіти, а причиною утворення заборгованості є недостане фінансування відповідача.
Таким чином, оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, врахувавши наведені докази, а також факт часткового погашення заборгованості, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо зменшення нарахованої позивачем пені на 50%.
Доводам позивача про необхідність врахування майнового стану позивача при вирішенні питання зменшення суми стягнутої пені апеляційним судом надано належну оцінку.
Доводи касаційної скарги про те, що важкий фінансовий стан відповідача не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, не може свідчити про помилковість висновків судів щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки не було єдиним мотивом для задоволення такого клопотання, а оцінено в сукупності з іншими обставинами.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановивши, що доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судам попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для зміни чи скасування законних постанови апеляційного та рішення місцевого господарських судів.
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2018 у справі №904/10474/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.С. Берднік
Судді І.С. Міщенко
В.Г. Суховий