Справа № 823/1683/18 Суддя (судді) першої інстанції: В.А. Гайдаш
Суддя-доповідач - Кучма А.Ю.
22 серпня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Кучми А.Ю.
суддів: Бєлової Л.В., Коротких А.Ю.
за участю секретаря: Тищенко Н.В.,
розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 (м. Черкаси, дата складання повного тексту - 22.06.2018) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_3 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови в розгляді заяви про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності з відповідними додатками; зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності з відповідними додатками у порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 відмовлено повністю.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що у своїх обґрунтуваннях суд першої інстанції не навів жодної норми права, яка б вказувала на те, що позивач повинен був звернутися за одержанням одноразової допомоги за останнім місцем служби. При цьому, на час отримання інвалідності, а саме виникнення права на отримання зазначеної допомоги він був цивільною особою, ні поліцейським, ні міліціонером.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено у виплаті позивачу грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності з відповідними додатками у порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» з підстав того, що останнім місцем служби позивача була Національна поліція, оскільки ІІ група інвалідності позивачу встановлена з причин захворювання, пов'язаного з проходженням служби саме в органах внутрішніх справ, а право на отримання одноразової грошової допомоги передбачених Законом України «Про міліцію» зберігаються і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Позиція відповідача обґрунтована тим, що право на отримання одноразової грошової допомоги передбачених Законом України «Про міліцію» зберігаються і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» лише в тому разі, якщо працівник міліції звільнився зі служби до 07.11.2015 і не продовжив подальшу службу в органах поліції, а в іншому випадку заява про виплату одноразової грошової допомоги подається за останнім місцем служби.
Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно з ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ з 09.11.1998 по 06.11.2015, починаючи з 07.11.2015 проходив службу в поліції на посаді старшого інспектора-чергового Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області та наказом від 06.02.2017 №56 о/с звільнений зі служби в поліції за п. 4 (через скорочення штатів) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
16.08.2017 позивачу встановлена ІІ група інвалідності в зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААА №869604, виданою 16.08.2017.
Позивач звернувся з заявою (рапортом) до голови ліквідаційної комісії про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в ОВС.
За результатами розгляду заяви, позивачу надана відповідь за підписом голови ліквідаційної комісії від 26.12.2017 №П-520, в якій зазначено, що повертаються без розгляду матеріали на призначення одноразової грошової допомоги та повідомлено, що призначення вказаної допомоги повинно проводитись за останнім місцем служби поліцейського.
Позивач, вважаючи вищевказану відмову відповідача протиправною, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог дійшов до висновку, що ліквідаційна комісія УМВС України в Черкаській області, яка, з огляду на характер спірних правовідносин та положення Порядку №4, не здійснює опрацювання документів з питань виплати поліцейським одноразової грошової допомоги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних Закону України «Про Національну поліцію» (який набрав чинності 07.11.2015) визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».
Відповідно до пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних Закону України «Про Національну поліцію» право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» порядок виплати одноразової грошової допомоги регулювався нормами статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядком № 850.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 2 Порядку № 850).
Пунктами 7 - 9 Порядку № 850 визначено порядок подання документів на отримання одноразової грошової допомоги та порядок їх розгляду.
Разом із тим, згідно ч. 2 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Із метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97-101 Закону України «Про Національну поліцію» - наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Пунктом 3 Розділу ІІІ Порядку № 4 визначено, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.
Відповідно до пункту 5 розділу III Порядку № 4 для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності із документами, що визначені цим пунктом.
Також положеннями Порядку №4 передбачено порядок розгляду поданих документів щодо отримання одноразової грошової допомоги.
Окрім того, наказом МВС України №916 від 12.09.2016, пункт 5 розділу 1 Порядку №4 доповнено підпунктом 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.
З матеріалів справи вбачається, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло 16.08.2017, тобто з моменту встановлення позивачу ІІ групи інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Таким чином, аналіз норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини та встановлені фактичні обставини дають підстави для висновку, що обставини, які дають право позивачу на отримання одноразової грошової допомоги виникло у період дії Закону України «Про Національну поліцію», тому на спірні правовідносини щодо нарахування і виплати одноразової грошової допомоги розповсюджуються положення саме Закону України «Про Національну поліцію», а не Закону України «Про міліцію», оскільки таке право виникло у позивача під час проходження служби поліцейського.
З 07.11.2015 позивача прийнято на службу до ГУ Нацполіції, тобто, з цієї дати на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону України «Про Національну поліцію», а порядок та умови призначення одноразової грошової допомоги урегульовано Порядком № 4.
Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 по справі №711/2174/17.
При цьому, аналіз норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та встановлені фактичні обставини дають підстави для висновку, що оскільки право у позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло у період дії Закону України «Про Національну поліцію», то колегія суддів вважає необхідним зауважити, що позивачу підлягає нарахуванню і виплата одноразова грошова допомога у розмірі, передбаченому Законом України «Про Національну поліцію», а не Законом України «Про міліцію», оскільки підстави для її виплати виникли у позивача під час проходження служби поліцейського, а інвалідність встановлена після звільнення з органів Національній поліції та у період коли діяв Закону України «Про Національну поліцію».
Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 по справі № 822/360/17.
Таким чином, доводи апелянта про наявність у нього права на звернення з метою отримання одноразової грошової допомоги у порядку, встановленому Законом України «Про міліцію» є необґрунтованими та відхиляються колегією суддів.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що останнім місцем служби позивача було Головне управління Національної поліції в Черкаській області, а тому на нього, як на колишнього поліцейського, поширюються норми Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку з чим він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку №4, тому відмова відповідача , оформлена листом від 26.12.2017 №П-520 є обґрунтованою.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, не доводять наявність порушення встановленої процедури з боку відповідача, не спростовують відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги на підставі законодавства України, яке втратило чинність.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 27.08.2018.
Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма
Судді: Л.В. Бєлова
А.Ю. Коротких