Справа № 810/4294/17 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
Суддя-доповідач - Кучма А.Ю.
22 серпня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Кучми А.Ю.
суддів: Бєлової Л.В., Коротких А.Ю.
за участю секретаря: Тищенко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 (м. Київ, дата складання повного тексту - 19.03.2018) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Кагарлицького районного відділення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_3 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Кагарлицького районного відділення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області та Кагарлицького РВ ГУМВС України в Київській області, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_3 заробітної плати (додаткового грошового забезпечення) за роботу в нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу в дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.01.2012 по 06.11.2015; стягнення солідарно з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області та Кагарлицького районного відділу Головного управління МВС України в Київській області на користь ОСОБА_3 додаткове грошове забезпечення за службу у нічний час, грошове забезпечення (компенсацію) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні та за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.01.2012 по 06.11.2015 у сумі 31895,54 грн, компенсацію втрати частини заробітної плати в зв'язку із затримкою термінів її виплати у розмірі 31746,04 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку, в сумі 71253,32 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність ГУ МВС України в Київській області та Кагарлицького РВ ГУМВС України в Київській області, щодо не нарахування та невиплати позивачу заробітної плати (додаткового грошового забезпечення) за роботу в нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу в дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.01.2012 по 06.11.2015; стягнуто з Кагарлицького РВ ГУМВС України в Київській області на користь позивача додаткове грошове забезпечення за службу у нічний час, грошове забезпечення (компенсацію) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні та за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.01.2012 по 06.11.2015 у сумі 31895,54 грн; стягнуто з Кагарлицького РВ ГУМВС України в Київській області на користь позивача суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати у розмірі 31746,04 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було необґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про стягнення грошових коштів, оскільки накази про прийом, переміщення, та звільнення з роботи (служби) відповідно до заяви працівника видавалися виключно ГУМВС України в Київській області.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на день звільнення позивача, всупереч вимогам ч.1 ст. 47 та ст. 116 Кодексу законів про працю, ГУ МВС України в Київській області грошове забезпечення йому виплачено не в повному обсязі.
Позиція Головного управління МВС України у Київській області обґрунтована тим, що управління немає жодного відношення до предмету спору, оскільки позивач проходив службу у Кагарлицькому РВ ГУМВС України в Київській області, яке є окремою юридичною особою і єдиним відповідачем в даній справі.
При цьому, з боку Кагарлицького РВ ГУ МВС України у Київській області жодних заяв чи клопотань не надано.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно з ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно трудової книжки ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 з 30.08.2005 його було прийнято на службу в органи внутрішніх справ на підставі наказу КЮІ МВС від 12.08.2005 №498 (а.с.227).
Згідно книг служби нарядів Кагарлицького РВ ГУ МВС України у Київській області (а.с.13-20), позивач залучався до несення служби (нарядів) з 2012 року по 2015 рік.
Наказом від 06.11.2015 №590 о/с позивача було звільнено зі служби в органах внутрішніх справ.
Позивачем зазначив, що в період проходження служби в органах внутрішніх справ йому не в повному обсязі здійснювалося нарахування та виплата грошового забезпечення за роботу в нічний час, у вихідні та святкові дні та за службу в понаднормовий час за період з 02.01.2012 по 06.11.2015.
Позивач звернувся до Голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Київській області із заявою від 27.10.2017, у якій просив надати йому наступні відомості: загальну суму заробітної плати виплаченої йому за період роботи в органах внутрішніх справ з 01.01.2012 по 06.11.2015 за видами виплат, у тому числі за: роботу у нічний час, надурочний час, у святкові, неробочі та вихідні дні; розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; суми заробітної плати, що належали до виплат.
На свою заяву позивач отримав відповідь від 30.11.2017 №29/Т-1031, якою повідомлено, що згідно із наказом МВС України №499 «Про впорядкування структури та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», ведення табелів обліку робочого часу для осіб рядового і начальницького складу не передбачено. Також, зазначено, що згідно із розрахунковими листами позивачу не нараховувалась компенсація за службу в понаднормовий час, нічний час, у дні щотижневого відпочинку та святкові дні (а.с.26-29).
Позивач, вважаючи, що відповідачами безпідставно не виплачено заробітну плати за роботу в нічний час, у вихідні та святкові дні, а також за службу в понаднормовий час, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги дійшов висновку щодо наявності протиправних дій з боку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області та наявності підстав для зобов'язання Кагарлицького районного відділення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області виплатити позивачу відповідні кошти.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
На виконання вказаної Постанови №1294 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ від 31.12.2007 №499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Частинами 12 та 13 статті 22 Закону України «Про міліцію» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для працівників міліції встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до вимог законодавства.
Аналогічна правова норма також міститься у Положенні №114.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.1991 № 197 «Про порядок компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад установлений законодавством робочий час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні» при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які утримуються за рахунок коштів республіканського та місцевих бюджетів, а також коштів, що надходять за договорами від міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій і громадян, до несення служби понад установлений законодавством робочий час оплата їхньої праці за цей час провадиться у розмірах, передбачених законодавством України про працю, з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням. Служба осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі у подвійному розмірі.
Підпунктом 3.7.1. пункту 3.7 Інструкції №499 передбачено, що при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до несення служби понад установлений законодавством робочий час виплата грошового забезпечення проводиться з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням.
При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом. Оскільки загальною нормою - Кодексу законів про працю України прямо передбачено відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні, а спеціальним законодавством взагалі це питання не врегульоване, в даному випадку слід застосувати норми Кодексу законів про працю.
Верховний Суд України у постанові від 15.09.2015 (справа № 21-1765а15) прийшов до висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме: виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати належних працівникові при звільненні сум.
Згідно ст.47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст.116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст.117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, які належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час несення служби в органах внутрішніх справ був залучений до цілодобових нарядів у вихідні та святкові дні, про що свідчить витяг з книг служби нарядів Кагарлицького РВ ГУ МВС України у Київській області.
Факт залучення позивача до несення служби цілодобово, у вихідні та робочі дні, підтверджується показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які були допитані судом першої інстанції.
Судом першої інстанції, з метою всебічного розгляду справи, у відповідачів було витребувано графіки чергувань, табелі обліку понаднормового робочого часу та письмові накази про залучення позивача до служби у понадурочний час, дні щотижневого відпочинку та святкові дні, однак жодних витребовуваних документів та будь-яких письмових пояснень про причини неможливості надання вищевказаних документів не надходило.
Відповідно до листа Головного управління МВС України в Київській області від 30.11.2017 №29/Т-1031 та розрахункових листів, виплати грошового забезпечення позивача за період з 2012 року по 2015 рік, а саме: компенсація за службу в понаднормовий час, у дні щотижневого відпочинку та святкові дні не нараховувались, у зв'язку з тим, що відповідні табелі до фінансової частини Кагарлицького РВ на надавались.
Крім того, у зв'язку з відсутністю у Кагарлицькому районному відділі ГУ МВС України в Київській області відомостей та документальних підтверджень про надання позивачу днів відпочинку за службу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні, наявні підстави стверджувати, що такі дні йому не надавались.
З аналізу наказу МВС України від 31.12.2007 №499 вбачається, що питання виплати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, доплати за несення служби у нічний час з 01.01.2008 урегульовано даним нормативним актом та грошове забезпечення за службу в нічний час мало бути нараховано у розмірі 35 % посадового окладу.
Витяг з книги служби нарядів Кагарлицького РВ ГУ МВС України у Київській області, свідчить про доведеність фактів несення служби позивачем у нічний час, а отже встановлення доплати до посадового окладу ОСОБА_3 є його беззаперечним правом.
З аналізу положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» вбачається, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни у гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі, й заробітна плата (грошове забезпечення).
За таких обставин, у позивача наявне право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку з невиплатою Кагарлицьким районним відділенням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області додаткового грошового забезпечення за службу у нічний час та компенсації за службу в дні щотижневого відпочинку, святкові дні й за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.01.2012 по 06.11.2015.
За змістом наданого позивачем розрахунку сума компенсації, розрахована станом на 11.12.2017, відповідно до наведених приписів ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та із врахуванням вимог п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, становить 31746,04 грн (т. ІІ, а.с.99-116).
Разом із тим, відповідачами з приводу розрахунку суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку затримкою термінів її виплати у розмірі 31746,04 грн, визначеної позивачем у вищевказаному розрахунку, будь-яких заперечень, письмових пояснень або документальних доказів, які б спростували вказану суму до не надано, як і не повідомлено про причини неможливості їх надання, тому позивачем правомірно визначено суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати у розмірі 31746,04 грн.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що в рамках даного адміністративного провадження предметом спору є невиплата позивачу додаткового грошового забезпечення за службу у нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 01.01.2012 по 06.11.2015, а отже, день фактичного розрахунку ще не настав, тому вимоги позивача про стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку у сумі 71253,32 грн є передчасними.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що Кагарлицьке районне відділення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області є структурним підрозділом Головного управління МВС України в Київській області, діяльність якого контролюється, координується та підпорядковується саме Головним управлінням МВС України в Київській області.
Таким чином, обов'язок щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу покладено на орган ОВС, в якому він проходив службу, а саме на Кагарлицький районний відділ ГУ МВС України в Київській області.
Приймаючи до уваги, що Кагарлицький районний відділ ГУ МВС України в Київській області як юридична особа станом на день розгляду справи не припинений, є самостійним розпорядником бюджетних коштів, належним відповідачем за позовними вимогами про стягнення додаткового грошового забезпечення за службу у нічний час, грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні та за несення служби понад установлений законодавством робочий час та суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати, є саме Кагарлицький районний відділ ГУ МВС України в Київській області.
Той факт, що Кагарлицький районний відділ ГУ МВС України в Київській області підпорядковується Головному управлінню МВС України в Київській області не створює правових підстав для останнього відповідати за вимогами, які входять до компетенції Кагарлицького районного відділу ГУ МВС України в Київській області.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наявність належних доказів, натомість відповідачами не надано доказів щодо відсутності порушення прав позивача, не наведено належних доводів на спростування висновків суду першої інстанції чи дотримання норм чинного законодавства.
Позивачем у своїй апеляційній скарзі не наведено належних доводів на підтвердження протиправних висновків судом першої інстанції чи підстав для задоволення іншої частини позовних вимог.
Відповідачами також не спростовано доводів викладених в рішенні суду першої інстанції, не спростовано доводів позивача щодо наявності заборгованості, не надано належних доказів щодо відсутності підстав для її виплати.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 27.08.2018.
Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма
Судді: Л.В. Бєлова
А.Ю. Коротких