23 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/2602/17
Категорія: 8 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Кравець О.О.
суддів: Домусчі С.Д. , Коваля М.П.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 р. прийнятим у складі судді Бойко О.Я. по справі № 815/2602/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання кінцевими та сплаченими у повному обсязі сплачені податки за період СПД; визнання того, що у позивача на законодавчому рівні не утворилась, та не могла утворитися будь-яка заборгованість, у т.ч. ЄСВ, за час ведення суб'єкта підприємницької діяльності, та після припинення СПД, так як на те мали місце, та є визначальні, вагомі, ґрунтовні, беззаперечні підстави й докази, джерела інформації, котрі заслуговують переконливої довіри,-
05.05.2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України та просила суд визнати кінцевими та сплаченими у повному обсязі сплачені податки за період СПД; визнати того, що у позивача на законодавчому рівні не утворилась, та не могла утворитися будь-яка заборгованість, у т.ч. ЄСВ, за час ведення суб'єкта підприємницької діяльності, та після припинення СПД, так як на те мали місце, та є визначальні, вагомі, ґрунтовні, беззаперечні підстави й докази, джерела інформації, котрі заслуговують переконливої довіри.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.06.2017 року позовну заяву разом з додатками повернуто позивачу.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 02.06.2017 року -скасована , справа поверну та до суду 1-ої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.11.2017 року адміністративний позов залишений без руху, для надання до суду уточнення позовних вимог в межах КАС України , копію позову з додатками для відповідача.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 року уточнена позовна заява повернута позивачу.
Не погоджуючись зі вказаною ухвалою, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми процесуального та матеріального права, ігнорування судом національних та міжнародних законів, норм права, порушення судом задач та принципів КАСУ, принципів верховенства права та просила її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження .
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2018 року справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження, відповідно до п.1 ч. 1 ст.311 КАС України .
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом 1-ої інстанції було встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України та просила суд визнати кінцевими та сплаченими у повному обсязі сплачені податки за період СПД; визнати того, що у позивача на законодавчому рівні не утворилась, та не могла утворитися будь-яка заборгованість, у т.ч. ЄСВ, за час ведення суб'єкта підприємницької діяльності, та після припинення СПД, так як на те мали місце, та є визначальні, вагомі, ґрунтовні, беззаперечні підстави й докази, джерела інформації, котрі заслуговують переконливої довіри.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 року уточнена позовна заява повернута позивачу, оскільки він не усунув недоліки, а саме позовні вимоги не викладені у відповідності до ч.4,5 ст.105 КАС України та не викладені обставини, якими позивач, обґрунтовує свої позовні вимоги.
Згідно вимог ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно з п. 6 ст. 3 КАС України (у редакції, що діяла на момент винесення спірного рішення), адміністративний позов, є зверненням до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах. Тільки адміністративний позов, поданий відповідно до правил адміністративного судочинства, може бути підставою для відкриття провадження у адміністративній справі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 105 КАС України (у редакції, що діяла на момент винесення спірного рішення) адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником. Позовна заява може бути надіслана до адміністративного суду поштою.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 105 КАС України (у редакції, що діяла на момент винесення спірного рішення), адміністративний позов може містити вимоги про:
1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;
2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;
3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;
4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;
5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;
6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Згідно із ст.106 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент винесення спірного рішення), у позовній заяві зазначаються: найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява; ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі; зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо; перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.
До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 106 КАС України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Згідно ст.3 КАС України ( в ред.,діючої з 15.12.2017 року) порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції щодо наявності підстав для повернення позову , так як позовна заява ОСОБА_2 взагалі не містить жодної з вимог до суб'єкта владних повноважень, передбачених ч. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України, як то, щодо скасування або визнання нечинним рішення відповідача-суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача-суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача-суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи невчиненої дії; тощо.
Крім того, у пункті 2 прохальної частини позову позивачка фактично просила суд встановити юридичний факт, а саме: визнати "суд визнати кінцевими та сплаченими у повному обсязі сплачені податки за період СПД; визнати того, що у позивача на законодавчому рівні не утворилась, та не могла утворитися будь-яка заборгованість, у т.ч. ЄСВ, за час ведення суб'єкта підприємницької діяльності, та після припинення СПД, так як на те мали місце, та є визначальні, вагомі, ґрунтовні, беззаперечні підстави й докази, джерела інформації, котрі заслуговують переконливої довіри, що також свідчить про не відповідність змісту вимог до суб'єкта владних повноважень, передбачених ч. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України.
Тобто, зі змісту поданих ОСОБА_2 позовної заяви не зрозуміло, які саме конкретно рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України позивачка оскаржує, які саме владні повноваження не виконані відповідачем, але повинні були бути виконані, що привело до порушення прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.
В ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року було зазначено, що позивачці необхідно належним чином оформити адміністративний позов у відповідності до вимог ст.ст. 105, 106 КАС України, в якому чітко визначити, який суб'єкт владних повноважень є відповідачем за даним позовом, конкретизувати позовні вимоги та привести їх у відповідність до вимог ст. 105 КАС України.
Згідно з ч. 2 ст. 106 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.
У разі необхідності у позовній заяві зазначається клопотання про витребування доказів (п. 5 ч. 1 ст. 106 КАС України).
Розглянувши вищезазначені заяви та клопотання з доданими документами, суддя суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка не оформила належним чином адміністративний позов у відповідності до вимог ст.ст. 105, 106 КАС України, оскільки не конкретизувала позовні вимоги та не привела їх у відповідність до вимог ст. 105 КАС України, не виклала позовні вимоги в єдиній редакції у формі адміністративного позову; не конкретизувала, які саме конкретно рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України позивач оскаржує, які саме владні повноваження не виконані відповідачем, але повинні були бути виконані, що привело до порушення прав та інтересів позивачки у сфері публічно-правових відносин;
Таким чином, у встановлений судом строк позивачкою вимоги ухвали судді про залишення без руху позовної заяви від 02 листопада 2017 року не були виконані, недоліки позовної заяви у повному обсязі не усунуті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо він не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі К/9901/1115/17.
Згідно ч.1-2 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно п.1 ч.1 ст.315 КАС України , за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України ,суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення , а рішення або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч.4 ст.243 КАС України ,судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно ч. 5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Згідно ч. 5 ст.242 КАС України ,при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав для скасування чи зміни ухвали суду 1-ої інстанції та вважає, що не усунення позивачем порушень вимог процесуального закону не може надавати йому жодних переваг у порівнянні з іншими учасниками процесу при доступі до правосуддя ,доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні апелянтом фактичних обставин і норм матеріального права, так як судом 1-ої інстанції повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладених у ухвалі суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, правильно застосовані та додержані норми процесуального права, судове рішення прийнятне та підписано суддею , яка зазначена у судовому рішенні .
В порядку ч.6 ст.139 КАС України,якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Таким чином, відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись ст.8,22 Конституції України, ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3, 6, 7,242,243,250, 308, 309, 311, п.1 ч.1 ст.315, 316,321,322,325,328,329 КАС України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 р. - без змін .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття ,та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене та підписане 23.08.2018 року
Суддя-доповідач Кравець О.О.
Судді Домусчі С.Д. Коваль М.П.