21 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/5473/18
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Гулида Р.М., Запотічного І.І.
при секретарі судового засідання: Дутка І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.06.2018 року (рішення ухвалене о 12:01 хв. у м. Луцьк судом у складі головуючого судді Пахолюка А.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови в справі про порушення митних правил,-
У лютому 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Волинської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови в справі про порушення митних правил.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що 29.11.2017 року відповідачем було складено щодо нього постанову в справі по порушення митних правил № 3785/20500/17 за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн. Вказує, що він був позбавлений передбаченого ст. 59 Конституції України права на правову допомогу, а також змоги скористатися іншими процесуальними правами громадянина України, зокрема надати належні пояснення у справі, оскільки не був присутній при розгляді справи. Зазначає, що положення викладені в постанові не відповідають дійсним обставинам справи, так як в період з 28.12.2014 року по 16.10.2017 року він неодноразово виїжджав та в'їжджав на митну територію України та жодних претензій до нього стосовно не вивезення будь-якого транспортного засобу Волинською митницею ДФС не висувалося. Просив позов задоволити.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.06.2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 17.10.2017 року державним інспектором ВМО № 1 митного посту «Устилуг» Волинської митниці ДФС, Латковською В.В. відносно ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил № 3785/20500/17.
Як вбачається з протоколу, що на територію митного поста «Устилуг» Волинської митниці ДФС 16.10.2017 року о 23 год. 41 хв., з території Республіки Польща в напрямку України заїхав легковий автомобіль марки «Alfa Romeo 156», р.н. НОМЕР_2 під кернуванням громадянина України ОСОБА_4 В якості пасажира слідував громадянин України ОСОБА_1, що надав закордонний паспорт НОМЕР_3, виданий 02.06.2009 року.
Апеляційним судом встановлено, що 17.12.2014 року позивач по смузі руху «зелений коридор» ввіз на митну територію України через пункт пропуску «Устилуг» Волинської митниці ДФС, автомобіль марки Mercedes-Benz C270, р.н. НОМЕР_4, кузов № НОМЕР_1 (країна реєстрації Болгарія) (далі по тексту - автомобіль «Mercedes-Benz» ) в режимі «транзит» та станом на 16.10.2017 року не вивіз та в інший митний режим не заявив.
Термін вивезення (транзиту) вищевказаного транспортного засобу з митної території України закінчився 28.12.2014 року.
Примірник протоколу вручений позивачу 17.10.2018 року.
На підставі вказаного протоколу 29 листопада 2017 року заступником начальника Волинської митниці ДФС Негрічем Л.М. винесено постанову у справі про порушення митних правил № 3785/20500/17, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення, передбаченого ч. 3 ст.470 Митного кодексу України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
Відповідно до частини 3 ст. 470 МК України перевищення встановленого ст. 95 МК України строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із ч. 1 ст. 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до статті 95 МК України строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Судова колегія апеляційного суду звертає увагу, що позивач належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи (15.11.2017 року та 29.11.2017 року), проте на розгляд матеріалів справи про порушення митних правил № 3785/20500/17 до Волинської митниці ДФС не з'явився.
За даними Диспетчера зони митного контролю та пасажирського пункту пропуску, , 17.12.2014 року о 22 год. 39 хв. в напрямку в'їзд в Україну з метою «особистого користування», в режимі «транзит», по каналі «зелений коридор» громадянин України ОСОБА_1 на автомобілі автомобіль «Mercedes-Benz», заїхав в якості водія на територію України. Умови транзиту транспортних засобів йому роз'яснені та попереджено про порушення умов ввезення даного транспортного засобу.
Згідно ч. 1 ст. 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст. 252 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі правопорушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
Триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії (бездіяльність) безперервно порушують закон протягом певного проміжку часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.
Таким чином, не вивезення транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту, та щодо якого існує обов'язок вивезення за межі митної території протягом 10-денного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку.
Відтак, ОСОБА_1 у 2014 році ввіз автомобіль «Mercedes-Benz» на митну територію України в режимі транзиту, однак обов'язку щодо вивезення вказаних транспортних засобів за межі митної території протягом 10-денного строку позивач не виконав.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволені адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.06.2018 року у справі №161/2963/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.
Постанова остаточна та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді Р. М. Гулид
І. І. Запотічний
Повне судове рішення складено 22.08.2018 року