21 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/3352/18
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Довгої О.І., Гулида Р.М.
при секретарі судового засідання: Дутка І.С.
за участі представника відповідача: Шиба А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року (рішення ухвалене о 11:57 хв. у м. Івано-Франківськ судом у складі головуючого судді Кафарського В.В., повний текст судового рішення складено 10.04.2018 року) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним рішення та зобов'язання до вчинення дій,-
У лютому 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС) про визнання протиправним та скасування рішення №551691/НОМЕР_1 від 09.01.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної №6 від 30.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов'язання відповідача зареєструвати дану податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивач позовні вимоги мотивували тим, що відповідач в порушення вимог підпункту 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України за №190 від 29.03.2017, оскаржуваним рішенням за №551691/НОМЕР_1 від 09.01.2018 безпідставно відмовив у реєстрації податкової накладної за №6 від 30.11.2017. Просив позов задоволити.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної фіскальної служби України №551691/НОМЕР_1 від 09.01.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної №6 від 30.11.2017. Зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №6 від 30.11.2017, подану фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Рішення суду першої інстанції оскаржила Державна фіскальна служба України. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.07.2016 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (виконавець) та державним підприємством «Виробниче об'єднання «Карпати» (замовник) укладено договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом за №02/60, за умовами якого замовник замовляє обслуговування по визначених маршрутах автобусами Богдан, реєстраційний номер НОМЕР_2, Богдан, реєстраційний номер НОМЕР_3, Renault Tracer, реєстраційний номер НОМЕР_4 та Karosa, реєстраційний номер НОМЕР_5, а виконавець зобов'язується надавати послуги по перевезенню працівників Замовника, на умовах, передбачених цим Договором. 14.11.2017 сторони уклали Додаткову угоду №8 до вказаного договору.
30.11.2017 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (виконавець) та державним підприємством «Виробниче об'єднання «Карпати» (замовник) складено акт прийому-передачі надання послуг згідно договору №02/60 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 01.07.2016, згідно якого Виконавцем повністю виконані його зобов'язання щодо надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом та жодних претензій щодо надання послуг з боку Замовника та Виконавця немає.
Згідно даного акту прийому-передачі, загальна вартість наданих Виконавцем послуг в період з 01.11.2017 по 30.11.2017 включно становить 1 00 949,88 грн., в тому числі податку на додану вартість 166 824,98 грн. Даний факт підтверджується реєстром шляхових листів по маршруту, дорожніми листами та випискою по рахунку.
03.01.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю «Палмас» (постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець) укладено договір поставки за №030117-ХМ, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю нафтопродукти (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість товару за ціною, встановленою у Специфікаціях товару та видаткових накладних.
Апеляційним судом встановлено, що 17.11.2017 та 23.11.2017 постачальником доставлено, а покупцем прийнято продукцію, а саме - сальник MAN FE08008, олива MOBIL 15W40, прокладка турбіни Elring 139.090, РМК барабанної колоди SAMPA 010.600, ремінь 13х975, ремінь генератора 13х1200, KAW005 аварійний набір, діаметр 10, шланг 10х1,00 FE07725, WKR 005 карта тахографа РЕ 000.208-00 131856, KAW006 аварійний набір, діаметр 12 11129 на загальну суму 4 385,00 грн., в тому числі податку на додану вартість 730,83 грн. Даний факт підтверджується видатковими накладними за №2435 від 17.11.2017 (т. 1 а.с. 47) та №2480 від 23.11.2017.
03.01.2017 між підприємцем ОСОБА_3 (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець) укладено договір поставки за №18/1, за умовами якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, асортимент, кількість і вартість якого вказується у накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.
20.11.2017 постачальником доставлено, а покупцем прийнято продукцію (охолоджувальна рідина Тосол Аквілон арктика ПЕТ 10 кг, олива VENOL semisynt diesel 10W40 208 л) на загальну суму 22 053,72 грн., в тому числі податку на додану вартість 3 675,62 грн. Даний факт підтверджується накладними за №0097 та №0098 від 20.11.2017.
14.12.2017 в забезпечення суми ліміту, для належної реєстрації податкової накладної №6 від 30.11.2017, позивач поповнив рахунок по податку на додану вартість на суму 105 000,00 грн.
09.01.2018 комісією Державної фіскальної служби було прийнято рішення №551691/НОМЕР_1 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №6 від 30.11.2017 без зазначення підстав, що підтверджується квитанцією від 10.01.2018 року.
Пунктом 187.1 пункту 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку (підпункт "а"); дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (підпункт "б").
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Відповідно до пункту 74.3 статті 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.
Згідно з пунктом 12 Порядку після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної /розрахунку коригування; б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підпунктом 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 ПК України наведені підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 ПК України передбачено, що постановою Кабінету Міністрів України за №190 від 29.03.2017 установлено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.
Підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
Також, комісія ДФС не може відмовити платнику податків у розгляді додаткових письмових пояснень та/або копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, якщо такі пояснення та/або копії документів подано платником податку до органу Державної фіскальної служби за основним місцем обліку не пізніше строку, визначеного підпунктом 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Кодексу.
Апеляційний суд звертає увагу, що факт зупинення реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних не може спростувати факт здійснення позивачем господарських операцій - перевезення пасажирів автомобільним транспортом та підстав для складення податкової накладної.
Згідно пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010, (зі змінами), якими передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду). У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому, датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Відтак, нормами ПК України та Порядку визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної та зазначення дати її реєстрації.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року у справі №809/344/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.
На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді О. І. Довга
Р. М. Гулид
Повне судове рішення складено 22.08.2018 року.