21 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/3993/18
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Довгої О.І., Гулида Р.М.
при секретарі судового засідання: Дутка І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.04.2018 року (рішення ухвалене о 16:56 хв. у м. Тернопіль судом у складі головуючого судді Мандзія О.П., повний текст рішення складено 21.04.2018 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
У лютому 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання протиправною відмову Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області у переведенні ОСОБА_1 на пенсію відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу", зобов'язання Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області перевести ОСОБА_1 на пенсію відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 року з 18.10.2017 року.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що відповідачем протиправно було відмовлено у призначенні пенсії та не зараховано до стажу державної служби, що дає право на отримання пенсії державного службовця періоди його роботи в органах державної податкової служби Тернопільської області з 01.06.1990 р. по 19.05.2013 р. та з 01.01.2014 р. по 31.03.2015 р. Вважає таку відмову незаконною з тих підстав, що період проходження ним служби в податкових органах 24 роки 2 місяці та 19 днів, має зараховуватись до стажу державної служби, що дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 р.. Стверджує, що відповідачем не заперечується наявність у позивача стажу на інших посадах, віднесених до категорій посад державної служби 14 років 3 місяці 6 днів. Разом стаж на посадах державної служби становить 38 роки 5 місяців та 25 днів. За таких обставин, позивач вважає, що має необхідний 20 річний стаж та досяг передбаченого віку 62 роки для переведення його на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 р. Просив позов задоволити.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.04.2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним рішення Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 04.01.2018 року №185/05 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про державну службу", Зобов'язано Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 період його роботи з 01.12.1990 року по 19.05.2013 року та з 01.01.2014 року по 31.03.2015 року до стажу державної служби та перевести його на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу", з 18.10.2017 року.
Рішення суду першої інстанції оскаржило Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 в період з 01.06.1990 р. по 31.03.2015 р. безперервно працював на різних посадах в органах державної податкової служби.
Позивачу призначено пенсію за віком з 23.10.2014 р., що підтверджується повідомленням управління Пенсійного фонду України № 20387/03 від 24.10.2014 р.
Позивач звернувся до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із письмовою заявою про переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Однак, листом Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 04.01.2018 р. № 185 позивачу відмовлено у переведенні його на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" та не зараховано до стажу державної служби, що дає право на отримання пенсії державного службовця період роботи позивача в органах державної податкової служби Тернопільської області з 01.06.1990 р. по 19.05.2013 р. та з 01.01.2014 р. по 31.03.2015 р., оскільки періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєнні персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 р. До зарахування до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців підлягає період з 30.07.1975 р. по 28.10.1975 р. в Рахівському районному фінансовому відділі, з 28.12.1976 р. по 13.07.1979 р. в Закарпатському обласному фінансовому відділі, з 23.07.1979 р. по 24.03.1987 р. в Тернопільському обласному фінансовому відділі, з 25.03.1987 р. по 01.06.1988 р. в апараті головного контролера-ревізора по Тернопільській області Міністерства фінансів УРСР, з 02.06.1988 р. по 31.05.1990 р. в Тернопільському обласному фінансовому управлінні та з 20.05.2013 р. по 31.12.2013 р. в органах податкової служби підлягають зарахуванню до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Стаж державної служби становить 14 років 3 місяці 6 днів.
Не зарахований стаж роботи позивача на посадах в органах державної податкової служби становить 24 роки 2 місяці 19 днів.
Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон України №889-VIII) визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців. Цей закон набув чинності 01.05.2016 р.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII втратив чинність Закон України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон України №3723-XII), крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. п. 10 і 12 цього розділу. Пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII.
Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 ст. 37 Закону України №3723-XII передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Відповідно до ч. 18 ст. 37 Закону України №3723-XII період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та /або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
У ст. 25 Закону України №3723-XII установлено категорії посад державних службовців.
Посади, на яких працював позивач і час роботи на яких просить зарахувати йому до стажу державної служби, у переліку посад, визначеному ст. 25 Закону України №3723-XII відсутні.
Стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначається не лише ст. 25 Закону України "Про державну службу", але й актами Кабінету Міністрів України.
Згідно пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII, стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, встановлених на той час законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 р. затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (діяв до набрання законної сили Законом України №889-VIII), яким визначено посади і ранги, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Відповідно до абз. 3 п. 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується, зокрема, робота керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон України №509-XII), а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України.
Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України №509-XII державна податкова служба, якій за змістом частини другої цієї статті підпорядковані державні податкові інспекції в областях, районах, містах і районах у міста, є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема, у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Нормами абз. 1, 2 п. 344.1 статті 344 Податкового кодексу України передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". Період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєнні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.10.2013 у справі 21-340а13.
Верховний Суд України дійшов висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу".
Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.04.2018 року у справі №819/248/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.
На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді О. І. Довга
Р. М. Гулид
Повне судове рішення складено 22.08.2018 року