15 серпня 2018 року
м. Київ
Справа № 914/777/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Вронська Г.О., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;
за участю представників:
позивача - Кошлака В.П., Микити Т.В.,
відповідача - 1 - Терентьєва О.Ю., Скиданова К.В.,
відповідача - 2 - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Львівморепродукти",
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Демидов В.А.)
від 22.09.2017,
на постанову Київського апеляційного господарського суду
(головуючий - Агрикова О.В., судді - Чорногуз М.Г., Смірнова Л.Г.)
від 14.06.2018,
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Львівморепродукти",
до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс Траст Груп",
2) товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимум Фактор",
про припинення договору іпотеки,
У квітні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Львівморепродукти" звернулось до господарського суду із позовом про визнання припиненим договору іпотеки № 010/6.2.1.4.0/11577/1, укладеного 11.11.2011 між ПАТ "Ерсте Банк" та ТОВ "Львівморепродукти", посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г.В., за реєстровим № 5854. Також просив вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обтяження щодо предмету іпотеки, а саме: будівлі та споруди майнового комплексу, загальною площею 3 705,8 кв. м, розташовані за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Опришківська, буд. 5; нежитлових приміщень, загальною площею 494,1 кв. м, що знаходяться за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Опришківська, буд. 5 та нежитлових приміщень, загальною площею 297,5 кв. м, що знаходяться за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Опришківська, буд. 5, зареєстровані в реєстрі за № № 5855, 5856, 5857.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.11.2011 між ПАТ "Ерсте Банк" і ТОВ "Львівморепродукти" укладено генеральну кредитну угоду № 010/6.2.1.4.0/11577, в рамках якої були укладено кредитні договори № № 012/6.2.1.4.0/11578, 011/6.2.1.4.0/11579, 011/6.2.1.4.0/11580. На забезпечення виконання умов генеральної кредитної угоди № 010/6.2.1.4.0/11577, 11.11.2011 між ПАТ "Ерсте Банк" (іпотекодержателем) і ТОВ "Львівморепродукти" (іпотекодавцем) було укладено договір іпотеки нерухомого майна, яке належить на праві власності позивачу. За договором відступлення права вимоги до ТОВ "Фінанс Траст Груп" перейшло право вимоги за вказаними кредитними договорами, а також всі інші права, що існували на момент такого переходу. Між сторонами було досягнуто згоди щодо можливості врегулювання заборгованості за кредитними договорами № № 012/6.2.1.4.0/11578, 011/6.2.1.4.0/11579, 011/6.2.1.4.0/11580 на відповідних умовах із подальшим прощенням залишку боргу та припиненням зобов'язань згідно з ст. 605 ЦК України, про що свідчить лист - пропозиція відповідача № 718 від 26.04.2016. За кредитними договорами № № 012/6.2.1.4.0/11578, 011/6.2.1.4.0/11579 графік внесення коштів не був дотриманий (кошти внесені в повному обсязі), однак відповідачем таке прострочення боржника було прийнято та схвалено як належне виконання позивачем своїх зобов'язань, що підтверджується довідками відповідача про припинення зобов'язання. Враховуючи вимоги ст. ст. 3, 17 Закону України "Про іпотеку", а також те, що зобов'язання за укладеними кредитними договорами № 012/6.2.1.4.0/11578, № 011/6.2.1.4.0/11579, № 011/6.2.1.4.0/11580 від 11.11.2011 є припиненими, то припиненим є і договір іпотеки № 010/6.2.1.4.0/11577/1 від 11.11.2011.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2018, у задоволенні позову відмовлено.
04.07.2018 позивач ТОВ "Львівморепродукти" подало касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2018, в якій просить оскаржувані у справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Підставами для скасування судових рішень зазначає те, що місцевим господарським судом не надано оцінки жодному доказу, який надавався позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог; судом безпідставно відмовлено у задоволенні позову. Єдиною підставою, яку зазначив суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, є те, що правочин про прощення боргу не відповідає формі правочину, встановленій чинним законодавством. На думку позивача, апеляційним судом було неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права - ст. ст. 205, 207 ЦК України, ст. 181 ГК України та безпідставно застосовано норми Податкового кодексу України, які не підлягають застосуванню до цих правовідносин. Вказує на те, що судом апеляційної інстанції не було належним чином взято до уваги те, що між сторонами було досягнуто домовленостей про врегулювання заборгованостей, укладено письмовий правочин, який був виконаний позивачем та виконання якого було прийнято відповідачем - 1. Укладення правочину підтверджується такими доказами - листом ТОВ "Фінанс Траст Груп" № 718 від 26.04.2016, платіжними дорученнями (які свідчать про те, що позивач прийняв пропозицію відповідача про припинення зобов'язань за договорами та сплатою, визначених у листі ТОВ "Фінанс Траст Груп" № 718 від 26.04.2016, сум для дострокового припинення зобов'язань із прощенням решти суми заборгованості), довідками відповідача - 1 № 732 від 28.04.2016, № 41 від 17.01.2017, № 40 від 17.01.2017, № 148 від 02.02.2017, якими відповідач прийняв таке виконання зобов'язання та підтвердив, що зобов'язання позичальника за трьома кредитними договорами є припиненими. Посилається на безпідставність висновків суду апеляційної інстанції про те, що сторонами не було дотримано форми правочину про прощення боргу та про непогодження всіх істотних умов останнього. Вказує на те, що апеляційний суд необґрунтовано не прийняв до уваги довідку про відсутність претензій, оскільки така довідка є документом, який підтверджує факт належного виконання позивачем зобов'язання та в сукупності з іншими письмовими доказами підтверджує укладення письмового правочину про прощення боргу.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач ТОВ "Фінанс Траст Груп", посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, з таких підстав.
Як встановлено судами, 11.11.2011 між ПАТ "Ерсте Банк" (правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк") і ТОВ "Львівморепродукти" було укладено генеральну кредитну угоду № 010/6.2.1.4.0/11577, в рамках якої були укладені кредитні договори № 011/6.2.1.4.0/11579 (кредитний договір 1), № 011/6.2.1.4.0/11580 від 11.11.2011 (кредитний договір 2).
Відповідно до п. 1.1. кредитного договору 1 позичальнику відкрито відновлювальну (револьверну) кредитну лінію в сумі 3 000 000,00 грн зі строком користування кредитними коштами (кредитною лінією) до 09.11.2012 зі сплатою 16% річних, а згідно з п. 1.1. кредитного договору 2 - позичальник отримав право користування кредитними коштами у розмірі 2 500 000,00 грн строком до 09.11.2012 зі сплатою 18 % річних.
11.11.2011 між ПАТ "Ерсте Банк" (іпотекодержателем) та ТОВ "Львівморепродукти" (іпотекодавцем) укладено іпотечний договір № 010/6.2.1.4.0/11577/1, зареєстрований приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г.В., реєстровий № 5854, за яким забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що передбачені генеральною кредитною угодою, всіма кредитними договорами та/або іншими договорами, укладеними чи таких, що можуть бути укладені в подальшому в рамках генеральної кредитної угоди і до кредитних договорів, в тому числі: кредитного договору (невідновлювальна кредитна лінія) № 012/6.2.1.4.0/11578 від 11.11.2011; кредитного договору (невідновлювальна кредитна лінія) № 011/6.2.1.4.0/11579 від 11.11.2011; кредитного договору (невідновлювальна кредитна лінія) № 011/6.2.1.4.0/11580 від 11.11.2011.
Предметом іпотеки є нерухоме майно: будівлі та споруди майнового комплексу, загальною площею 3 705,8 кв.м за адресою м. Львів, вул. Опришківська, 5, нежитлові приміщення загальною площею 494,1 кв. м та нежитлові приміщенні загальною площею 297,5 кв. м, які розташовані за цією ж адресою та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 12701614 (п. п. 1.2.1. - 1.2.3. іпотечного договору).
За п. 1.3. іпотечного договору загальна заставна вартість предмету іпотеки становить 10 525 995,00 грн.
Відповідно до п. 6.2. іпотечного договору право іпотеки, та відповідно і цей договір, припиняє чинність у разі: припинення основного зобов'язання, забезпеченого цією іпотекою; знищення (втрати) предмета іпотеки, якщо іпотекодавець не замінив або не відновив предмет іпотеки; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем на підставах, передбачених чинним законодавством України та цим договором, права власності на предмет іпотеки; розірвання цього договору за угодою сторін, яка посвідчується нотаріально; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
ТОВ "Фінансова компанія "Вендор" відступило право вимоги за вказаними кредитними договорами на користь ТОВ "Фінанс Траст Груп", про що свідчить повідомлення про відступлення прав вимог від 02.06.2015 (а.с. 68-69, т. 1).
Листом № 1021 від 01.06.2016 відповідач - 1 повідомив позивачеві банківські реквізити, на які необхідно здійснювати перерахування заборгованості за кредитними договорами.
Наявним у матеріалах справи листом № 718 від 26.04.2016 ТОВ "Фінанс Траст Груп" повідомив позивача про можливість врегулювання зобов'язань за кредитними договорами у разі внесення: за договором № 011/6.2.1.4.0/11580 у строк до 29.04.2016 включно грошових коштів у розмірі 2 000 000,00 грн з наступним прощенням (анулюванням) залишку боргу за цим договором згідно з ст. 605 ЦК України; за договором № 011/6.2.1.4.0/11579 грошових коштів у розмірі 1 100 000,00 грн за графіком: 550 000,00 грн у строк до 30.09.2016 включно і 550 000,00 грн у строк до 31.10.2016 включно з наступним прощенням (анулюванням) залишку боргу за цим договором згідно з ст. 605 ЦК України; за договором № 012/6.2.1.4.0 /11578 грошових коштів у розмірі 1 100 000,00 грн за графіком: 550 000,00 грн у строк до 30.11.2016 включно і 550 000,00 грн у строк до 30.12.2016 включно з наступним прощенням (анулюванням) залишку боргу за цим договором в порядку ст. 605 ЦК України.
У вказаному листі було зазначено, що при виконанні ТОВ "Львівморепродукти" у повному обсязі та у зазначені строки п. п. 1, 2, 3 листа зобов'язання перед товариством за генеральною кредитною угодою № 010/6.2.1.4.0/11577 від 11.11.2011 припиняються повністю з подальшим вилученням з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про іпотеку та записів про обтяження іпотечного майна (а.с. 71-72, т. 1).
Позивачем сплачено заборгованість за кредитними договорами: 28.04.2016 - 2 000 000,00 грн, 30.09.2016 - 550 000,00 грн, 28.10.2016 - 275 000,00 грн, 30.11.2016 - 550 000,00 грн, 29.12.2016 - 550 000,00 грн, 31.01.2017 - 100 000,00 грн, 31.01.2017 - 175 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (а.с. 73-76, т. 1).
Відповідачем ТОВ "Фінанс Траст Груп" було видано позивачу довідки № 732 від 28.04.2016, № 40 від 17.01.2017, № 41 від 17.01.2017, № 148 від 02.02.2017, якими підтверджувалося, що зобов'язання позивача за трьома кредитними договорами № 012/6.2.1.4.0/11578, 011/6.2.1.4.0/11579, 011/6.2.1.4.0/11580 від 11.11.2011 припинені. Претензій за цими кредитними договорами немає (а.с. 77-80, т. 1).
У зв'язку із сплатою коштів, у строки та в розмірах, встановлених листом № 718 від 26.04.2016, за кредитним договором № 011/6.2.1.4.0/11580 між позивачем та ТОВ "Фінанс Траст Груп" 27.04.2016 було укладено договір про врегулювання заборгованості.
Позивач звернувся до відповідача-1 з листом № 01-468/868 від 14.02.2017 з вимогою про вилучення з Державного реєстру прав на нерухоме майно записів про іпотеку та записів про обтяження та вилучення записів про обтяження з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Листом № 691 від 17.03.2017 відповідач -1 відмовив у прощенні залишку боргу за кредитними договорами у зв'язку із недотриманням позивачем графіку погашення заборгованості за кредитними договорами № 012/6.2.1.4.0/11578, № 011/6.2.1.4.0/11579 та повідомив про те, що довідки № 40 від 17.01.2017, № 148 від 02.02.2017 про припинення зобов'язань за кредитними договорами № 012/6.2.1.4.0/11578, № 011/6.2.1.4.0/11579 є недійсними (а.с. 82-83. т. 1).
20.04.2017 між ТОВ "Фінанс Траст Груп" (клієнтом) та ТОВ "Оптимум Фактор" (фактором) укладено договір про відступлення права вимоги № 172, відповідно до умов якого відповідачем - 1 передано відповідачеві - 2 права вимоги до позивача, що виникли з генеральної кредитної угоди, кредитних договорів № 012/6.2.1.4.0/11578, № 011/6.2.1.4.0/11579. Загальна сума прав вимоги станом на дату укладення цього договору склала 5 652 392, 32 грн.
Згідно з договором № 3171 від 25.04.2017 про відступлення прав за іпотечним договором від 11.11.2011, ТОВ "Фінанс Траст Груп" відступило ТОВ "Оптимум Фактор" право вимоги за іпотечним договором.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не було належним чином виконано умови відповідача - 1 щодо сплати частину заборгованості за вказаними кредитними договорами, а тому відсутні підстави для припинення зобов'язання за такими договорами. Двосторонні правочини щодо врегулювання заборгованості за вказаними кредитними договорами між відповідачем - 1 та позивачем не укладалися, а видані відповідачем - 1 довідки про відсутність претензій не є угодою про прощення боргу у розумінні ст. 605 ЦК України. Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, апеляційний суд вказав на те, що прощення боргу є одностороннім правочин і згідно з ст. ст. 208, 214, 654 ЦК України він повинен бути вчиненим у такій самій формі, що і правочин, зобов'язання за яким припиняються (має містити обставини за яких відбувається прощення боргу, зміст договору, за яким виник обов'язок боржника, обсяг прощення, а також дату, з якої зобов'язання вважаються припиненими). Такий правочин не може укладатись шляхом обміну листами. Крім того, предметом договору прощення боргу в цьому випадку є припинення зобов'язань, що виникли з договору кредиту, а тому чинним законодавством визначенні істотні умови таких договорів, однак позивачем у цій справі не було надано доказів укладання угоди про прощення боргу з відповідачем -1, в якій ними було досягнуто згоди щодо всіх її істотних умов (зокрема, щодо його предмету). Оскільки, позивачем не доведено факту повного та належного виконання зобов'язань за кредитними договорами згідно з запропонованою відповідачем - 1 ТОВ "Фінанс Траст Груп" пропозицією, не надано доказів укладення угод щодо прощення боргу за кредитними договорами, то відсутні підстави для припинення іпотеки за іпотечним договором. Також, суд апеляційної інстанції керувався нормами Податкового кодексу України.
Проте, повністю погодитись з такими висновками судів неможливо, виходячи з такого.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ст. 205 ЦК України сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (ч. 8 ст. 181 ГК України).
З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами (аналогічна правова позиція, викладена у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17.
Вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
За ст. 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Відмовляючи у задоволені позову, господарські суди належним чином вказаного не врахували, в порушення ст. 43 ГПК України (в редакції до 15.12.2017). ст. 86 ГПК України (в редакції з 15.12.2017) не надали належної оцінки листу № 718 від 26.04.2016 (пропозиції відповідача - 1 про дострокове припинення зобов'язань за кредитними договорами на відповідних умовах), у якому було визначено про припинення зобов'язань за вказаними кредитними договорами, суму платежів, які повинен сплатити боржник для припинення зобов'язання, термін до яких ці платежі повинні бути сплачені, а також те, що в разі сплати вказаних сум, решта суми заборгованості буде прощена; платіжним дорученням, якими підтверджується прийняття позивачем вказаної пропозиції відповідача та сплата визначених у листі № 718 від 26.04.2016 сум (для дострокового припинення зобов'язань із прощенням решти суми заборгованості); довідкам відповідача -1, згідно з якими ТОВ "Фінанс Траст Груп" підтвердив виконання позивачем зобов'язання за кредитними договорами та, що ТОВ "Фінанс Траст Груп" немає до нього претензій.
Отже, досліджуючи лист № 718 від 26.04.2016 (а.с. 71-72, т. 1), наявні в матеріалах справи платіжні доручення (а.с. 73-76, т. 1), довідки ТОВ "Фінанс Траст Груп" (а.с. 77-80, т. 1), суди повинні встановити справжню правову природу останніх, надати їм належну оцінку і залежно від установлених результатів з урахування вказаних норм матеріального права - зробити відповідні правові висновки, чого судами належним чином здійснено не було.
Без ретельного дослідження та належної правової оцінки зазначених вище доказів рішення господарських судів не можна вважати обґрунтованим.
Крім того, надаючи оцінку кредитному договору № 012/6.2.1.4.0/11578 (щодо його виконання чи невиконання позивачем), господарськими судами не було належним чином досліджено чи містять матеріали справи вказаний кредитний договір.
Також, поза увагою господарських судів залишилась і те, що згідно з ст. 214 ЦК України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.
Таким чином, господарськими судами не було належним чином досліджено наявні в матеріалах справи докази, не взято до уваги доводи позивача (про досягнення згоди між відповідачем-1 і позивачем щодо виконання зобов'язання за кредитними договорами з урахуванням листа № 718 від 26.04.2016; укладення ними правочину про прощення боргу); належним чином не встановлено факт виконання чи невиконання останнім зобов'язань за кредитними договорами згідно з запропонованою відповідачем - 1 ТОВ "Фінанс Траст Груп" пропозицією. Крім того, помилковим є застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин положень Податкового кодексу України, оскільки спірні правовідносини (щодо укладення договору, його істотних умов) регулюються саме нормами цивільного та господарського законодавства, а не податкового.
За таких обставин висновки судів про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову є передчасними, зроблені без з'ясування всіх істотних обставин справи, дослідження всіх доказів в сукупності, правильного застосування норм матеріального права, а тому ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді суду слід врахувати наведене, належним чином дослідити всі наявні в матеріалах справи докази, зокрема лист № 718 від 26.04.2016, платіжні доручення, довідки відповідача - 1, надати їм належну правову оцінку; встановити чи було сторонами досягнуто згоди щодо врегулювання заборгованостей за кредитними договорами (при цьому, належним чином перевірити наявність у матеріалах справи, зокрема кредитного договору № 012/6.2.1.4.0/11578), чи було виконано позивачем своє зобов'язання за кредитними договорами (з урахуванням листа № 718 від 26.04.2016), та чи було таке виконання прийнято відповідачем -1 і його наслідки, а також чи було сторонами досягнуто згоди щодо прощення боргу, а отже належним чином встановити наявність чи відсутність підстави для задоволення цього позову. Відповідно до встановленого і вимог ст. ст. 236 - 238 ГПК України ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Оскільки справа підлягає передачі на новий розгляд до місцевого суду, то відповідно до вимог п. 14 ст. 129 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судового збору.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Львівморепродукти" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 22 вересня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 червня 2018 року у справі за № 914/777/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді Г. Вронська
І. Ткач