22 серпня 2018 року справа №805/2253/17-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., при секретарі судового засідання Борисові А.А., за участю представника позивача Горболиса О.А., представника відповідача Тоцької Г.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року (повний текст складено 20 квітня 2018 року в м. Слов'янськ) у справі № 805/2253/17-а (суддя І інстанції - Смагар С.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 березня 2017 року № 0001964706,-
17 квітня 2018 року приватне акціонерне товариство "Єнакієвський металургійний завод" звернулоась до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 березня 2017 року № 0001964706.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року у справі № 805/2253/17-а позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 31 березня 2017 року № 0001964706, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1063125 грн. за лютий 2014 року та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 531562 грн. 50 коп. Стягнуто з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" витрати по сплаті судового збору у розмірі 23920 грн. 31 коп.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив оскаржене рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначено про відповідність спірного податкового повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства, вважає відсутнім підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗУКРАЇНА 2020". Крім того, зазначає на наявність вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 9 квітня 2015 року № 646/3810/15-к, яким визнано, що контрагент - Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗУКРАЇНА 2020" є фіктивним суб'єктом підприємницької діяльності, яке створено з метою прикриття злочинів та незаконної діяльності, надання їй видимої законності. Відповідач зазначає, що фінансово-господарські операції позивача з його контрагентом з придбання у період 2014 року дизельного палива мають ознаки фіктивності та є безпідставними, оскільки зазначені операції не спричиняють реального настання юридичних наслідків, а мають на меті лише прикриття незаконної діяльності.
Представником позивача на адресу суду надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, проти чого заперечував представник позивача, вважав рішення суду першої інстанції законним та обгрунованим.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що приватне акціонерне товариство "Єнакієвський металургійний завод" зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 00191193, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формування, перебуває на податковому обліку у Запорізькому управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, є платником податку на додану вартість з 17 липня 1997 року, про що свідчить витяг № 1728044500032 З Реєстру платників податку на додану вартість.
Судом першої інстанції встановлено, що з 16 лютого 2017 року по 1 березня 2017 року згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та на підставі наказу від 13 лютого 2017 року № 266 відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правильності відображення в податковому обліку з ПДВ господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" за січень 2014 року, за результатами якої був складений акт від 9 березня 2017 року № 13/28-10-47-06/00191193 (надалі - акт перевірки).
За результатами перевірки (висновок акту стор. 40) відповідачем зазначено допущення позивачем порушень податкового законодавства, зокрема, пункту 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, наказу Державної податкової адміністрації "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" від 30 травня 1997 року № 166, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17 грудня 2012 року № 1340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 лютого 2013 року за № 201/22733, розділу 1 "Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних", затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25 листопада 2013 року № 708, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 грудня 2013 року за № 2118/24650, що призвело до завищення позивачем суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за січень 2014 року у розмірі 1063125 грн. та як наслідок завищення бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 1063125 грн. за лютий 2014 року.
За висновками акту перевірки та згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України та підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пункту 200.1 статті 200 ПК України, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2017 року № 0001964706, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1063125 грн. за лютий 2014 року та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 531562 грн. 50 коп. за порушення пункту 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.4 статті 200 ПК України.
Судом першої інстанції встановлено, що 1 березня 2013 року між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗУКРАЇНА-2020" як постачальником укладено договір № 130/13/13-000773, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити матеріали на умовах, передбачених договором.
Відповідно до специфікації № 1 від 4 березня 2013 року до договору від 1 березня 2013 року позивачем було придбано паливо дизельне марки F на суму 6995736 грн., у тому числі ПДВ на суму 1165956 грн. Відповідно до специфікації № 2 від 1 квітня 2013 року позивачем було придбано паливо дизельне підвищеної якості марки С на суму 3095701 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ на суму 515950 грн. 20 коп. Відповідно до специфікації № 3 від 20 грудня 2013 року позивачем було придбано паливо дизельне зимове на суму 6342000 грн., у тому числі ПДВ на суму 1057000 грн.
На виконання умов договору від 1 березня 2013 року позивачем були отримані податкові, видаткові накладні від 2 січня 2014 року на суму 2555063 грн. 99 коп., у тому числі ПДВ на суму 425844 грн., на суму 620691 грн. 30 коп., у тому числі ПДВ на суму 103448 грн. 55 коп., від 15 січня 2014 року на суму 2579501 грн. 82 коп., у тому числі ПДВ на суму 429916 грн. 97 коп., на суму 623492 грн. 35 коп., у тому числі ПДВ на суму 103915 грн. 39 коп. При співставленні даних податкових накладних з даними видаткових накладних по взаємовідносинам між ПАТ "Єнакієвський металургійний завод" і ТОВ "ГАЗУКРАЇНА- 2020" за січень 2014 року розбіжностей щодо обсягів придбання дизельного палива та сум ПДВ - не встановлено. Крім того, факт виконання умов договору від 1 березня 2013 року підтверджується рахунками на оплату від 2 січня 2014 року № 4 на суму 2555063 грн. 99 коп., у тому числі ПДВ на суму 425844 грн., № 5 на суму 620691 грн. 30 коп., у тому числі ПДВ на суму 103448 грн. 55 коп., від 15 січня 2014 року № 40 на суму 2579501 грн. 82 коп., у тому числі ПДВ на суму 429916 грн. 97 коп., № 41 на суму 623492 грн. 35 коп., у тому числі ПДВ на суму 103915 грн. 39 коп., залізничними накладними 2 січня 2014 року № 42722058, № 42722066, від 15 січня 2014 року № 42959320, № 42959353, якими також встановлено обсяги поставки дизельного палива позивачу у загальній кількості 603477 кг., актами-приймання від 6 січня 2014 року № 8876, від 18 січня 2014 року № 8877, від 8 січня 2014 року № 65831, від 20 січня 2014 року № 65890, якими здійснено приймання дизельного палива від Постачальника - ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" за січень 2014 року у загальній кількості 603477 кг, на суму з ПДВ 6378749 грн. 46 коп., сертифікатом якості палива дизельного, паспортом якості № 2255, аналізом масла від 18 січня 2014 року, від 6 січня 2014 року, випискою з журналу реєстрації проб нафтопродукту, прибутковими ордерами від 8 січня 2014 року, 10 січня 2014 року, від 18 січня 2014 року, від 20 січня 2014 року, за даними яких за січень 2014 року позивачем прийнято від ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" дизельного палива у загальній кількості - 603477 кг, на суму без ПДВ - 5315624 грн. 55 коп. Розрахунок за отриманий товар було здійснено у безготівковій формі, про свідчать платіжні доручення від 17 січня 2014 року № 4500001969 на суму 2299557 грн. 59 коп., у тому числі ПДВ на суму 383259 грн. 60 коп., № 4500001970 на суму 558622 грн. 18 коп., у тому числі ПДВ на суму 93103 грн. 70 коп., від 23 січня 2014 року № 4500003955 на суму 2266680 грн. 68 коп., у тому числі ПДВ на суму 377780 грн. 11 коп., № 4500003956 на суму 255506 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ на суму 42584 грн. 40 коп., від 27 січня 2014 року № 4500004348 на суму 561143 грн. 12 коп., у тому числі ПДВ на суму 93523 грн. 85 коп., від 11 лютого 2014 року № 4500008339 на суму 62069 грн. 13 коп., у тому числі ПДВ на суму 10344 грн. 86 коп.
Факт виконання договору також підтверджується рішенням Господарського суду Запорізької області від 24 лютого 2015 року № 908/5644/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2015 року, яким було встановлено та підтверджено факт поставки товарів (дизельного палива, надалі - ресурси), а саме встановлено, що відповідно до умов договору від 1 березня 2015 року та специфікацій від 4 березня 2013 року № 1, від 1 квітня 2013 року № 2, від 20 грудня 2013 року № 3 та на підставі видаткових накладних відповідачу (позивачу по справі) було надано ресурси, проте відповідачем (позивач по справі) не було повністю оплачено поставлені та передані йому у власність ресурси, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за поставлений ресурс у розмірі 375170 грн. 36 коп.
Відповідно до частин 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Факт використання позивачем придбаного товару у контрагента у своїй діяльності також узгоджується з основним видом економічної діяльності позивача відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме виробництво чавуну, сталі та феросплавів.
Крім того, ухвалою суду першої інстанції від 12 вересня 2017 року призначено проведення судової економічної експертизи, проведення судової економічної доручив судовому експерту Кузнецовій Галині Олександрівні. Перед судовим експертом було поставлено питання: чи підтверджується документально висновок податкового органу, викладений в акті від 09 березня 2017 року № 13/28-10-47-06/00191193 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" з питань правильності відображення в податковому обліку з податку на додану вартість господарських операцій по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗУКРАЇНА 2020" за період січень 2014 року в частині порушення приватним акціонерним товариством "Єнакієвський металургійний завод" пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, Наказу ДПА від 30 травня1997 року № 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", пункту 1.1 розділу IV "Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17 грудня 2012 року № 1340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 грудня 2013 року за № 2118/24650, що призвело до завищення приватним акціонерним товариством "Єнакієвський металургійний завод" суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за січень 2014 року у розмірі 1063125 грн. та як наслідок завищення бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 23.1 декларації) у розмірі 1063125 грн. за січень 2014 року, зазначеному у податковому повідомленні-рішенні № 0001964706 від 31 березня 2017 pоку.
Висновком судової економічної експертизи від 28 лютого 2018 року № 184/26 було встановлено, що в обсязі наданих на дослідження документів та в межах компетенції судового експерта - економіста, висновок Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, викладений в акті від 9 березня 2017 року № 13/28-10-47-06/00191193 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" з питань правильності відображення в податковому обліку з податку на додану вартість господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ "ГАЗУКРАЇНА 2020" за період січень 2014 року в частині порушення приватним акціонерним товариством "Єнакієвський металургійний завод" пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, розділу І "Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних", затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013р. №708, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.12.2013р. за №2118/24650, що призвело до завищення ПрАТ "ЄМЗ" суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (рядок 19 декларації) за січень 2014 року у розмірі 1063125 грн., та як наслідок завищення бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 23.1 декларації) у розмірі 1063125 грн. за лютий 2014 року, зазначеному у податковому повідомленні-рішенні № 0001964706 від 31 березня 2017 року, документально не підтверджується. Щодо порушення Приватним акціонерним товариством "Єнакієвський металургійний завод" Наказу Державної податкової адміністрації від 30 травня 1997 року № 166 "Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання", п. 1.1 розділу IV "Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17 грудня 2012 року № 1340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 лютого 2013 року за № 201/22733, то наведені нормативні акти втратили чинність станом на дату проведення господарських (січень-лютий 2014р.), в тому числі: Наказ Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" втратив чинності 4 березня 2011 року на підставі Наказу Державної податкової служби України № 41 від 25 січня 2011 року, Наказ Міністерства фінансів України № 1340 від 17 грудня 2012 року "Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядку його ведення" втратив чинність 1 січня 2014 року на підставі Наказу Міністерства фінансів України № 957 від 25 листопада 2013 року.
Відповідно до статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.
Крім того, суд зазначає, що в результаті дослідження експертом, які враховуються судом, податкових декларацій з податку на додану вартість приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" за січень-лютий 2014 року, що складені у відповідності до Наказу Міністерства доходів і зборів України № 678 від 13 листопада 2013 року "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", встановлено декларування наступних показників: за січень 2014 року задекларовано (з урахуванням уточнюючих розрахунків) у рядку 1 "Операції на митній території, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів" обсяг постачання (без ПДВ) в сумі 717678030 грн., сума ПДВ 143535606 грн., за рядком 9 "Усього податкових зобов'язань" сума ПДВ 143417076 грн., за рядком 10.1 задекларовано обсяг придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою (без ПДВ) у сумі 1066021719 грн., сума ПДВ (дозволений податковий кредит) 213204344 грн., за рядком 17 "Усього податкового кредиту" задекларовано суму податку на додану вартість - 222028855 грн. За даними реєстру виданих і отриманих податкових накладних за січень 2014 року сума податкового кредиту становить 222028853 грн.64 коп. (розбіжності даних декларації з даними реєстру виданих і отриманих податкових накладних на суму - 1 грн. 36 коп. виникли за рахунок округлення), у рядку 19 "Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" задекларовано від'ємне значення в сумі 78611779 грн., у рядку 23.1 "Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку" задекларовано - 70739017 грн. Згідно Додатку № 2 "Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду - 70739017 грн. (звітний період, у якому виникла сума - грудень 2013 року). За даними Додатку № 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування" сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, становить 70739017 грн. У відповідності до Додатка № 4 "Заява про повернення суми бюджетного відшкодування" позивач просить перерахувати бюджетне відшкодування у сумі 70739017 грн., визначеній у податковій декларації з ПДВ за січень 2014р. на рахунок № 26008962482882 у ПАТ "ПУМБ". У розділі II "Податковий кредит" Додатка № 5 до декларації "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" наведено за рядком 250 за індивідуальним податковим номером постачальника 374287701090, обсяг постачання без ПДВ в сумі 5315624 грн. 55 коп., сума ПДВ 1063124 грн. 91 коп., що відповідає даним реєстру отриманих податкових накладних за січень 2014 року: (рядок 12 реєстру) за датою отримання податкової накладної № 6 від 2 січня 2014 року - 2 січня 2014 року, (рядок 13 реєстру) за датою отримання податкової накладної № 7 від 2 січня 2014 року - 2 січня 2014 року, (рядок 229 реєстру) за датою отримання податкової накладної № 81 від 15 січня 2014 року - 15 січня 2014 року, (рядок 231 реєстру) за датою отримання податкової накладної № 80 від 15 січня 2014 року - 15 січня 2014 року; за лютий 2014 року задекларовано (з урахуванням уточнюючих розрахунків): у рядку І "Операції на митній території, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів" обсяг постачання (без ПДВ) в сумі 796601151 грн., сума ПДВ - 159320230 грн., за рядком 9 "Усього податкових зобов'язань" сума ПДВ - 145054167 грн., за рядком 10.1 задекларовано обсяг придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою (без ПДВ) у сумі 943569947 грн., сума ПДВ (дозволений податковий кредит) - 188713989 грн., за рядком 17 "Усього податкового кредиту" задекларовано суму податку на додану вартість - 198585951 грн., у рядку 19 "Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" задекларовано від'ємне значення в сумі 53531784 грн., у рядку 23.1 "Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку" задекларовано бюджетне відшкодування у сумі 78611779 грн. Згідно Додатку № 2 "Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду - 78611779 грн. (звітний період, у якому виникла сума - 01.2014р.) Частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг - 78611 779 грн. За даними Додатку № 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування" сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, становить 78611779 грн. У відповідності до Додатка № 4 "Заява про повернення суми бюджетного відшкодування" ПАТ "ЄМЗ" просить перерахувати бюджетне відшкодування у сумі 78611779 грн., визначеній у податковій декларації з ПДВ за лютий 2014р. на рахунок № 26008962482882 у ПАТ "ПУМБ".
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996). Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Долучені до матеріалів справи податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, та підтверджують право позивача і правильність формування ним податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України.
Міх тим, податковими органами взагалі не перевірялися первинні документи контрагента позивача, внаслідок чого є безпідставним висновок щодо відсутності реальності господарських операцій.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-ІV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Отже, належними та допустимими доказами відсутності платника податків за його місцезнаходженням у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На момент здійснення господарських операцій контрагент позивача знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладені угоди, які суперечать діючому законодавству, відповідачем не наведено. У відповідності до листа від 31 жовтня 2017 року № 11298/9, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України повідомляє про відсутність інформації про визнання недійсними договору від 4 березня 2013 року № 130/13, укладеного між позивачем і ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" та первинних документів, виписаних сторонами за таким договором. В матеріалах справи відсутні документи (відомості) Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України щодо визнання недійсним договору від 4 березня 2013 року, укладеного із ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020", визнання недійсними (тощо) первинних документів, виписаних сторонами за таким договором, з наведенням відповідних правових наслідків щодо такого визнання та впливу на об'єкти оподаткування; відомостей щодо надання правової оцінки документів (у т.ч. накладних, податкових накладних та актів виконаних робіт, тощо). Суд також зазначає, що Податковий кодекс України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов'язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем).
Судом першої інстанції був досліджений вирок, на який посилається відповідач в акті перевірки та письмових запереченнях, а саме 9 квітня 2015 року Червонозаводським районним суд м. Харкова був винесений вирок № 646/3810/15-к, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 13 березня 2015 року між сторонами у особистості процесуального керівника - старшого прокурора другого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України Лупу А.К. та обвинуваченим ОСОБА_5. Даним вироком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано винним у вчинені злочину, за фактом взаємовідносин ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020» та ПАТ НАК «Нафтогаз України» у серпні - грудні 2012 року, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 51000 (п'ятдесят одної тисячі) гривень 00 копійок.
Частиною 6 статті 78 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Частиною 7 цієї ж статті зазначено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Таким чином, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена частиною 6 статті 78 КАС України, відповідно до зазначеної норми, поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо вироком у кримінальній справі або постановою про адміністративний проступок, відповідно обставини, встановлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки (у постанові про закриття кримінальної справи), не можуть розглядатися як обов'язкові відповідно до частини 6 статті 78 КАС України. В межах спірних правовідносин у даній справі не розглядається справа про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок суду.
При дослідженні вищенаведеного вироку судом встановлено, що в ньому не міститься жодного посилання на взаємовідносини між позивачем та ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020", не досліджені обставини господарської діяльності по взаємовідносинам даного підприємства із позивачем, та не досліджено доказів на підтвердження таких обставин, а отже, даний вирок не стосуються предмету спору. Суд першої інстанції зазначив, що покупець не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень. Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що його контрагент порушує вимоги податкового законодавства, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до зловживань контрагента у системі оподаткування. Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди. Отже суд ершої інстанції не прийняв посилання відповідача на наявність даного вироку суду, викладених в акті перевірки, письмових запереченнях та на який посилається у поясненнях щодо судової економічної експертизи.
Дана правова позиція суду узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
Колегія суддів зазначає, що правомірність рішення суду першої інстанції в частині не прийняття вищевказаного вироку в якості беззаперечного доказу нереальності господарських операцій узгоджується з практикою Верховного суду.
Так, Верховний Суд в своїх постановах № 802/1853/16-а та № 813/1766/17 від 27.02.2018 року зазначив, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне доелідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.
Вищевказані обставини та докази, які суд оцінює у їх сукупності відповідно до статті 90 КАС України, спростовують посилання відповідача щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення від 31 березня 2017 року № 0001964706 в порядку частини 2 статті 77 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача задовольнив у повному обсязі.
При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року у справі № 805/2253/17-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року у справі № 805/2253/17-а - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 27 серпня 2018 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
М.Г. Сухарьок