22 серпня 2018 року
м. Київ
справа №804/2188/17
адміністративне провадження №К/9901/59067/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
перевіривши касаційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 у справі №804/2188/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті» до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті» звернулося до адміністративного суду з позовом до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017, позовні вимоги - задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби 10.08.2018 звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду. Одночасно відповідачем у касаційній скарзі порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
При вирішенні питання щодо поважності наведених заявником підстав пропуску строку касаційного оскарження суд виходить з наступного.
Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017, внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), шляхом викладення його в іншій редакції.
Відповідно до підпункту 14 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України (редакція від 03.10.2017) судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.
Враховуючи викладене, КАС України (редакція від 03.10.2017) зобов'язує суд обчислювати перебіг строку касаційного оскарження за правилами процесуального закону, що діяли на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення.
Керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з'ясовано, що ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 була прийнята за участю представників сторін у відкритому судовому засіданні та набрала законної сили з моменту її проголошення. Повний текст вказаного судового рішення було складено в повному обсязі 04.12.2017.
Згідно частини другої статті 212 КАС України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017) касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Враховуючи викладене, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого частиною другою статті 212 КАС України строку, з урахуванням вихідних та святкових днів, був день із датою 26.12.2017, в той час, як касаційну скаргу подано відповідачем до Верховного Суду 10.08.2018, що свідчить про пропуск встановленого законом процесуального строку на касаційне оскарження.
В обґрунтування поважності підстав пропуску строку при поданні касаційної скарги відповідач посилається на те, що вперше Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби подало касаційну скаргу у справі №804/2188/17 до суду касаційної інстанції в межах встановленого КАС України строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 26.02.2018 (К/9991/1256/17) відповідачу було відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги, а касаційну скаргу повернуто заявнику, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України у редакції, чинній на момент вчинення судом процесуальної дії, у зав'язку з невиконанням останнім вимог ухвали Верховного Суду від 28.12.2017 про залишення касаційної скарги без руху, зокрема, в частині надання документа про сплату судового збору.
Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби вдруге 10.08.2018, тобто після значного спливу часу з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги, подало касаційну скаргу у справі №804/2188/17 з пропуском встановленого КАС України строку.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Доводи податкового органу про поважність причин пропуску строку зводяться до того, що на момент подання касаційної скарги вперше Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби було позбавлено можливості сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у даній справі у зв'язку з відсутністю на її розрахунковому рахунку грошових коштів необхідних для такої сплати.
На думку податкового органу, повторне подання касаційної скарги з порушенням строку на касаційне оскарження відбулося з незалежних від відповідача причин, оскільки відсутність належного фінансування Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби та зупинення операцій з бюджетними коштами на підставі виконавчих проваджень відносно останнього (блокування рахунків) з об'єктивних причин виключало можливість сплати судового збору у розмірі та порядку визначеному законом.
Одночасно, податковий орган зазначає, що приведення касаційної скарги у відповідність до вимог КАС України (надання належним чином оформленого документа на підтвердження повноважень особи, яка підписала касаційну скаргу та документа про сплату судового збору) та підтвердження своїми фактичними діями власний намір оскаржити судові рішення своєчасно є підставою для поновлення пропущеного строку та відкриття касаційного провадження.
Разом з тим, наведені відповідачем у заяві про поновлення строку касаційного оскарження підстави не можуть бути визнані судом поважними, з огляду на наступне.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановленому вказаним Кодексом порядку.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
В свою чергу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07.07.1989).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу.
Недостатність суми грошових коштів необхідної для сплати судового збору може бути причиною, що ускладнює здійснення сплати судового збору за подання касаційної скарги, проте не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судових рішень.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ.
Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.
Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Частиною п'ятою статті 213 КАС України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги вперше однією з вимог касаційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.
Таким чином, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Проте, на підтвердження доводів викладених у заяві про поновлення строку касаційного оскарження, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження вчинення дій з метою отримання коштів необхідних для сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі, наприклад, звернення до податкового органу вищого рівня або органу казначейської служби з обґрунтуванням необхідності касаційного оскарження судових рішень у справі №804/2188/17 та отримання відповідного фінансування.
Не свідчать про поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження і доводи відповідача щодо блокування рахунків заявника у зв'язку з проведенням безспірного списання, оскільки Дніпропетровське управляння Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, діючи як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому зупинення на рахунку податкового органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення касаційної скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності, зокрема, з приводу безспірного списання коштів з його рахунків на підставі виконавчих документів, оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.
Також, суд зазначає, що податковим органом не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об'єктивних перешкод, які унеможливили реалізацію права на повторне звернення (після постановлення 26.02.2018 Верховним Судом ухвали про повернення касаційної скарги) до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в найкоротші строки.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання, викладених відповідачем у заяві про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
У випадку наявності інших підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк, визначений законом, відповідач має право звернутися до Верховного Суду з відповідною обґрунтованою заявою.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого відповідач має усунути вказані недоліки та надати суду касаційної інстанції обґрунтовану заяву, вказавши інші підстави та надавши належні докази на підтвердження поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження.
Керуючись статтями 169, 248, 327, 329, 330, 332, 359 КАС України, суд -
Касаційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 у справі №804/2188/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті» до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без руху.
Встановити особі, що подала касаційну скаргу, десятиденний строк для усунення виявлених недоліків касаційної скарги з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Після усунення недоліків касаційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна
Судді Верховного Суду